ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
16 листопада 2010 року 09:15 № 2а-9437/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової А.В., суддів Клименчук Н.М. та Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: за відсутності відповідно до клопотання
від відповідача: Притули Олександра Григоровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства внутрішніх справ України
про зобов'язання вчинити дії,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України надати відповідь на звернення від 06.10.2008.
Позовні вимоги мотивовано, тим, що Міністерством внутрішніх справ України в порушення вимог статей 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»не надано обґрунтовану та вчасну відповідь на звернення ОСОБА_2 від 06.10.2008.
Відповідач проти позову заперечував із посиланням на безпідставність та необґрунтованість позову з огляду на те, що відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було прийнято рішення про передачу заяви на вирішення до підпорядкованого органу внутрішніх справ, про що ОСОБА_2 повідомлено у встановлений законом строк. Відповідач також посилався на те, що про результати проведеної перевірки ОСОБА_2 поінформовано листом Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 02.12.2008 №47/К-3558.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання надати відповідь на звернення позивача від 06.10.2008.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 06.10.2008 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із письмовою заявою щодо підтвердження або спростування факту заведення стосовно ОСОБА_2 оперативно-розшукової справи, оскільки у ОСОБА_2 були наявні підстави вважати, що з боку невідомих осіб тривалий час відбувається збирання та використання інформації щодо його особи без його згоди, а також не додержується гарантія таємниці телефонних розмов, поштової кореспонденції, недодержуються гарантії недоторканості житла.
Позивач стверджує, що відповіді на звернення від 06.10.2008 від Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк ним не отримано.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені сторонами міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно частини першої статті 20 названого Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
При цьому, стаття 19 Закону України «Про звернення громадян»зобов'язує органи державної влади об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004 №1177 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 за №1361/9960 (далі за текстом -Положення ), громадяни України мають право звернутися до органів внутрішніх справ, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.
Згідно з частиною четвертою пункту 2.1 Положення письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця.
Відповідно до пункту 5.2 Положення щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; залишити без розгляду за наявності підстав.
Частиною другою пункту 5.3 Положення встановлений обов'язок органу внутрішніх справ інформувати автора звернення про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ.
Судом встановлено, що заяву ОСОБА_2 від 06.10.2008 зареєстровано в Міністерстві внутрішніх справ України 08.10.2008. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 12.10.2008 керівництвом Міністерства внутрішніх справ України, у відповідності до пункту 5.2 Положення прийнято рішення про передачу заяви ОСОБА_2 до підпорядкованого органу внутрішніх справ -головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, що підтверджується супровідним листом від 12.10.2008 №10/5-К-5501 на ім'я начальника управління громадської безпеки головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві полковника міліції Пасльоного О.О.
При цьому, копія вказаного листа була надіслана ОСОБА_2, про що свідчить зміст супровідного листа від 12.10.2008 №10/5-К-5501, а також копія виписки з журналу обліку скарг і заяв громадян департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України та роздруківка з бази даних автоматизованої інформаційної системи «Звернення».
Суд зазначає, ані Положенням, ані Законом України «Про звернення громадян»не передбачено обов'язку органів внутрішніх справ надсилати відповіді на звернення громадян рекомендованим поштовим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що докази, якими відповідач обгрунтовує наявність факту направлення позивачу копії листа 12.10.2008 №10/5-К-5501, а саме - копія виписки з журналу обліку скарг і заяв громадян департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України, а також роздруківка з бази даних автоматизованої інформаційної системи «Звернення», є достатніми та допустимими.
Одночасно з викладеним, суд зазначає, що листом головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 31.10.2008 №9/к-1767 заяву ОСОБА_2 направлено начальнику Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві для проведення всебічної перевірки та прийняття рішення згідно з чинним законодавством України.
За результатами перевірки заяви позивача Дарницьким районним управлінням головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві складено висновок від 02.12.2008 та поінформовано позивача листом від 02.12.2008 №47/К-3558 про результати розгляду заяви.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність у діях посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України ознак бездіяльності під час розгляду звернення ОСОБА_2 від 06.10.2008.
З усних пояснень позивача в судовому засіданні 03.11.2010 вбачається, що він допускає ненадходження до нього поштової кореспонденції. В той же час із заявою до Міністерства внутрішніх справ України про з'ясування руху розгляду його заяви від 06.10.2008, позивач не звертався.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення чинного законодавства відповідачем.
Керуючись статтями 24, 25, 26, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Літвінова А.В.
суддя Клименчук Н.М.
суддя Шарпакова В.В.
Постанову виготовлено у повному обсязі 19 листопада 2010 року