справа №757/32996/24 Головуючий у І інстанції - Білоцерківець О.А.
апеляційне провадження №33/824/597/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
14 січня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Александрова Дмитра Олександровича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Александрова Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, який проживає за
адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №968363 від 11 липня 2024 року, в цей же день, 11 липня 2024 року о 00 год 48хв у м. Києві по вул. Бойчука, 6а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit Custom, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
Огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Alcotest 6820», результат огляду 0,91‰, тест №4684, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Александров Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що 11 липня 2024 року о 00:39 год. Поліція зупинила автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який перевозив персонал ресторану, звинуватила водія в керуванні з ознаками алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 перебування в стані алкогольного сп'яніння заперечував, на вимогу поліції погодився пройти огляд на приладі Драгер.
Прилад показав алкогольне сп'яніння.
З результатом приладу водій не погодився, однак до лікарні не був направлений та доставлений.
Зазначає, що поліція безпідставно склала протокол за порушення п. 2.9А ПДР, якого водій фактично не порушував.
Водій підписав документи, які надала йому поліція не вникаючи в їх зміст та сенс.
Після складання протоколу поліція зобов'язала водія не керувати автомобілем та до 5 ранку ночувати в автомобілі.
Після 5 ранку та завершення комендантської години водій спробував самостійно звернутися до лікарні Соціотерапія, але в огляді його було відмовлено, оскільки з часу складання протоколу пройшло вже більше 2 годин.
Як на доказ винуватості водія, суд першої інстанції послався виключно на акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, разом з тим, на відео з бодікамери поліцейського не зафіксовано огляд водія на стан алкогольного сп'яніння та ставлення водія до результатів такого огляду.
Таким чином, суду не було надано необхідних доказів вини особи у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник, апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Заслухавши учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. «а» ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі серії ААД №968363 від 11 липня 2024 року, підписаного ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень;
- у результаті приладу «Драгер 6820», тест №4684 від 11 липня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 0,91 ‰, вказаний чек приладу підписаний ОСОБА_1 ;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким, у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, йому проведено огляд за допомогою приладу «Alcotest 6820» ARHK 0051, результат якого становить 0,91 ‰, при цьому у графі з результатами згоден зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис;
- у письмовій розписці ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року, за якою останній зобов'язався не керувати транспортними засобами протягом 24 годин;
-у відео на цифровому носії з місця події.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 11 липня 2024 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення.
Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О., який заперечив його вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.
Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відтак, порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Александрова Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько