справа № 356/534/24 головуючий у суді І інстанції Дудар Т.В.
провадження № 22-ц/824/3583/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 05 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту смерті особи, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просила суд встановити факт смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який пропав безвісти 15 лютого 2024 року поблизу н.п. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області під час проходження військової служби, знаходячись в районі бойових дій та виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який зник безвісти 15 лютого 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка, Донецької області. Станом на день звернення до суду будь-якої іншої інформації щодо солдата ОСОБА_2 не надходило. Встановлення факту смерті солдата ОСОБА_2 є необхідним для отримання нею одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» як матері її загиблого сина.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 05 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладенні нею в заяві про встановлення факту смерті.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Березань, Баришівського району, Київської області, актовий запис про народження: № 39 від 05 березня 1982 року, батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05 березня 1982 року Березанською міською радою Баришівського району (а.с. 8).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з копією Витягу з реєстру територіальної громади від 19 лютого 2024 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Як вбачається з копії рапорту командира 2 дшб майора ОСОБА_4 від 01 березня 2024 року останній доповів командиру в/ч НОМЕР_1 про те, що станом на 01 березня 2024 року минуло 15 днів з моменту зникнення безвісти в ході бойових дій навідника 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону солдата ОСОБА_2 . Просив зарахувати даного військовослужбовця у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а також призначити службове розслідування (а.с. 15).
Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (по стройовій частині) № 66 від 06 березня 2024 року, солдата призваного по мобілізації ОСОБА_2 , навідника 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону зарахувати у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 як військовослужбовця рядового та начальницького складу, які зникли безвісти (а.с. 16).
До заяви долучено копію витягу з бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 № 188дск/БР (а.с. 17).
Згідно з копією довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, виданої ОСОБА_1 , зниклий безвісти в ході бою солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 10 січня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України. Підстава: бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 16 дск/бр від 24 лютого 2022 року, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 9 від 09 січня 2024 року, № 46 від 15 лютого 2024 року (а.с. 18).
Відповідно до копії сповіщення сім'ї від 16 лютого 2024 року № УП/1/83, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 про те, що її син, навідник 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області 15 лютого 2024 року - зник безвісти (а.с. 20).
Інформація аналогічного змісту зазначена і в копії сповіщення № 78 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 (а.с. 19).
Як вбачається з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111130000469 від 19.02.2024, 19 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР про те, що 19 лютого 2024 року до ВП № 1 Броварського РУП надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 15 лютого 2024 року її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області зник безвісти (ЄО 664). Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 21).
Відповідно до копії акту проведення спеціального розслідування № 4309 від 15 березня 2024 року, встановлено, що навідник 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , знаходячись в районі бойових дій та виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії РФ проти України, зник безвісти 15 лютого 2024 року в районі населеного пункту Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області. По теперішній час відомості про його місце перебування відсутні (а.с. 22-26).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20240320-1172 від 21 березня 2024 року, сформованого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 29).
Згідно з копією Виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, що надається ОСОБА_1 у відповідь на заяву (запит) від 23 лютого 2024 року, відповідно до критеріїв: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату оформлення виписки в реєстрі Національного інформаційного бюро наявна така інформація: підтвердження про перебування у полоні держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутнє; інформація про стан здоров'я від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста - відсутня; підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел - відсутнє (а.с. 30).
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, з огляду на те, що належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду надано не було.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Указані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Пунктом 8 частини першої статті 315 ЦК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Частиною першою статті 306 ЦПК України встановлено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду з заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не з заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого
2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23), від
13 березня 2024 року у справі № 204/724/23 (провадження № 61-16728св23) та від 22 травня 2024 року у справі № 337/2489/23 (провадження № 61-13752св23).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Аналіз змісту заяви у справі, що переглядається в апеляційному порядку, свідчить про те, що заявник фактично просить встановити факт смерті її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у певний час: ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, з метою державної реєстрації смерті останнього та отримання пільг, передбачених законом.
Як на фактичні підстави звернення до суду заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойових дій.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказані вище докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що встановлені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених в цій постанові апеляційного суду підстав та обґрунтувань, зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів зроблений судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами чи невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 05 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.