27 січня 2025 р. Справа № 440/11208/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 (ухвалене суддею Ясиновським І.Г.) по справі № 440/11208/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.06.2024 за № 164550008248 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.09.2024 року за № 164550008248; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити повторний розгляд заяви від 28.08.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до страхового стажу період роботи з 23.04.2003 по 31.08.2003 року та до спеціального (пільгового) стажу періодів моєї роботи з 26.02.1996 по 22.04.2003 у КСП ім. Леніна /реорганізованого у СТОВ "Фіалка"/ на посаді доярки, з 23.04.2003 по 08.10.2003 у СТОВ "Ватутіна" на посаді доярки; з 17.10.2003 по 01.01.2011 у СТОВ "Фіалка" на посаді доярки; з 02.01.2011 по 15.12.2011 в ТОВ "Егрес-Агро" на посаді оператора машинного доїння; з 16.12.2011 по 02.11.2017 року в СТОВ "Фіалка" на посаді оператора машинного доїння.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 05.06.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-VI.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 164550008248 від 12.06.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років. Згідно поданих документів до страхового стажу позивачки не зараховано: період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 14.05.1990 по 13.05.1993, оскільки не підтверджено зміну прізвища матері з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; період роботи з 23.04.2003 по 08.10.2003, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків). До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано: періоди з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 01.01.2011, з 16.12.2011 по 02.11.2017 згідно з довідкою від 29.05.2024 № 3, виданої СТОВ «Фіалка», оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме - відсутній підпис начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та підсумок пільгового стажу. Згідно поданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 21 рік 7 місяців 9 днів, пільговий стаж відсутній
28.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 164550008248 від 04.09.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-VI, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років. За поданими документами до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 23.04.2003 по 31.08.2003, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 31.12.2010, з 16.12.2011 по 02.11.2017, згідно довідки № 6 від 08.08.2024, виданої СТОВ «Фіалка», оскільки відсутня інформація про встановлені в господарстві норми обслуговування та виконання встановлених норм позивачкою. Згідно поданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 32 роки 07 місяців 11 днів, пільговий стаж відсутній.
Позивачка не погодилася з вищезазначеними рішеннями відповідача та звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №164550008248 від 12.06.2024 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №164550008248 від 04.09.2024 безпідставно не зараховано спірні періоди, вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому - Закон №1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема,: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, а саме 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (в подальшому - Порядок № 637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310, та чинних на час розгляду справи (в подальшому - Основні Положення № 310).
Відповідно до п. п. 1, 2 Основних Положень № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно із п. 6 Основних Положень № 310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п. 8 Основних Положень № 310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Судовим розглядом встановлено, що згідно із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 164550008248 від 12.06.2024, до страхового стажу позивачки не зараховано: період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 14.05.1990 по 13.05.1993, оскільки не підтверджено зміну прізвища матері з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; до пільгового стажу не зараховано період роботи з 23.04.2003 по 08.10.2003, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків) та періоди: з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 01.01.2011, з 16.12.2011 по 02.11.2017, згідно з довідкою від 29.05.2024 № 3, виданої СТОВ “Фіалка», оскільки довідка не відповідає додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та підсумок пільгового стажу.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 164550008248 від 04.09.2024 до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи: з 23.04.2003 по 31.08.2003, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку; до пільгового стажу не зараховано періоди з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 31.12.2010, з 16.12.2011 по 02.11.2017, згідно довідки № 6 від 08.08.2024, виданої СТОВ “Фіалка», оскільки відсутня інформація про встановлені в господарстві норми обслуговування та виконання встановлених норм позивачкою.
При повторному зверненні до органу пенсійного фонду позивачкою долучено, серед іншого, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 при реєстрації шлюбу, а також довідку СТОВ "Фіалка" від 18.06.2024 № 6, відповідно до якої зазначено, що посади начальника відділу кадрів та головного бухгалтера у підприємстві відсутні згідно штатного розпису.
Щодо не зарахування відповідачами періоду роботи позивачки до її страхового стажу з 23.04.2003 по 31.08.2003, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 1058, застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд враховує, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій здійснювалось з урахуванням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"., до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (в подальшому - Положення), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 3 розд. IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до абз. абз. 2, 3 п. 4 розд. IV Положення, у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Судовим розглядом встановлено, що факт роботи позивачки з 23.04.2003 по 31.08.2003 в СТОВ ім. Ватутіна дояркою підтверджено записами трудової книжки ОСОБА_1 .
Відповідно до архівних довідок Архівного відділу Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області та Комунальної установи "Трудовий архів" Гадяцької міської ради, у книзі нарахування заробітної плати працівників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна за травень-вересень 2003 року с. Ціпки Гадяцького району Полтавської області значиться, ОСОБА_1 працювала дояркою, відпрацьовані вихододні становлять: Відпрацьовані вихододні за 2003 рік - 105 з 15.04.2003 по 08.10.2003, доярка.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб у разі ліквідації страхувальника є рішення суду, таким чином відповідачами протиправно не зрахувано до страхового стажу позивачки період роботи з 23.04.2003 по 31.08.2003 в СТОВ ім. Ватутіна дояркою, у зв'язку з чим позовні зазначений період підлягає задоволенню до страхового стажу позивачки.
