23 січня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 2-4587/11
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3357/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення суми, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 09 квітня 2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2-4587/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми (а.с. 1-5).
В обґрунтування заяви зазначав, що 16 лютого 2012 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 2-4587, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 219 648,14 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., всього стягнуто 221 468,14 коп. Рішення набрало законної сили 06 березня 2012 року. 09 квітня 2012 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду зі строком пред'явлення один рік.
Вказував, що ОСОБА_2 звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві з виконавчим листом. Старшим державним виконавцем Хлистуненко С.С. не було прийнято виконавчий лист та зроблено в ньому відмітку про його повернення із зазначенням причин повернення п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». У виконавчому листі, наданому ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві не було вказано даних про ідентифікаційний код ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_2 було повернуто виконавчий лист, оскільки у виконавчому листі не було вказано інформацію, яка вимагається законом.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_2 було повернуто виконавчий лист, останній не звернувся до Подільського районного суду м. Києва, який видав цей лист, для того, щоб привести його у відповідність вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження2 від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV.
01 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-4587/11. До заяви додав оригінал виконавчого листа по справі № 2-4587/11, виданого 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва, тобто, той самий виконавчий лист , який раніше було повернуто, оскільки у ньому не було вказано інформацію, яка вимагається законом.
На підставі вказаного виконавчого листа головний виконавець Хлистуненко С.С. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_2, винесла 06.03.2013 року постанову про відкриття виконавчого провадження, де боржник - ОСОБА_1 та стягувач - ОСОБА_2 , в якій відповідно не зазначала ідентифікаційні дані боржника, чим порушила вимоги законодавства. В подальшому, за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з ОСОБА_1 відбувається примусове стягнення його грошових коштів, накладення арешту на його майно.
Фактично, ОСОБА_2 незаконно звернувся повторно до Відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві із виконавчим листом, виданим 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі 2-4587/11, який було йому повернуто раніше.
Відтак, враховуючи те, що виконавчий лист, виданий 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2-4587/11 не відповідає вимогам встановленим в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV, а ОСОБА_2 не звертався до суду для того, щоб привести його у відповідність вимогам цієї статті, вважав, що виконавчий лист № 2-4587/11, виданий 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
Звертав увагу, що ім'я ОСОБА_1 у вказаному виконавчому листі, зазначено неправильно, а саме ім'я В'ячеслав написано з апострофом, а повинно бути без апострофа (а.с. 1-5).
14 квітня 2024 року до суду надійшли заперечення на вказану заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню від представника ОСОБА_2 - адвоката Тригуб А.Ю., в яких останній просив відмовити у задоволенні вказаної заяви (а.с. 27-30).
24 квітня 2024 року до суду надійшла відповідь на заперечення на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню від представника ОСОБА_1 - адвоката Панової І.Ю., в якій остання підтримувала вимоги заяви в повному обсязі (а.с. 54-57).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Панової І.Ю., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення суми - залишено без задоволення (а.с. 116, 118-120).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 16 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Панова І.Ю. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (а.с. 124-126).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначила, що суд першої інстанції формально віднісся до з'ясування дійсних обставин справи, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала не є законною та обґрунтованою.
Судом першої інстанції не було враховано, що позивачу ОСОБА_2 було повернуто виконавчий лист, оскільки у виконавчому листі не було вказано інформацію, яка вимагається законом. Також, суд не врахував, що фактично ОСОБА_2 незаконно звернувся повторно до Відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві із виконавчим листом, виданого 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2-4587/11, який було йому повернуто раніше.
Вказувала, що враховуючи те, що виконавчий лист, виданий 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2- 4587/11 не відповідає вимогам встановленим в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а ОСОБА_2 не звертався до суду для того щоб привести його у відповідність вимогами цієї статті, виконавчий лист № 2- 4587/11, виданий 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.
Судом першої інстанції не враховано, що ім'я ОСОБА_1 у виконавчому листі, виданому 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2- 4587/11 вказано не правильно, а саме: - у виконавчому листі, виданому 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2- 4587/11 вказане ім'я « ОСОБА_3 » з апострофом, що не вірно; - ім'я ОСОБА_1 має писатися без апострофа - «ОСОБА_1».
Суд не врахував, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Відтак, суд формально поставився до розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в справі № 2- 4587/11.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами, чого останній не зробив (а.с. 124-126).
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Тригуб А.Ю. заперечував проти апеляційної скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси про що у справі є докази. Заявник ОСОБА_1 був сповіщений 02 січня 2025 року про розгляд справи апеляційним судом 23 січня 2025 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду. Представник ОСОБА_1 - адвокат Панова І.Ю. була сповіщена 17 грудня 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 23 січня 2025 року до її Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення, проте 22 січня 2025 року подала клопотання про перенесення розгляду справи, пославшись на зайнятість в інших справах . Факт належного повідомлення ОСОБА_2 його представник - адвокат Тригуб А.Ю. в суді не заперечував про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 150-163).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, виходив з того, що судом не встановлено, що виконавчий документ був виданий помилково або з інших, визначених положеннями частини 2 статті 432 ЦПК України. Доводи представника заявника про те, що виконавчий лист не містить ідентифікаційного коду відповідача, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з виконавчого листа, за формою та змістом він відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначення змісту рішення суду у дублікаті виконавчого листа відповідає резолютивній частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.02.2012 року. Поруч з цим, в заяві від 01.03.2013 року позивачем було зазначено ідентифікаційний номер відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року у справі 2-4587/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 219 648,14 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., а всього стягнуто 221 468 грн. 14 коп. (а.с. 20).
09 квітня 2012 року на виконання вказаного рішення суду Подільським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-4587/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми в розмірі 219 648,14 грн., судового зборку в розмірі 1700 грн., витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., а всього 221 468,14 грн. (а.с. 8-9).
У виконавчому листі боржником зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дані про ідентифікаційний номер невідомі), адреса боржника: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
30.09.2012 року державним виконавцем Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Хлистуненко С.С., керуючись п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с. 42).
01.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-4587/11 (а.с. 7).
Постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хлистуненко С.С. від 06 березня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 2-4587/11, виданого Подільським районним судом міста Києва 09 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 221 468,14 грн. (а.с. 6).
Як на підставу для визнання виконавчого листа № 2-4587/11, виданого Подільським районним судом м. Києва 09 квітня 2012 року, таким, що не підлягає виконанню, апелянт посилався на те, що виконавчий лист від 09.04.2012 року не відповідає вимогам, встановленим в ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність ідентифікаційного номеру відповідача), а ОСОБА_2 не звертався до суду для того щоб привести його у відповідність вимогами цієї статті. Крім того, звертав увагу, що у виконавчому листі, виданому 09.04.2012 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 2- 4587/11 вказане ім'я боржника « ОСОБА_3 » з апострофом, що не вірно.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Станом на день набрання рішенням законної сили та видачі 09 квітня 2012 року Подільським районним судом міста Києва виконавчого листа діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, з копії виконавчого листа № 2-4587/11 вбачається, щоу виконавчому листі боржником зазначено ОСОБА_1 .
Однак, в рішенні Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року у справі № 2-4587/11 відповідачем зазначено ОСОБА_1 , тобто ім'я зазначено без апострофа.
Крім того, у виконавчому листі № 2-4587/11 вказано, що ідентифікаційний номер боржника невідомий.
Посилання апелянта на невідповідність вказаного виконавчого листа вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому не зазначено ідентифікаційний номер боржника та наявність у виконавчому листі помилки щодо написання ім'я боржника, не є підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказані помилки можуть бути виправлені судом, який видав виконавчий лист за відповідною заявою стягувача або боржника.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник повинен був указати передбачені процесуальним законом підстави, для того щоб суд мав можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, це могло би бути посилання на відсутність повністю чи частково обов'язку боржника погасити перед стягувачем борг у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням, тощо.
Проте, у заяві не наведено жодних обґрунтованих підстав для визнання виконавчого листа № 2-4587/11 таким, що не підлягає виконанню та судом апеляційної інстанції таких не встановлено.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку, а відтак, відхиляються як необґрунтовані.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.
УхвалуПодільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 23 січня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова