23 січня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/2358/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2395/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою в АДРЕСА_1 та примусово зняти її з реєстраційного обліку в його квартирі (т. 1 а.с. 2-4).
Позивач вказував на те, що він є власником квартири АДРЕСА_2 (відповідно до рішення Київради від 22.01.15 №8/873 АДРЕСА_1). Згідно з довідкою з Житлового-будівельного кооперативу Подільського району «Здоров'я» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 2 особи: ОСОБА_2 (позивач) - з 04.06.1982 року, ОСОБА_1 (відповідач), яка є дочкою позивача, - з 10.08.1993 року.
Вказував, що ОСОБА_1 досить тривалий час не проживає за місцем своєї реєстрації, а саме з 2005 року. Даний факт підтверджується актами про не проживання щодо відповідача, засвідчені у встановленому порядку головою правління ЖБК «Здоров'я». За останній рік відповідач жодного разу не з'явилася в спірній квартирі, при цьому, перешкоди у праві користуванні не створюються. Всі матеріальні надбання в цій квартирі належать позивачу.
Зазначав, що оплачує рахунки по житлово-комунальним послугам, а відповідач в оплаті житлово-комунальних послугах не приймає. Враховуючи вищевикладене, позивач вважав, що відповідача ОСОБА_1 відсутня в квартирі АДРЕСА_2 без поважних причин більше встановленого законом строку (т. 1 а.с. 2-4).
23 серпня 2019 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, твердження позивача про втрату її інтересу до квартири є такими, що не відповідають дійсності. Зазначила, що вона є донькою позивача. Після розірвання шлюбу між батьками з 2006 року вона, як неповнолітня дитина, переїхала проживати з матір'ю в місто Ірпінь, де тимчасово мешкала без реєстрації в квартирі дідуся. Однак, зазначала, що ніколи не втрачала зв'язок з спірною квартирою, часто поживала у батька у канікули, вихідні, свята.
Вказувала, що по досягненню нею повноліття, в 2011 році, стала постійно проживати за спірною адресою. Стверджувала, що проживаючи в спірній квартирі, вона особисто несла частині витрат по утриманню квартири, в тому числі і на сплату комунальних послуг та інших платежів, робили поточні ремонти, допомагала грошима в придбанні предметів побуту та особисто придбала пральну машину. Проте, на початку 2018 року відповідач захворіла на тяжку хворобу, тому не могла самостійно оплачувати комунальні послуги та часто знаходилась у лікарні. На початку лютого 2019 року позивач почав перешкоджати у користуванні та доступі до квартири.
Вважала, що акти, долучені позивачем до позовної заяви є фальсифікованими, оскільки в них зазначені недостовірні дані (т. 1 а.с. 33-36).
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: усунути перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлову кімнату без балкона, площею 13 кв.м.; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлову кімнату без балкона, площею 13 кв.м. шляхом надання ключів від вхідних дверей вказаної квартири, надання доступу до спального місця, надання доступу до особистих речей, особистого посуду, особистого одягу (т. 1 а.с. 56-59).
На обґрунтування зустрічного позову зазначала, що вона з народження проживала у квартирі за вищезазначеною адресою. Після розірвання шлюбу батьків з 2006 року вона, як неповнолітня дитина, переїхала з матір'ю в місто Ірпінь, де тимчасово мешкала без реєстрації в квартирі дідуся. Однак, ніколи не втрачала зв'язок з спірною квартирою, часто поживала у батька у канікули, вихідні, свята.
Вказувала, що по досягненню повноліття в 2011 році стала постійно проживати за спірною адресою. Стверджувала, що проживаючи в спірній квартирі, вона особисто несла частині витрат по утриманню квартири, в тому числі і на сплату комунальних послуг та інших платежів, робили поточні ремонти, допомагала грошима в придбанні предметів побуту та особисто придбала пральну машину. Однак, у 2018 році захворіла на тяжку хворобу, тому не могла самостійно оплачувати комунальні послуги. Крім того, постійно знаходилась у лікарні на лікуванні, тому не покидала квартиру без поважних причин.
На початку лютого 2019 року позивач почав перешкоджати у користуванні та доступі до квартири, а саме забрав ключі від вхідних дверей та не повернув. В квартирі залишились її меблі та речі. Вважає, що їй незаконно чиняться перешкоди у користування квартирою батьком. Стверджувала, що ніколи не мала іншого житла, зараз вкрай потребує як умов проживання в м. Київ, так і користування одягом, який залишився в квартирі. Їй за станом здоров'я важко доїхати до місця роботи на АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 56-59).
15 липня 2010 року до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на зустрічний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що зустрічні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Зазначив, що з 2005 року ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі, предмети побуту забрала з 2005 року, ніколи не несла витрати по утриманню квартири, не сплачувала за комунальні послуги. Ніяких перешкод у користуванні спірною квартирою ним не вчинялось (т. 1 а.с. 115-116).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задоволено в повному обсязі. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 . В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - відмовлено в повному обсязі (т. 1 а.с. 233-240).
Не погодившись з рішенням районного суду, 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов (т. 2 а.с. 2-6, 27-31).
На обґрунтування скарги зазначала, що висновки в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги (т. 2 а.с. 43-51).
26 листопада 2024 року до апеляційного суду надійшли заяви апелянта ОСОБА_1 та її представника - адвоката Павленко Г.М. про відкликання апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили закрити апеляційне провадження (т. 2 а.с. 52-55).
28 листопада 2024 року розгляд справи був відкладений до 23 січня 2025 року (т. 2 а.с. 56-57)
22 січня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява апелянта ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просила закрити апеляційне провадження, посилаючись на ч. 4 ст. 364 ЦПК України (т. 2 а.с. 65).
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Зайцев І.Ю. не заперечував проти задоволення заяви про відмову від апеляційної скарги і закриття апеляційне провадження про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 66).
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так ОСОБА_1 була сповіщена 06 листопада 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 28 листопада 2024 року та сповіщена 10 грудня 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 23 січня 2025 року про що є відмітки працівників пошти про вручення адресату особисто поштових повідомлень суду. Повідомлення представника ОСОБА_1 -адвоката Павленко К.Г. повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання(перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Крім того, ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом була повідомлена телефонограмою під час якого зазначила про подання заяви про закриття апеляційного провадження у зв'язку з тим, що не підтримує раніше подану нею скаргу (т. 2 а.с. 37-42, 58-64).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заявипро відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
За змістом ч. 5 ст. 364 ЦПК України у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга та заява про відмову від апеляційної скарги були подані ОСОБА_1 . Заява про відмову від апеляційної скарги надійшла до суду після відкриття провадження у справі і до його закінчення, підписана особистовідповідачкою ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів врахувала, що поданню заяви про відмову від апеляційної скарги передувала подана 26 листопада 2024 року до апеляційного суду ОСОБА_1 та її представником - адвокатом Павленко Г.М. заяви про відкликання апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили закрити апеляційне провадження (т. 2 а.с. 52-55).
З огляду на неможливість прийняття відкликання скарги у справі яка вже була призначена судом до розгляду 28 листопада 2024 року розгляд справи був відкладений до 23 січня 2025 року, забезпечено право апелянта ОСОБА_1 та її представника Павленко Г.М. визначитись з правовою позицією з приводу раніше поданої ними апеляційної скарги (т. 2 а.с. 56-57).
22 січня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява апелянта ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просила закрити апеляційне провадження, посилаючись на ч. 4 ст. 364 ЦПК України (т. 2 а.с. 65).
Отже, обставини, які перешкоджали б прийняттю відмови від апеляційної скарги та закриттю провадження у справі, відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява про відмову від апеляційної скарги не суперечить вимогам закону, не порушує права та законні інтереси інших осіб, керівник товариства, який подав заяву, не обмежений у повноваженнях, апелянт обізнаний про наслідки відмови від апеляційної скарги, передбачені ч. 5 ст. 364 ЦПК України, тому заява підлягає задоволенню, а апеляційне провадження закриттю.
Керуючись ст.ст. 362, 364 ЦПК України,
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року.
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 23 січня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова