21 січня 2025 року місто Київ
Справа № 761/40730/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2717/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Козаченко Юлії Сергіївни в інтересах Державного торговельно-економічного університету на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року про залишення позову без розгляду та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року (постановлені у складі Сіромашенко Н.В.)
у справі за позовом Державного торговельно-економічного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (витрат на навчання), завданих університету
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 14 серпня 2024 року позовну заяву Державного торговельно-економічного університету залишив без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою, Козаченко Ю.С. в інтересах Державного торговельно-економічного університету 29 серпня 2024 року подала засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просять оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала про визнання явки позивача обов'язковою не постановлялася, позивач надав усі необхідні докази для вирішення справи та просив суд розглядати справу за його відсутності, а тому залишення позову без розгляду через його повторну неявку є порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - Сікачов С.Ю. проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Шевченківський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 08 жовтня 2024 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Сікачова С.Ю. про ухвалення додаткового рішення - задовольнив частково; ухвалив у справі додаткове рішення, яким стягнув з Державного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.
Не погодившись з таким додатковим рішенням суду, Козаченко Ю.С. в інтересах Державного торговельно-економічного університету 25 листопада 2024 року направила засобами поштового зв'язку на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
На обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із тим, що суд взяв до уваги докази понесення судових витрат відповідачем за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копії позивачу.
Зазначає про неспівмірність та завищеність судових витрат зважаючи на невелику складність справи, що не потребує спеціальних знань у громадянина, розмір заявлених вимог та витрачений адвокатом час.
Відзиву на вказану апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 - адвокат Сікачов С.Ю. проти апеляційних скарг заперечував, просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що явка представника позивача була визнана обов'язковою на судовому засіданні 22 березня 2024 року у зв'язку зі спором щодо сум, заявлених позивачем до стягнення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. 20 січня 2025 року направив Київському апеляційному суду клопотання про розгляд апеляційних скарг за відсутності позивача/представника позивача. У клопотанні апеляційні скарги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Враховуючи викладене, апеляційний суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Указаним вимогам закону ухвала Шевченківського районного суду міста Києва про залишення позовної заяви Державного торговельно-економічного університету без розгляду не відповідає.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що представник позивача не з'явився у судові засідання, призначені на 22.03.2024, 17.05.2024, 03.07.2024 та 14.08.2024 був належним чином сповіщений про місце та час розгляду справи, і явка представника позивача була визнана судом обов'язковою.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За вимогами п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18.
Колегією суддів встановлено, що як первісний позивач, так і правонаступник позивача, подавали заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника (том 1: а. с. 112-113, 118, 121, том 2: а. с. 29, 152).
В апеляційній скарзі позивач вказує, що ним були подані усі докази, які він вважав за необхідне подати до суду, для правильного вирішення справи. Указане підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що після подання позовної заяви позивач подавав винятково заяви про розгляд справи без його участі, а відповідь на відзив на позов не містила нових доказів.
Суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача не вказав про перешкоди для вирішення спору за відсутності позивача.
Визнаючи явку позивача обов'язковою в кінці судового засідання 22 березня 2024 року суд не постановив відповідної ухвали окремим процесуальним документом, у якій би визначив підстави для такого процесуального рішення, обмежився усним виголошенням такого рішення без наведення підстав для його прийняття, що свідчить про формальний підхід до вирішення цього питання.
Твердження представника відповідача щодо мотивів прийняття такого рішення судом першої інстанції, а саме необхідність уточнення сум, заявлених позивачем до стягнення, є його суб'єктивною оцінкою, оскільки із запису судового засідання 22 березня 2024 року та протоколу до нього не вбачається таких процесуальних дій та висновків суду.
Суд, визнаючи явку позивача або його представника обов'язковою, повинен був у процесуальній ухвалі визначити, які саме процесуальні дії неможливо здійснити без присутності позивача, зокрема чи потрібні його усні пояснення щодо спірних обставин справи, роз'яснення наданих доказів, або підтвердження їх автентичності, а також навести обґрунтування того, чому за наявних в матеріалах справи доказах неможливо вирішити спір за відсутності позивача.
Залишення позовної заяви без розгляду у випадку, коли позивач добросовісно подав усі необхідні документи та просив суд вирішити справу за його відсутності, проте з ініціативи суду безпідставно був зобов'язаний прибути в судові засідання, є непропорційним обмеженням його права на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 ЦПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва є незаконною та постановлена судом у порушення норм процесуального права, оскільки підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не було.
Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд встановив, що при постановленні оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а тому ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
У зв'язку зі скасуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року про залишення позову без розгляду, підлягає скасуванню також і додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року як таке, що втратило свою силу, через скасування основного судового рішення про залишення позову без розгляду.
Питання розподілу всіх судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, має бути вирішено судом першої інстанції , в залежності від того, як буде вирішено спір.
Керуючись ст. ст. 223, 257, 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Козаченко Юлії Сергіївни в інтересах Державного торговельно-економічного університету - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року про залишення позову без розгляду - скасувати, справу направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна