Справа № 755/11600/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2347/2025
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Голяніщева Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Ковези Андрія Івановича в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у складі Гончарука В.П.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко Аліна Вячеславівна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Київська місцева прокуратура №4, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним договору дарування квартири,-
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому просила встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була її рідною тіткою; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 12 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кияшко А.В.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з указаним рішенням, адвокат Ковеза А.І. в інтересах ОСОБА_9 20 серпня 2024року подав апеляційну скаргу, у якій посилався на отримання копії оскаржуваного рішення в суді лише 02 серпня 2024року.
У зв'язку відсутністю у справі доказів на спростування зазначених обставин та проголошення заочного рішення у відсутність ОСОБА_2 , строк апеляційного оскарження ухвалою суду було поновлено й справу призначено до розгляду.
Адвокат Голяніщев Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 під час розгляду справи клопотав про закриття апеляційного провадження, як помилково відкритого, з посиланням на ч.2 ст.358 ЦПК України.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку.
Від Дніпровської окружної прокуратури міста Києва надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.
З огляду на що колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (діл - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв'язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків,
Відповідно до справи, заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено (а.с. 173-179 т.2).
Із матеріалів справи встановлено, що 20 серпня 2024 року адвокат Ковеза А.І. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в частині встановлення факту родинних відносин.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі (а.с. 44 т.3).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року призначено справу до судового розгляду (а.с. 101 т.3).
Відповідно до справи, 23 січня 2024 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 755/4563/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк М.В., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, витребування нерухомого майна шляхом вилучення і передачі спадкоємцю померлого власника та скасування запису та рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Вказаним рішенням, зокрема витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Установлено, що на дане рішення 10 квітня 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій обґрунтовуючи свої доводи, посилався на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118529354).
Отже, станом на 10 квітня 2024 року ОСОБА_2 уже було відомо про оскаржуване ним заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року.
Однак, подаючи апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , за її змістом, указував про обізнаність скаржника щодо наявності заочного рішення від 11 серпня 2020 року лише 02 серпня 2024 року.
Положенням ч. 2 ст. 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, строк на апеляційне оскарження заочного рішення підлягає відрахуванню з 10 квітня 2024 року, оскільки матеріали справи не містять інших відомостей про отримання рішення скаржником раніше.
Відповідно до змісту постанови Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року у справі № 755/4563/23, останній висловлював свою незгоду з заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року (а.с. 66 т.3).
У справі «Бодю проти Республіки Молдова» у рішенні від 18 липня 2019 року, § 23, суд вважає, що дозвіл Г. подати апеляцію з питань права через значний проміжок часу та за відсутності будь-якого правдоподібного пояснення того, чому вона не могла подати її раніше, зводить нанівець весь судовий процес, який завершився остаточним судовим рішенням, яке підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 дійшла наступних висновків: «Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу».
Отже, матеріалами справи доведено обізнаність ОСОБА_2 про наявність заочного рішення від 11 серпня 2020 року, ще у квітні 2024 року.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого.
Зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/16892/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 та від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 закрито касаційне провадження у вказаних справах, яке було відкрито помилково.
Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність закриття апеляційного провадження відкритого за апеляційною скаргою адвоката Ковези А.І. в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року, як помилково відкритого.
Керуючись ст.ст. 362, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Ковези Андрія Івановича в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко Аліна Вячеславівна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Київська місцева прокуратура №4, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним договору дарування квартири - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 27 січня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: