Справа № 761/12626/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2984/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
20 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020100100000728 від 23.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в якому прокурор послався на тяжкість інкримінованого йому злочину, обставини його вчинення, з врахуванням даних про його особу та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 до 09.03.2025 року включно, з визначенням застави у вигляді 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, та відомості що характеризують особу обвинуваченого, судом зазначено, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_9 у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, загрожує покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, ризик незаконного впливу на свідків підтверджується тим, що з метою зміни останніми своїх показань обвинувачений ОСОБА_9 , шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що інші більш м'які запобіжні заходу, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 , враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, високий ступінь ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом, високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованого злочину.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду. Застосувати до ОСОБА_9 будь-який інший запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість заявлених прокурором ризиків та відсутність посилань на будь-які належні чи допустимі докази, які б стверджували існування заявлених ризиків.
Також вважає, що судом не прийнято до уваги, що протягом 4 років перебування обвинуваченого під вартою, зазначені ризики зменшились та втратили сенс в розумінні мети його застосування.
Вказує, що судом не прийнято до уваги доводи сторони захисту про відсутність будь-яких об'єктивних обставин, які б дозволяли вважати, що при умові зміни запобіжного заходу на більш м'який обвинувачений буде ухилятися від покладених на нього процесуальних обов'язків та негативно впливати на потерпілих та свідків.
Також вважає, що визначений судом розмір застави є явно завідомо непомірним для обвинуваченого з урахуванням його матеріального становища, не враховано наявності на утриманні неповнолітньої дитини, відсутності джерел для отримання будь-якого доходу.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений повідомлений, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надійшло.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора та потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_9 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи суспільну небезпечність, характер кримінального правопорушення, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке, відповідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, які відносяться до злочинів, вчинених проти життя і здоров'я особи, а тому вказані обставини не дають підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Відповідно до ч.4 ст.182 УКПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави обвинуваченому ОСОБА_9 судом першої інстанції було враховано всі обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , дані про його сімейний стан, ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про завідомо непомірність для обвинуваченого визначеного судом розміру застави будь-якими доказами не підтверджені.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_9 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду, є вірним.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: