Справа №362/4675/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1 ,
Провадження №11-кп/824/2505/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
23 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, з вищою освітою, працюючу логістом у ТОВ «Автосаміт на столичному», зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , одружену, маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Згідно вироку суду першої інстанції, 11 квітня 2024 року близько 08:40 водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційним номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Т1006 сполученням Глеваха-Підгірці Обухівського району Київської області в напрямку від смт. Глеваха в бік с. Підгірці, рухаючись у межах нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг, в порушення вимог пункту 14.6 а) ПДР України, відповідно до якого «обгін заборонено на перехресті», виїхала на смугу зустрічного руху, виконуючи маневр обгону попутних транспортних засобів, допустила зіткнення із автомобілем марки «Renault» модель «Megan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який на початок маневру обгону рухався попутно попереду і розпочав виконував маневр лівого повороту до котеджного містечка «Рославичі», в результаті чого відбулось зіткнення вище вказаних транспортних засобів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Renault» модель «Megan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому лівої ключиці зі зміщенням відламків, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я (понад 21 день).
Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пункту 14.6 а) ПДР України перебуває у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення додаткового покарання та, на підставі ст. 69 КК України, не призначати ОСОБА_8 додаткове покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Такі вимоги мотивує тим, що вирок суду в частині призначення обвинуваченій додаткового покарання є незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає принципам співмірності, індивідуалізації та справедливості. Вказує, що судом залишено поза увагою дані про особу обвинуваченої, яка не судима, заміжня, офіційно працевлаштована, а керування транспортним засобом є важливою складовою доходу її сім'ї, оскільки позбавлення права керувати транспортними засобами призведе до втрати роботи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілого та його представника, які заперечили проти вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, не оспорювалися.
Так, відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Вказаних вимог закону, місцевим судом дотримано в повній мірі.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості скоєного, дані, що характеризують особу обвинуваченої, а саме те, що остання має вищу освіту, офіційно працевлаштована, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнавщире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов за необхідне, призначити обвинуваченій ОСОБА_8 покарання в мінімальній межі, визначеній санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченої, а також домірне скоєному.
Доводи апеляційної скарги про застосування положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_8 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, є неспроможними, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до вимог 2 ст. 69 КК, на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, норма ч. 2 ст. 69 КК України містить виняток щодо можливості її застосування навіть за умови дотримання вимог ч. 1 ст. 69 КК України, а саме: її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки санкція ч. 1 ст. 286 КК України, за якою було засуджено ОСОБА_8 , передбачає одне з основних покарань у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, положення ч. 2 ст. 69 КК України щодо можливості не призначати обов'язкове додаткове покарання, визначене санкцією цієї частини указаної статті, не можуть бути застосовані.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 16 березня 2023 року (справа № 185/1030/22, провадження № 51-3134км22) та від 03 жовтня 2023 року (справа № 233/250/22, провадження № 51-3551км23).
З огляду на викладене, висновок місцевого суду про необхідність призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є таким, що грунтується на положеннях закону.
Таким чином, доводи апелянта за яких він просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданої апеляційної скарги і не знаходить підстав для зміни вироку, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Васильківського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: