Справа: № 2а-1774/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,
при секретарі: Кравченко Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт»до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 25.02.2010 року № 0000102301/0 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з постановленням нової постанови, виходячи з наступного.
В своєму рішенні суд першої інстанції прийшов до висновків про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено порушення позивачем пп.. 7.4.1 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №І68/97-ВР (далі - Закон №І68/97-ВР). а саме: завищення TOB "Катеринопільський Агропродукт" податкового кредиту з ПДВ за вересень 2009 року на суму 226 900.00 грн.. податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 1099394 грн 00 коп.. та порушення п.п. 7.4.1. 7.7.2 и.7.7 ст. 7 Закону №І68'97-ВР. а саме: завищення TOB «Катеринопільський Агропродукт" суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 226 900.00 грн.
Як зазначено в акті позапланової перевірки (а.с. 14) йдеться про наявність службової записки УПМ ДПА в Черкаській області від 02.02.2010р. вих. №78/5/26-31-9 щодо результатів проведення оперативно-перевірочних заходів, якими встановлено, що посадові особи TOB «Катеринопільський Агропродукт»у вересні 2009 року по бухгалтерському та податковому обліках відобразили придбання олії у СГД з ознаками "фіктивності" TOB "Промсвітгруп" (код ЄДРПОУ 36141169. юридична адреса: м. Запоріжжя, пров. Котельний. 2) в сумі за вересень 2009 р. - 1 361 401 грн. 90 коп. (у т.ч. ПДВ - 226 900 грн. 33 коп.).
З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2009 р. між TOB «Промсвітгруп»(продавець) та ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»(покупець) був укладений контракт № CSFO/UKR/2009/P0030. відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю олію соняшникову нерафіновану українського походження в кількості 300 тон на умовах СРТ (Інкотермс2000) Одеський Морський Торговий Порт TOB «ОППК»автомобільним транспортом, а покупець прийняв на себе зобов'язання оплатити фактично доставлении товар після прийняття його по кількості в Терміналі в Одеському Торговому Порту протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку. Поставлений товар покупець відправляв на експорт. Форма розрахунків - безготівкові кошти.
Так, згідно умов п. 2.1 та п. 2.2. контракту продавець ТОВ «Промсвітгруп»поставив товар протягом вересня 2009 року до місця його відвантаження, вказаного в Додатку № І до Контракту від 17.09.2009 року - термінал в Одеському Торговому Морському Порту, ТОВ «ОППК». 16.09.2009 року ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»укладено з ТОВ «ОППК»Договір доручення № 52/09 тб, згідно якого довіритель (позивач) доручив повіреному прийняти на себе виконання робіт від імені довірителя щодо митного оформлення та брокерське обслуговування сирого соняшникового масла, яке постачається на адресу ОППК.
Рух товару від товаровиробника до його одержувача - ТОВ «Катеринопільський Агропродукт»- підтверджується товаротранспортними накладними від 22.09.2009 р. №996929 (акт пропарки автоцистерни №22/09). від 23.09.2009 р. №996930 (акт пропарки автоцистерни №23-09). від 25.09.2009 р. №996939 (акт пропарки автоцистерни №АР/844ХТ). від 26.09.2009 р. №996931 (акт пропарки автоцистерни №29-09). від 27.09.2009 р. №996910 (акт пропарки автоцистерни №АР/844ХТ) від 29.09.2009 р. №996912 (акт пропарки автоцистерни №АР/844ХТ 29/03/1). від 29.09.2009 р. №996932 (акт пропарки автоцистерни №29/09). В графі «Вантажовідправник" товарно-транспортних накладних вказано ТОВ "Промсвітгруп", а в графі "Вантажоодержувач"- ТОВ "Катеринопільський Агропродукт".
Зазначені контракти укладались та підписувались від імені директора ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" ОСОБА_2 та директора ТОВ "Промсвітгруп" ОСОБА_3 Податкові накладні отримані від постачальника олії соняшникової ТОВ "Промсвітгруп" та підписані від імені директора ОСОБА_3 включені до податкового кредиту згідно декларації про податок на додану вартість за вересень 2009 року, відповідно даті виписки та отримання податкових накладних. Податкові накладні виписані від імені директора ОСОБА_3, (код ДЕФО НОМЕР_1. паспорт НОМЕР_2, виданий Шевченківським PB УМВС в Запорізькій області), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зазначено в свідоцтві про смерть НОМЕР_3. виданому Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану 27.05.2009 року.
Відповідно до ст. ст. 173, 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, господарсько - договірними зобов'язаннями та можуть бути укладеними лише суб'єктами господарських правовідносин.
Господарське товариство може укладати договори та інші угоди після його державної реєстрації.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - керівником юридичної особи ТОВ «Промсвітгруп»станом на день укладення контракту від 17.09.2009 року та станом на 13.04.2010 року являвся ОСОБА_3. На момент здійснення господарських операцій продавець був внесений до єдиною державного реєстру), а також мав діюче свідоцтво № 100140737 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.09.2008 року.
Відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, -лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Ураховуючи наведене, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, реальність операцій позивача документально підтверджена платіжними документами про перерахування коштів в рахунок придбаного товару, а саме: платіжні доручення № 12 від 24.09.2009 року, № 19 від 28.09.2009 року, № 20 від 29.09.2009 року, № 29 від 02.10.2009 року.
Оскільки у даному випадку позивачем уже було сплачено ПДВ у сумі купленого товару, тому обов'язок сплати суми ПДВ покладається на продавця товару.
Крім того, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.
На основі детального вивчення матеріалів справи та правового аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що не здійснення оплати ПДВ контрагентом позивача до Державного бюджету України не позбавляє позивача права віднесення даних сум до податкового кредиту та не є підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування.
При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил бухгалтерського обліку, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.
Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, якщо вони включені до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що законних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 25.02.2010 року № 0000102301/0 не було, а позивачем не порушено пп.. 7.4.1 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 202 ч. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, судова колегія вважає, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт» - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року - скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 25.02.2010 року № 0000102301/0
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді
Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2010 року