Справа №752/13406/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2344/2025
16 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100000000565, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2024 року,
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За встановлених судом обставин 02 травня 2024 року о 17.16 год. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ChevroletAveo», р.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись по проїзній частині Столичного шосе в місті Києві, зі сторони Південного мосту в напрямку проспекту Науки, зі швидкістю приблизно 70-100 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням транспортного засобу, в районі електроопори №49, що розташована по Столичному шосе у м. Києві, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини праворуч, де відбулось його перекидання.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_9 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та собі винного, внаслідок м'якості.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд неправильно застосував положення ст.69 КК України та призначив ОСОБА_7 більш м'яке покарання, ніж передбачене санкцією ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки таке рішення не відповідає характеру вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
За доводами прокурора, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння, а лише зменшили негативні наслідки вчиненого.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.286-1 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечували проти поданої апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_9 , який вважав вирок суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, в зв'язку з чим розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.286-1КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання, судом обґрунтовано визнано його щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Крім цього, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання враховано позицію потерпілого, який в поданій до суду заяві просив суворо не карати обвинуваченого, та повідомив, що останній допомагає йому в лікуванні.
Встановлені судом обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому з урахуванням даних про особу винного, визнав за можливе застосувати положення ст.69 КК України і призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.286-1 КК України більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією даної норми, у виді штрафу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах застосував положення ст.69 КК України та призначив ОСОБА_7 по ч.1 ст.286-1 КК України більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співрозмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За приписами статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання, в сукупності з встановленими судом даними про особу винного, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, та давали суду правові підстави застосувати положення ст.69 КК України і призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч.1 ст.286-1 КК України, у виді штрафу.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання в достатній мірі не врахував характер вчиненого злочину і дані про особу обвинуваченого, та призначив покарання, яке є недостатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів також враховує позицію потерпілого ОСОБА_9 , який в суді апеляційної інстанції повідомив, що обвинувачений є його товаришем, він повністю відшкодував завдані йому збитки та попросив вибачення, будь-яких претензій до нього він не має, погоджується з призначеним ОСОБА_9 покаранням, а тому просив рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 повідомив, що засуджує свій вчинок та просив вибачення у потерпілого.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді даного провадження дотримався загальних засад призначення покарання, принципу його індивідуалізації, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 , а тому призначив більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, не знаходять свого обґрунтованого ствердження доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 69 КК України та призначив обвинуваченому покарання, яке є надмірно м'яким.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4