справа № 754/4614/23 Головуючий у суді І інстанції: Таран Н.Г.
провадження №22-ц/824/3820/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
23 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Болотова Є.В., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Воронко Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного міста Києва від 19 вересня 2024 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
18 вересня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі, у зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі та долучено довідку про перебування на військовій службі відповідача, копію військового квитка, копію контракту.
Ухвалою Деснянського районного міста Києва від 19 вересня 2024 року зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, адвокат Воронко В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та відновити провадження у справі № 754/4614/23.
ОСОБА_1 з оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає її незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справ.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що 20.09.2024 року, з метою обґрунтування висловлених заперечень щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі, адвокат Воронко В.В. направила адвокатський запит за вих. № 20/09/24-АЗ до командира в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України підполковника ОСОБА_4 з проханням надати наступну інформацію:
чи залучений ОСОБА_2 до виконання бойових завдань (антитерористичної операції)? Чи переведене військове формування у складі якого служить ОСОБА_2 на воєнний стан?
чи дозволяється ОСОБА_2 користуватися засобами відео/аудіо зв'язку, в тому числі, для участі у судовому засіданні в режимі відео конференції?
чи дозволяється ОСОБА_2 прибувати до суду за судовою повістко?
24.10.2024 року Головним партнером Адвокатського об'єднання «Статус» адвокатом Глущенко О.А. у поштовій скриньці за юридичною адресою об'єднання: АДРЕСА_1 , було виявлено лист (відповідь) на запит. У вказаному листі (відповіді) зазначено, що сержант ОСОБА_2 дійсно проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом від 14.08.2024. При цьому, сержант ОСОБА_2 , наразі, не залучений до виконання бойових завдань та може прибувати до суду за судовою повісткою або користуватись засобами відео/аудіо зв'язку, в тому числі для участі в судовому засіданні в режимі відео конференції.
Тому апелянт вважає, що оскільки відповідач не залучений до виконання бойових завдань та може прибувати до суду за судовою повісткою або користуватись засобами відео/аудіо зв'язку, в тому числі для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказані обставини виключають підстави для зупинення провадження у справі передбачені пунктом 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що відповідач, ще до укладення контракту із Національною Гвардією України щодо проходження військової служби, жодного разу не приймав участі у судових засіданнях у даній справі особисто, а його інтереси під час розгляду даної справи постійно представляє адвокат Содоль А.М., тому, апелянт вважає, що відповідач безпідставно просив суд першої інстанції зупинити провадження у справі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки відповідач ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.08.2024 року, контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України - суд зобов'язаний зупинити провадження у справі..
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення, зокрема, в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19 тощо.
Встановлено, що 18 вересня 2024 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з клопотання, в якому просив суд зупинити провадження у справі до закінчення воєнного стану або припинення участі ОСОБА_2 у військових формуваннях.
Клопотання обгрунтовано тим, що відповідач по первісному позову ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 13 вересня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України призначений відповідно до наказу № 67-ос від 13.07.2024 року. Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року введено військовий стан та продовжено його до 09 листопада 2024 року. Тому у зв'язку з участю ОСОБА_2 у військовому формуванні та у зв'язку з збройною агресією російської федерації проти України, заявник просив зупинити провадження у справі. До даного клопотання долучено посвідчення серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 156-159).
19 вересня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання про долучення до заяви про зупинення провадження у справі доказів перебування ОСОБА_2 на військовій службі (а.с. 160-163).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 року № 3185, вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.08.2024 року по теперішній час (а.с. 161).
13 серпня 2024 року ОСОБА_2 уклав контракт з Міністерством внутрішніх справ України в особі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_4 про проходження військової служби у Національній гвардії України. Відповідно до п. 3 даного контракт, строк дії - до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 162-163).
Звертаючись з апеляційною скарги представник апелянта - адвокат Воронко Вікторія Вікторівна надала суду апеляційної інстанції лист відповідь військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 року № 6/102/12-3020 на її адвокатський запит № 20/09/24-АЗ від 20.09.2024 року (а.с. 176).
З вказаної відповіді військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Однак на даний час сержант ОСОБА_2 не залучений до виконання бойових завдань та може прибувати до суду за судовою повісткою або користуватись засобами відео/аудіо зв'язку, в тому числі для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги з тих підстав, що відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2024 року № 221 мтд, ОСОБА_2 вибув для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі 13 БрОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (м. Харків) з 01 листопада 2024 року (а.с. 205-208).
08 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача, в якій просив долучити копію витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2024 року № 221 мтд (а.с.209-215).
Виходячи з вищевказаного, встановивши, що надані стороною відповідача докази підтверджують перебування відповідача на службі у військовій частині НОМЕР_1 та те, що відповідно до наказу від 01.11.2024 року № 221 мтд відповідач вибув для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі 13 БрОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в ОТУ Харків, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Подібні висновки висловленні у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23), від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 (провадження № 61-6041св24).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ще до укладення контракту із Національною Гвардією України щодо проходження військової служби жодного разу не приймав участі у судових засіданнях у даній справі особисто, а його інтереси під розгляду справи постійно представляв адвокат Содоль А.М., тому апелянт вважав, що відповідач безпідставно просив суд зупинити провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначені доводи відхиляє, оскільки наявність чи відсутність представника у сторони, яка перебуває у складі ЗСУ в період воєнного стану, ніяким чином не впливає на пряму вказівку закону про безумовний обов'язок суду зупинити провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Воронко Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного міста Києва від 19 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «23» січня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
В.І. Олійник