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 у СТОВ "Фіалка", суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 № 2494292, позивачка працювала: з 26.02.1996 дояркою в Колгоспі ім. Леніна Гадяцького району Полтавської області; з 13.03.2000 прийнята на роботу дояркою в порядку переведення, у зв'язку з реорганізацією КСП ім. Леніна шляхом перетворення у СТОВ "Фіалка"; 22.04.2003 - звільнена з роботи за власним бажанням; 17.10.2003 - прийнята на роботу дояркою у СТОВ "Фіалка"; 01.01.20211 - звільнена з роботи у зв'язку з переведенням на роботу на ТОВ "Егрес-Агро" п. 5 ст. 36 КЗпП України; з 02.01.2011 - прийнята оператором машинного доїння в порядку переведення з ТОВ "Егрес-Агро"; 15.12.2011 - звільнена з роботи у зв'язку з переведенням на роботу у СТОВ "Фіалка"; з 16.12.2011 - прийнята оператором машинного доїння у СТОВ "Фіалка"; з 02.11.2017 звільнена за скороченням штату працівників.
Відповідно до довідки СТОВ "Фіалка" від 29.05.2023 № 3, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в колгоспі ім. Леніна, КСП ім. Леніна, СТОВ "Фіалка" і за періоди з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 01.01.2011 та з 16.12.2011 по 02.11.2017 працювала дояркою, оператором машинного доїння і виконувала встановлені норми обслуговування тварин.
Актом ГУПФ в Полтавській області №1600-0902-1/5527 (2342) від 02.08.2024, складеного за результатами позапланової перевірки щодо обґрунтованості видачі вищезазначеної довідки, встановлено, що відповідно до перевірених документів ОСОБА_1 працювала дояркою за період з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 31.12.2010 (січень 2011 року вихододні та заробітна плата відсутні), оператором машинного доїння та з 16.12.2011 по 02.11.2017. Довідку рекомендовано замінити.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, проте останній не визначав порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із цим нормою обслуговування належить вважати певну кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, яку вона зобов'язана обслужити упродовж установленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах. А відтак, ураховується виконання норм обслуговування, встановлених на рівні, не нижчому від технічно обґрунтованих норм. В свою чергу, до технічно обґрунтованих норм належать: типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування, затверджені в установленому порядку; норми обслуговування, встановлені на підставі типових міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів часу на окремі роботи (операції) з урахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби і свиней у цьому господарстві. Відповідно, саме адміністрація господарства подає до органу Пенсійного фонду довідку про стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння), свинаркою-оператором і про виконання встановлених норм обслуговування.
Разом з тим, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на підприємстві, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.
Колегією Міністерства сільського господарства Української РСР 30.01.1973 прийнято Рекомендації, які були надіслані відділам агропромислового розвитку районів, відповідно до яких в кожному сільськогосподарському підприємстві мали бути розроблені свої норми обслуговування тварин в залежності від умов праці та обслуговування, а рекомендовані Міністерством норми виробітку і обслуговування тварин, в залежності від механізації, зокрема корів 16-30 голів. Нормативно-правових документів щодо встановлення єдиних норм обслуговування тварин не існує. Вони встановлювалися самостійно господарствами.
Проте, суд апеляційної інстанції ззазначає, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Отже, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у СТОВ "Фіалка", з підстав відсутності інформації про встановлені в господарстві норми обслуговування та виконання встановлених норм позивачкоює.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що записами трудової книжки та наданими довідками, які містяться відбитки печаток підприємств, а підставами для видачі вказаних довідок є накази, на підставі яких до трудової книжки позивачки внесені відповідні записи за спірні періоди роботи позивача, підтверджується пільговий стаж позивачки за перод з 26.02.1996 по 22.04.2003, з 17.10.2003 по 01.01.2011, з 16.12.2011 по 02.11.2017, так як підтверджують факти роботи позивачки на посаді доярки (оператора машинного доїння), що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, є однією посадою, у зв'язку з чим відповідачами протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивачки спірного періоду.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до оскаржуваних рішень, пільговий стаж в позивачки відсутній, проте оскаржувані рішення не містять жодних зауважень ні до записів у трудовій книжці позивача, ні до будь-яких інших підстав для незарахування періоду роботи ОСОБА_1 у ТОВ "Егрес-Агро" з 02.01.20211 по 15.12.2011 на посаді оператора машинного доїння.
Суд зауважує, що оскаржувані рішення не містять жодних зауважень ні до записів у трудовій книжці позивача в цій частині, ні до будь-яких інших підстав для незарахування вказаного періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №164550008248 від 12.06.2024 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №164550008248 від 04.09.2024 безпідставно не зараховано спірні періоди, вони є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не містить повного та належного обґрунтування причини неврахування до пільгового стажу позивача періодів на підставі наданих пенсіонером документів та відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити повторний розгляд заяви від 28.08.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до страхового стажу період роботи з 23.04.2003 по 31.08.2003 року та до спеціального (пільгового) стажу періодів моєї роботи з 26.02.1996 по 22.04.2003 у КСП ім. Леніна /реорганізованого у СТОВ "Фіалка"/ на посаді доярки, з 23.04.2003 по 08.10.2003 у СТОВ "Ватутіна" на посаді доярки; з 17.10.2003 по 01.01.2011 у СТОВ "Фіалка" на посаді доярки; з 02.01.2011 по 15.12.2011 в ТОВ "Егрес-Агро" на посаді оператора машинного доїння; з 16.12.2011 по 02.11.2017 року в СТОВ "Фіалка" на посаді оператора машинного доїння.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 440/11208/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін