ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
17 листопада 2010 року 14:52 № 2а-13580/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«НВК»ЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання дій протиправними
Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК»ЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ»(далі -ТОВ «НВК»ЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ»або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, податковий орган або відповідач) щодо проведення документальної невиїзної (камеральної перевірки) податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень -листопад 2009 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача під час розгляду справи позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача у судових засіданнях та в запереченнях, поданих до суду, проти позову заперечив.
В судовому засіданні 17 листопада 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Дерджавною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «НВК»ЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ», поданої за жовтень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 17 листопада 2009 року, вх. №НОМЕР_2 та за листопад 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 12 грудня 2009 року, вх. № НОМЕР_3), за результатами якої складено акт від 18.03.2010р. № 0017/1506.
Проведеною перевіркою встановлено, що за результатами даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації за жовтень 2009р., листопад 2009р. встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ «НВК»«ЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» та задекларованими податковими зобов'язаннями контрагентом позивача, який має індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 на суму ПДВ 429 267 грн.
Відповідачем було направлено позивачу запит від 24.02.2010р. №9446/10/15-711 з пропозицією надати до ДПІ документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства за січень-грудень 2009р. для проведення документальної невиїзної перевірки звітності з ПДВ. Акт перевірки містить посилання на те, що підприємством документи до ДПІ у Печерському районі не надано.
На підставі викладених висновків акту перевірки відповідачем 24.03.2010р. було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000171506/0, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 429267грн. та застосовано 21463грн. штрафних (фінансових) санкцій з вказаного податку.
Вказана вище перевірка була проведена податковим органом на підставі абз. «в»п.п. 4.2.2 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями (далі -Закон України №2181).
Абзацом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України №168.
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. (п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений Наказом ДПА від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (із змінами та доповненнями -в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213) передбачає (п. 7):
7.1 податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.
7.2. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.
7.3. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку
7.4. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Окрім цього, у відповідності до п. 1.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»(далі -Порядок), цей Порядок запроваджується в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.
Розділом ІІІ Порядку, щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, передбачено, що всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку. Камеральна перевірка податкових декларацій і розрахунків здійснюється безпосередньо у державній податковій інспекції.
Метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першій стадії можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання.
Основними задачами (напрямами) камеральної перевірки є: перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податку, що підлягають сплаті до бюджету, бюджетному відшкодуванню; перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок); перевірка своєчасності представлення звітності до органу ДПС; логічний контроль (перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, порівняння звітних показників з показниками попереднього звітного періоду); перевірка узгодженості показників, що повторюються в податкових деклараціях і розрахунках; співставлення даних податкової звітності з ПДВ з даними податкової звітності інших податків, інформації, отриманої від митних органів та інших джерел; попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.
За вказаних обставини суд приходить до висновку, що право органу державної податкової служби на здійснення документальної невиїзної перевірки (камеральної) правильності задекларованих платником ПДВ сум бюджетного відшкодування податку не обмежується перевіркою показників податкової декларації лише з точки зору правильності арифметичних дій з цими показниками, а стосується відповідності цих показників фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку в межах податкового періоду, за який подана декларація.
Обрання податковим органом способу реалізації повноваження щодо висновку за результатами невиїзної (камеральної) перевірки, в разі надання/ненадання платником податку необхідних для такого висновку документів є компетенцією цього органу та відповідний спосіб повинен обиратися відповідно до Конституції України та законів України, як це передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України.
Сам по собі акт перевірки не має і не може мати для платника податків будь-яких наслідків, оскільки не має обов'язкового характеру, викладені в ньому обставини можуть бути підставою для прийняття податкового органу на його основі відповідного рішення, і саме це рішення, що містить конкретні приписи для платника податків, може бути оскаржене в адміністративному та судовому порядку
Отже, невідповідність акта перевірки нормам чинного законодавства може бути оскаржене платником податку разом із рішенням, прийнятим на підставі його висновків.
Матеріали справи містять копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2010р. №2а-7303/10/2670, якою відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково- виробнича компанія “Захисні технології України” до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення рішення №0000171506/0 від 24.03.2010р.
Таким чином, при вирішенні справи про скасування податкового повідомлення-рішення №0000171506/0 від 24.03.2010р. судом надавалося оцінку правомірності його прийняття, та було зроблено висновок про його правомірність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторонни -субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторонни всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -22.11.2010р.