Справа № 2а- 10789/10/2070
17 листопада 2010 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі представників: позивача - Єлецького О.Є., відповідача - Усачова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Укрспецсервіс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010р. за №0000972302/0 та №0000982302/0 та податкові повідомлення-рішення від 08.07.2010 року за №0000982302/1 та №0000972302/1, видані ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки, яка проводилася працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, про що було зазначено в Акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 14.05.2010 року за №1762/23-212/31631773. За результатами перевірки, на думку позивача, йому було визначено з порушенням суму податкового зобов'язання зі штрафними санкціями за платежем -податок на прибуток, код 3011021000, у сумі 28934,10 грн. за 3-й квартал 2009 року та видано відповідне податкове повідомлення - рішення від 27.05.2010 року №0000972302/0, а також суму податкового зобов'язання зі штрафними санкціями за платежем -податок на додану вартість, код 3014010100, у сумі 26709,00 грн. за 8-й місяць 2009 року та видано відповідне податкове повідомлення - рішення від 27.05.2010 року №0000982302/0. Вказане порушення, на думку перевіряючих, полягало в тому, що між ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»(м. Харків,) та ПП «Авада»(м. Київ) було укладено договір купівлі-продажу від 15.07.2009 року б/н на придбання товару, а саме: одягу б/в, дрантя з текстильних матеріалів на загальну суму 89029,00 грн. Придбання зазначеного товару у ПП «Авада»здійснювалося для власних потреб ТОВ НВФ «Укрспецсервіс». Згідно наявних матеріалів перевірки ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»не підтверджено фактичного отримання товару та його реального транспортування від ПП «Авада», яким згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, є товарно-транспортна накладна. Враховуючи положення ч. 1 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст. 203 ЦК України операції з придбання ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»товару у ПП «Авада»не направлені на реальне настання правових наслідків, тому договір є нікчемним. Таким чином, ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»було начебто порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР -до складу валових витрат віднесено суми витрат по придбанню ТМЦ (одяг б/в, дрантя), які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені первинними документами (документами підтверджуючими транспортування товару) всього у сумі 89029,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 89029,00 грн. і як наслідок порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.
За апеляційним оскарженням скарги ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»рішенням ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова від 23.06.2010 року за №8039/10/25-013 та ДПА в Харківській області від 19.08.2010 року за №3163/10/26-103 відповідні апеляційні скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін. У той же час відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова позивачу було повторно виписано та направлено податкові повідомлення-рішення від 08.07.2010 року №0000972302/1 та №0000982302/1.
Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000972302/0 та №0000982302/0 та повторно прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.07.2010 року за №0000972302/1 та №0000982302/1 є такими, що прийняті при неправильній оцінці фактичного стану речей і відповідності їх чинному законодавству (неправильним застосуванням чинного законодавства), а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову в повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в поясненнях послався на заперечення, долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступних підстав.
Позивач, ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»пройшла передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набула правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.
Перевіряючи процедуру здобуття контролюючим органам фактичних даних, у зв'язку з якими було зроблений даний висновок, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.
Працівниками ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова на підставі направлень від 16.04.2010 року №292, від 30.04.2010 року №350 виданих ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова, Влад Надією Михайлівною -старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, Софіянчук Любов Єгорівною -головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІ рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, Кирилюком В'ячеславом Володимировичем -начальником відділу взаємодопомоги з підрозділами Держфінмоніторингу та правоохоронними органами УБВДОЗШ ДПА у Харківській області, радником податкової служби ІІ рангу (на час підписання акту перевірки знаходився у відпустці), Осінським Сергієм В'ячеславовичем -головним державним податковим ревізором -інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу взаємодії з підрозділами Держфінмоніторингу та правоохоронними органами УБВДОЗШ ДПА у Харківській області, згідно п. 1 ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами вказаної перевірки 14.05.2010 року працівниками ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова було складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за №1762/23-212/31631773, а також винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000972302/0, в якому на підставі акту перевірки встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000982302/0, в якому на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.
Вказане порушення, на думку перевіряючих, полягало в тому, що між ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»(м. Харків,) та ПП «Авада»(м. Київ) було укладено договір купівлі-продажу від 15.07.2009 року б/н на придбання товару, а саме: одягу б/в, дрантя з текстильних матеріалів на загальну суму 89029,00 грн. Придбання зазначеного товару у ПП «Авада»здійснювалося для власних потреб ТОВ НВФ «Укрспецсервіс». Згідно наявних матеріалів перевірки ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»не підтверджено фактичного отримання товару та його реального транспортування від ПП «Авада», яким згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, є товарно - транспортна накладна. Враховуючи положення ч. 1 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст. 203 ЦК України операції з придбання ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»товару у ПП «Авада»не направлені на реальне настання правових наслідків, тому договір є нікчемним. Таким чином, ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»було порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР -до складу валових витрат віднесено суми витрат по придбанню ТМЦ (одяг б/в, дрантя), які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені первинними документами (документами підтверджуючими транспортування товару) всього у сумі 89029,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 89029,00 грн. і як наслідок порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.
Проте, з такими висновками суд погодитися не може з огляду на наступне.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000972302/0 та повторно виданого податкового повідомлення-рішення від 08.07.2010 року №0000972302/1 необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Позивачем. ТОВ НВФ «Укрспецсервіс», надано всі необхідні документи: договір поставки №9/24 від 15.07.2009 року; видаткова накладна №РН-0000263 від 29.08.2009 року; податкова накладна №281 від 11.08.2009 року; податкова накладна №263 від 10.08.2009 року; податкова накладна №282 від 29.08.2009 року, а також відповідна довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та документи, що підтверджують списання коштів з рахунків ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»на користь ПП «Авада»в рахунок сплати вартості за отриманий по договору товар.
Відповідно, по своєму змісту наведені норми Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахунків, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.
Зазначений в Акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР з буквального розуміння, застосовується у єдиному випадку -у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу. Тобто за відсутності будь-яких документів, що підтверджують здійснення господарської операції та є підставою для її відображення в податковому та бухгалтерському обліку.
Таким чином, висновки відповідача щодо нездійснення даної господарської операції щодо купівлі одягу б/в та дрантя і неправомірне віднесення до валових витрат кошів у сумі 89029,00 грн. є необґрунтованими, оскільки дана господарська операція підтверджується наданими документами.
Стосовно відсутності у ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»товарно-транспортної накладної, то необхідно відмітити, що її відсутність жодним чином не спростовує того факту, що товар було отримано від ПП «Авада». Як вбачається з видаткової накладної №РН-0000263 від 29.08.2009 року, в графі «Отримав(ла)»міститься особистий підпис керівника ТОВ НВФ «Укрспецсервіс», який як встановлено і отримав цей товар.
Із аналізу фактичних обставин справи та чинного законодавства України випливає, що відсутність товарно-транспортної накладної при відвантаженні, транспортуванні та отриманні товару від покупця може лише свідчити про недотримання стороною вимог, які пред'являються до перевезення вантажу, та жодним чином не може свідчити про безпідставність зарахування витрат, що були сплачені за отриманий товар до складу валових витрат та отримання товару у продавця. Відповідачем не доведено, що товар не було отримано від ПП «Авада»та не використано в господарській діяльності підприємства.
Таким чином, висновки ДПІ у Фрунзенському районі щодо невикористання у господарській діяльності підприємства придбаного у ПП «Авада»товару та неправомірне віднесення витрат на його придбання до складу валових витрат не відповідають обставинам справи та суперечать чинному законодавству України.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000982302/0 та повторно виданого податкового повідомлення-рішення від 08.07.2010 року №0000982302/1 необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В досліджуваному в судовому засіданні акті перевірки не наведено: які суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товару у ПП «Авада»не підтверджені податковими накладними; фактів, що придбаний товар не підлягає використанню або не використовувався в господарській діяльності платника податків (ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»); обґрунтування факту списання грошових коштів в оплату товару та отримання податкових накладних, які засвідчують факт придбання платником податків товару.
Таким чином, враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства витрати по придбанню товару у ПП «Авада», правомірність віднесення яких до складу валових витрат наведено вище, висновки ДПІ у Фрунзенському районі щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, не відповідають чинному законодавству України.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав жодних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень -рішень. Висновки акту перевірки про заниження позивачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є необґрунтованими та безпідставними.
Завданням адміністративного судочинства згідно зі ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без належного обґрунтування та без підстав, передбачених чинним законодавством.
З'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Укрспецсервіс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000972302/0, №0000982302/0 від 27.05.2010 року, №0000972302/1, №0000982302/1 від 08.07.2010 року, винесені Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Укрспецсервіс" 13,60 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2010 року.
Суддя Шевченко О.В.