Справа №757/57300/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/764/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
20 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 12023000000001808,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено йому строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 02.02.2025 року, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя істотно порушив вимоги КПК України, ухвала не відповідає повноті судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Апелянт наголошує на тому, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та матеріали справи не містять доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Апелянт зазначає, що клопотання не містить обґрунтувань того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам.
Вказує, що судом не було взято до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, має хворого сина, хвору дружину та матір, яка потребує постійного догляду. Крім того, ОСОБА_7 є інвалідом та учасником бойових дій, що також суттєво вплинуло на його стан здоров'я.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 за підозрою ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 28. ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
11.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
12.06.2024 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.08.2024 включно, без права внесення застави.
29.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 продовжено до трьох місяців, а саме до 11.09.2024.
06.08.2024 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 11.09.2024 включно, без права внесення застави.
27.08.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_27 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 до шести місяців, тобто до 11.12.2024.
05.09.2024 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 30.10.2024 включно, без права внесення застави.
25.10.2024 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком у межах строку досудового розслідування, тобто до 11.12.2024, без права внесення застави
03.12.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_28 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 до дванадцяти місяців, тобто до 11.06.2025.
05.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 02.02.2025, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України. Крім того, слідчим суддею визнано, що слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, а продовження застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою, пов'язане з потребами досудового розслідування, оскільки вказані слідчим обставини є такими, що об'єктивно унеможливлюють завершення досудового розслідування до спливу строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків, експертів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних проваджень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення йому застави.
Доводи апелянта в цій частині, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при продовженні строків тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи ризик знищити, спотворити, сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий ризик підтверджується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази у кримінальному провадженні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Колегія суддів вважає, що оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження його існування, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, інших підозрюваних та дослідження їх судом.
У свою чергу, на наявність ризиків, визначених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує відкритий та цинічний характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , а тому, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі, з високим ступенем імовірності може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, має хворого сина, хвору дружину та матір, яка потребує постійного догляду, є інвалідом та учасником бойових дій, не спростовують висновки суду про те, що він може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________