23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13018/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 ( суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/13018/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила:
визнати протиправними дії та скасувати рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 05.04.2024 року О/Р № 912280126892 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а також протокол про призначення пенсії ОСОБА_1 з 20.02.2015 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2015 року, від 21.04.2015 року та інші протоколи пов'язані з призначенням пенсії, розпорядження 126892 від 25.03.2016 року про призначення пенсії та про перерахунок - зміна стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 01.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, робота за Списком № 1 з 20.02.2015 року, зарахувавши до пільгового стажу період: з 01.04.2008 року по 02.04.2008 року - 2 дні; з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року - 3 дні; з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року - 14 днів; з 04.08.2008 року по 15.08.2008 року - 12 днів; 03.05.2011 року - 1 день; з 29.07.2013 року по 31.07.2013 року - 3 дні; з 01.08.2013 року по 09.08.2013 року - 9 днів та 17.12.2013 року - 1 день, всього: 1 місяць 15 днів (2+3+14+12+1+3+9+1) та до загального стажу роботи період з 01.01.2004 року по 31.01.2004 року - 1 місяць та з 04.03.2004 року по 31.12.2004 року 9 місяців 28 днів, по догляду за дитиною до трьох років, всього: 10 місяців 28 днів (1 м + 9 м 28 дн).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2023 року після ознайомлення з матеріалами особової пенсійної справи 91280126892, виявила низку порушень під час призначення пенсійної виплати з 20.02.2015 року та звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перевірку на відповідність вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Листом № 41518-33179/Т-01 /8-0400/23 від 30.08.2023 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що до пільгового стажу роботи позивача на підставі довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП ШУ «Першотравенське» від 20.02.2015 року № 8 за період роботи з 01.04.2008 року по 31.01.2015 року за Списком № 1 зараховано - 6 років 8 місяців 18 днів. Періоди роботи з 01.02.2015 року по 30.04.2022 року зараховані до страхового стажу на загальних підставах, оскільки довідки що уточнюють особливий характер роботи за Списком № 1 позивачем не надавались. Згідно електронної пенсійної справи загальний страховий стаж, який зараховано до 30.04.2022 року, складає 33 роки 2 місяці 19 днів, в тому числі робота за Списком № 1 - 6 років 8 місяців 18 днів. Право для розрахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - відсутнє. 08.11.2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила призначити пенсію в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки з 01.12.2015 року у неї виникло таке право. 01.04.2024 року позивач повторно звернулася з заявою за призначенням/перерахунком пенсії з 20.02.2015 року, прийнявши до розрахунку страховий стаж роботи за Списком № 1 - 6 років 9 місяців, розрахунковий період з 01.04.2008 року по 19.02.2015 року включно. 05.04.224 року в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії О/Р № 912280126892, з посиланням на те, що період з 01.02.2015 року по 02.08.2016 року зарахуванню по Списку № 1 не підлягає, так як на даний час відсутній акт перевірки пільгового стажу. Станом на 20.02.2015 року, позивачу виповнилося 47 років, при загальному страховому стажі: 32 роки 11 місяців 8 днів (з урахуванням додаткових 6 років), з них: 6 років 10 місяців 20 днів пільгового страхового стажу за Списком № 1. Оскільки позивач мала право на призначення пенсійної виплати згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції станом на 20.02.2015 рік, вона вважає бездіяльність відповідачів протиправною, а рішення таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.04.2024 року О/Р № 912280126892 про відмову в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 20.02.2015 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 01.04.2024 року про перерахунок з 20.02.2015 року ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до пільгового стажу періоди: з 01.04.2008 року по 02.04.2008 року - 2 дні; з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року - 3 дні; з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року - 14 днів; з 04.08.2008 року по 15.08.2008 року - 12 днів; 03.05.2011 року - 1 день; з 29.07.2013 року по 31.07.2013 року - 3 дні; з 01.08.2013 року по 09.08.2013 року - 9 днів та 17.12.2013 року - 1 день, всього: 1 місяць 15 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вирішити питання щодо права ОСОБА_1 на отримання пенсії в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням пільгового стажу, зарахованого судом даним рішенням.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Головне управління вважає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення надав неналежну правову оцінку всім суттєвим обставинам справи і не в повній мірі дослідив здобуті в процесі судового розгляду справи докази, що у свою чергу стало причиною порушення судом першої інстанції норм матеріального права, і як наслідок тягне за собою неправильне вирішення даної справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 20.02.2015 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах був розрахований страховий стаж позивача, який становив 33 роки 02 місяці 17 днів, в тому числі 8 років пільгового стажу за Списком № 1.
Як вбачається з протоколу № 142 від 07.04.2015 року загальний страховий стаж позивача (повний) становить 21 рік 1 місяць 21 день, робота за Списком № 1 становить 6 років 8 місяців 18 днів, в протоколах 3 142 від 21.04.2015 року, в розпорядженні № 126892 від 25.03.2016 року загальний стаж роботи позивача ( повний) становить 21 рік 1 місяць 21 день а робота за Списком № 1 - 6 років 8 місяців 17 днів.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.08.2023 року № 41518-33179/Т-01/8-0400/23 позивачу роз'яснено, що період роботи з 01.02.2015 року по 30.04.2022 року зарахований до страхового стажу на загальних підставах, оскільки довідки, що уточнюють особливий характер роботи за Списком № 1 позивачем не було надано.
За період з 01.04.2008 року по 31.01.2015 року до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано 6 років 8 місяців 18 днів, а загальний страховий стаж, який зарахований по 30.04.2022 року складає 33 роки 2 місяці 19 днів, в тому числі робота за Списком № 1 - 6 років 8 місяців 18 днів.
З Форми РС-право від 24.11.2023 року вбачається, що позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 01.04.2008 року по 02.04.2008 року (2 дні), з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року (3 дні), з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року (14 днів), з 04.08.2008 року по 15.08.2008 року (12 днів), 03.05.2011 року (1 день), з 29.07.2013 року по 31.07.2013 року (3 дні), з 01.08.2013 року по 09.08.2013 року (9 днів), 17.12.2013 року (1 день).
Згідно перерахунку від 13.11.2023 року страховий стаж (повний) позивача становив 39 років 2 місяці 17 днів, робота за Списком № 1 - 6 років 8 місяців 18 днів, додаткові роки за Список № 1 - 6 років 0 місяців 0 днів.
05.04.2024 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення О/Р №912280126892, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача.
В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено наступне: « ОСОБА_1 отримує пільгову пенсію за віком ЗУ № 1058-IV, прик. Полож., п.2 ч. 1, ЗУ № 1788 ст. 13а (Робота за списком № 1) з 20.02.2015 року о даний час при страховому стажі роботи 33 рок 2 місяці 17 днів (в тому числі 8 років період роботи за Списком № 1, зниження пенсійного віку), призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно довідки № 485 від 20.10.2023 року професія дільничий геолог не передбачена Списком № 1 згідно Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року з 03.08.2016 року.
ОСОБА_1 згідно Списку № 1 стаж зараховано по 31.01.2015 року, з 01.02.2015 року по 02.08.2016 року зарахуванню по Списку № 1 не підлягає, так як на даний час відсутній акт перевірки пільгового стажу».
З Форми РС- право від 24.02.2024 року вбачається, що позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 01.04.2008 року по 02.04.2008 року (2 дні), з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року (3 дні), з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року (14 днів), з 04.08.2008 року по 15.08.2008 року (12 днів), 03.05.2011 року (1 день), з 29.07.2013 року по 31.07.2013 року (3 дні), з 01.08.2013 року по 09.08.2013 року (9 днів), 17.12.2013 року (1 день).
Згідно перерахунку від 24.02.2024 року страховий стаж (повний) позивача становить 39 років 2 місяці 17 днів, робота за Списком № 1 - 6 років 8 місяців 18 днів та додаткові роки за Список № 1 - 6 років 0 місяців 0 днів.
Згідно копії свідоцтва про народження, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 та відповідно до розпоряджень № 1715 від 29.12.2002 року та 408 від 12.03.2004 року по ВАТ «ГХК «Павлоградвуголь» «Шахта Степова» перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 18.11.2002 року по 17.09.2005 року до трьох років.
Періоди з 01.01.2004 року по 31.01.2004 року та з 04.03.2004 року по 31.12.2004 року не зараховані до загального страхового стажу позивача, чого не спростували у відзивах відповідачі, посилаючись на відсутність відомостей про сплату позивачем страхових внесків.
Отже, між сторонами виник спір щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, неправомірності протоколу про призначення пенсії та відмови зарахувати до пільгового стажу певного періоду роботи позивача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з нормами статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Так, пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
16.09.2008 набрав чинності Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі Закон № 345-VI).
Цей Закон спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 345-VI, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019, у справі №345/3954/16-а від 11.07.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Нормами статті 8 Закон № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, частиною 3 якої визначено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №392/17/17.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому, розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17, від 26 травня 2020 року у справі № 205/8712/16-а.
Отже, головною умовою для застосування положень статті 8 Закону № 345-VI до обчислення розміру пенсії є наявність стажу на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 та з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 484 від 20.10.2023 року вбачається, що в період з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року позивач працювала в ВП «Шахтоуправління Першотравенське ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Шахта Степова) та в період з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за професією в.о. дільничого геолога та 50% і більше робочого часу знаходилась у шахті.
В період з 01.10.2008 року по 02.08.2016 року позивач працювала в ВП «Шахтоуправління Першотравенське ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Шахта Степова) та виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за професією дільничного геолога та 50% і більше робочого часу знаходилась у шахті.
Атестація робочих місць підтверджена т за Списком № 1 була проведена та як зазначено у довідці відповідно до постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року професія позивача передбачена Списком № 1.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року до Списку № 1 розділу І пункту 1.1г віднесені працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).
Позивач згідно інформації, що міститься у довідці № 484 від 20.10.2023 року працювала 50% і більше робочого часу у шахті, незалежно від її професії та в цей період були сплачені нею страхові внески, період роботи позивача з 01.04.2008 року по 02.04.2008 року (2 дні), з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року (3 дні), з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року (14 днів), з 04.08.2008 року по 15.08.2008 року (12 днів), 03.05.2011 року (1 день), з 29.07.2013 року по 31.07.2013 року (3 дні), з 01.08.2013 року по 09.08.2013 року (9 днів), 17.12.2013 року (1 день) мав бути зарахований під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 до пільгового стажу позивача.
Отже, рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.04.2024 року О/Р № 912280126892 про відмову в проведенні перерахунку пенсії з 20.02.2015 року є протиправним та піддягає скасуванню.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову.
Щодо способу захисту порушеного права позивача на належний розмір пенсії, колегія суддів зазначає таке.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Матеріалами справи встановлено, що під час призначення позивачу пенсії спірні періоди не були зараховані пенсійним органом до пільгового підземного стажу позивача за провідними професіями.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 01.04.2024 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 20.02.2015 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди: з 01.04.2008 року по 02.04.2008 року - 2 дні; з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року - 3 дні; з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року - 14 днів; з 04.08.2008 року по 15.08.2008 року - 12 днів; 03.05.2011 року - 1 день; з 29.07.2013 року по 31.07.2013 року - 3 дні; з 01.08.2013 року по 09.08.2013 року - 9 днів та 17.12.2013 року - 1 день, всього: 1 місяць 15 днів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині незадоволенних позовних вимог, позивачем не оскаржувалось, тому не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 в адміністративній справі №160/13018/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 січня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова