Справа № 761/3693/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1374/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06.04.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі; вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23.10.2019 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі; вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 49 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 місяця арешту,
засуджено за ч. 2 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень. На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК України, за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень - за даним вироком, та 1 місяць арешту, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 засуджено за ч.1 ст.309 КК України, який виконувати самостійно. Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду, ОСОБА_9 , будучи раніше судимим вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
Так, ОСОБА_9 , не пізніше 16 год. 05 хв. 04 січня 2024 року, перебуваючи в парку «Дубки» по бульвару Павла Вірського у місті Києві, маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, підібрав поліетиленовий пакет, в якому знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), в кристалоподібній речовині, та поклав до кишені штанів, чим незаконно придбав та почав зберігати психотропні речовини, крім цього, при собі мав придбану раніше особливу небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), в кристалоподібній речовині, після чого направився до виходу з парку, де був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення співробітниками Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві.
Далі, 04.01.2024 у період часу з 17 год. 15 хв. по 17 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, бульвар Павла Вірського, 22, старшим дізнавачем СД ВП №3 Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві затримано ОСОБА_9 в порядку статті 298-2 КПК України, в ході якого в нього вилучено: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, в кристалоподібній речовині, загальна маса якої становить 0,510 г.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги, не оспорюючи фактичні обставини справи і правильність кваліфікації дій обвинуваченого посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості. Також вважає, що судом безпідставно визначено пом'якшуючою обставиною - щире каяття, оскільки матеріали справи не містять жодних даних, які б підтверджували її наявність, а визнання вини обвинуваченим свідчить про те, що останній, під тиском беззаперечних доказів, намагається уникнути справедливого покарання, а також не враховано наявність обтяжуючої обставини - рецидиву злочину.
Вважає, що судом не надано належної і достатньої правової оцінки підвищеному рівню суспільної небезпеки вчиненого, яке хоч і є нетяжким кримінальним правопорушенням, однак вчинено у період воєнного стану, вчинив нове кримінальне правопорушення будучи притягнутим до кримінальної відповідальності. Крім того, не звернута увага на ту обставину, що обвинувачений вже в-шостий раз притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень та, маючи не зняту та не погашену судимість, продовжує вчиняти нові злочини, що є підтвердженням відверто зухвалої поведінки та нехтування ним Законом.
Також зазначає, що судом не прийнято до уваги, що обвинувачений жодного дня в житті суспільно-корисною працею не займався, офіційно працевлаштований не був, а тому призначення покарання у виді штрафу є невиправданим та не слугує цілям, визначеним у ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст.309 КК України, сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч.2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Доводи прокурора на неправомірне визнання судом обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_9 , його щире каяття, є безпідставними.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав свою провину як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, за час досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції свідомо та неухильно притримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 .
Доводи прокурора про неврахування судом обтяжуючої обставини у виді рецидиву злочинів, є слушними, однак вказані обставини не впливають на призначене судом покарання.
Посилання прокурора на ті обставини, що обвинувачений не працевлаштований та суспільно корисною працею не займається, не свідчать про неможливість призначення йому покарання у вигляді штрафу.
Крім того, в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про визначення покарання за сукупністю вироків, а та обставина, що ОСОБА_9 фактично відбув визначене покарання у виді одного місяця арешту не є підставою для незастосування ст.71 КК України, вимог про яке в апеляційній скарзі прокурора не висувалося.
Разом з тим, як було встановлено під час апеляційного розгляду вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2024 року при призначенні ОСОБА_9 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, було застосовано ст. 71 КК України та за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року, який оскаржується у даному апеляційному провадженні, визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
Окрім того, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07.11.2024 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі та за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі. Згідно с. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2024, яким враховано покарання за вироком від 23.02.2024року, та остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 34 000 грн.
Таким чином, покарання за оскаржуваним вироком вже двічі було враховано при призначенні ОСОБА_9 остаточного покарання за сукупністю вироків за наступними судовими рішеннями.
З огляду на наведене підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин вирок є законним.
Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту отримання її копії.
Суддя: Суддя: Суддя: