Справа №758/428/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1399/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
23 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, заміжню, маючу на утриманні сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням обов'язків, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду І-ї інстанції, 27.09.2023, приблизно о 09 год. 00 хв., до ОСОБА_7 , яка представилась працівником АЗС «WOG», звернулася ОСОБА_9 з метою придбання талонів на паливо по низькій ціні, але дана пропозиція, за словами ОСОБА_7 , діяла до 10 год. 00 хв. та ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_9 перерахувати грошові кошти за талони на паливо на банківську картку № НОМЕР_1 , на що остання погодилась.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 ввела в оману ОСОБА_9 та повідомила, що за талони на паливо можна перерахувати грошові кошти на банківську карту. Після чого ОСОБА_9 27.09.2023, приблизно о 09 год. 05 хв., здійснила грошовий переказ зі своєї банківської карти № НОМЕР_2 на банківську карту АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , у сумі 3 040 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 заволоділа перерахованими на банківську картку грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 3 131 грн, однак талони на паливо їй не віддала та грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3 040 грн.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце, ОСОБА_7 зателефонувала своїй знайомій ОСОБА_11 та запропонувала останній придбати у неї талони на пальне, на що остання у свою чергу повідомила, що не користується автомобілем та запропонує своїм колегам та друзям, у цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).
27.09.2023, приблизно о 10 год. 00 хв. до ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_12 з метою придбання талонів на паливо по низькій ціні. У цей же день ОСОБА_12 домовився з ОСОБА_7 про зустріч за адресою: АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 27.09.2023, приблизно о 10 год. 05 хв., ОСОБА_7 , ввівши в оману ОСОБА_12 , перебуваючи всередині приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , отримала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 25 280 грн. за талони на пальне.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 на загальну суму 25 280 грн, однак талони на паливо йому не віддала та грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 25 280 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2024 року у виді 200 годин громадських робі, більш суворим, призначеним цим вироком, призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, остаточне покарання ОСОБА_7 визначити шляхом повного приєднання до покарання за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.11.2022 у виді 200 годин громадських робіт, перевівши менш суворий вид покарання у більш суворий, остаточно визначивши ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 2 років 25 днів позбавлення волі.
Мотивуючи такі вимоги зазначає, що судом першої інстанції призначено ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченої через м'якість, оскільки судом не враховано дані про особу обвинуваченої, яка судима, проте на шлях виправлення не стала та продовжує вчиняти корисливі злочини.
Також прокурор зазначає про те, що інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинила 27 вересня 2023 року, тобто після ухвалення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 01.11.2022 та до ухвалення вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2023 року, а у зв'язку з чим, суд першої інстанції при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 мав врахувати вимоги ст. 70, 71, 72 КК України, проте дані положення закону застосовані не були.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої, яка заперечувала проти поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок м'якості.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості скоєного, дані про особу обвинуваченої, яка в силу ст. 89 КК України не судима, заміжня, має на утриманні малолітнього сина 2017 року народження, не працює, на спеціальних обліках не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої судом визнано щире каяття та наявність на утриманні малолітньої дитини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не втсановлено.
На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції визнав за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності пом'якшуючих обставини, даних про особу обвинуваченої, її щирого каяття та осуду своєї поведінки, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а тому визнав за доцільне застосувати до неї положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки, в даному випадку звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість - є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неврахування даних про те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судима, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки суд надав оцінку всім даним про особу обвинуваченої в сукупності, зокрема і тому, що обвинувачена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, проте, в силу ст. 89 КК України є несудимою особою.
Що стосується посилання апеляційної скарги прокурора на незастосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, а саме ст.ст. 70, 71, 72 КК України, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, як вбачається з обвинувального акту, складеного та затвердженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України є несудимою особою.
Згідно долученої до матеріалів кримінального провадження вимоги про судимість ОСОБА_7 , остання засуджена вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року до покарання у виді 200 годин громадських робіт (а.с. 45 т. 1). При цьому, призначене вироком від 01.11.2022 року покарання у виді громадських робіт ОСОБА_7 відпрацювала, у зв'язку з чим, 24.10.2023 року знята з обліку Святошинського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" (а.с. 38 т. 1).
Таким чином, доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_7 остаточного покарання, на підставі ст. ст. 71, 72 КК України, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.11.2022 у виді 200 годин громадських робіт, колегія суддів вважає безпідставними.
Окрім цього, колегією суддів не встановлено підстав для призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року, оскільки до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення не долучено жодних доказів про те, що на розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , в тому числі і не долучено копії вироку суду від 07.02.2024 року.
Більше того, зазначений вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2024 року до суду апеляційної інстанції прокурором також не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на момент розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, у суду не було достатніх даних та підстав для призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2024 року.
Таким чином, підстави для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, про що зазначає в апеляційній скарзі прокурор, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, вирок Подільського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 є законним, обгрунтованим та вмотивованим, у зв?'язку з чим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: