Справа № 642/1755/17 Номер провадження 11-кп/814/258/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12017220510000149за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 ,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий трьох неповнолітніх дітей, судимий,
визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.2 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15 та ч.2 ст.194 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за п.6, п.13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засуджений до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та мешканка АДРЕСА_2 , громадянка України, з вищою освітою, розлучена, маюча неповнолітню дитину, працююча в ТОВ «Вересень плюс», несудима,
визнана винуватою та засуджена за ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути:
- з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , в рівних частках, на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 1386 грн;
- з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 14660,13 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, та ОСОБА_10 визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
14 січня 2017 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_8 прибув разом зі своєю знайомою ОСОБА_10 до житлового будинку АДРЕСА_3 , де мешкала разом зі своїм онуком ОСОБА_11 раніше їм знайома ОСОБА_12 , у якої ОСОБА_10 мала намір взяти у борг грошові кошти, однак ОСОБА_12 вдома їм застати не вдалось.
Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , за попередньою змовою групою осіб, вирішили скористатись відсутністю ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і у них виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення матеріальних цінностей з будинку потерпілих.
Згідно організованого і розробленого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 злочинного плану та узгоджених між собою злочинних ролей, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, ОСОБА_10 попрямувала до будинку АДРЕСА_4 , де спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_8 засобами мобільного зв'язку про прибуття ОСОБА_12 , аби ОСОБА_8 міг залишити місце вчинення злочину з матеріальними цінностями.
ОСОБА_8 , виконуючи свою частину злочинних дій, одягнув на руки господарські рукавички з метою уникнення залишення слідів рук, переліз через паркан на присадибну ділянку домоволодіння, де виявив залізний прут, яким розбив скло металопластикового вікна та через отвір, що утворився, проник до приміщення будинку і відшукав грошові кошти у сумі 1600 грн, а також інші речі, всього на суму 2892,20 грн.
В той же день близько 19 год. ОСОБА_10 , знаходячись неподалік від зупинки громадського транспорту за вказаною адресою, виконуючи свою частину злочинних дій, помітила ОСОБА_12 , яка прямувала у бік свого будинку, після чого засобами мобільного зв'язку попередила ОСОБА_8 .
Коли ОСОБА_8 збирався залишити помешкання через вікно у житловій кімнаті, він помітив сторонніх осіб на вулиці перед будинком, а також саму ОСОБА_12 , яка заходила на присадибну ділянку домоволодіння.
В цей час у ОСОБА_8 , у зв'язку з тим, що він не зміг знайти необхідної кількості майна для викрадення, виник злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12 , який виходив за межі спільного з ОСОБА_10 злочинного умислу, направленого на крадіжку.
При цьому ОСОБА_8 дочекався коли ОСОБА_12 близько 19 години 15 хвилин зайшла до коридору житлового будинку, після чого вчинив розбійний напад на потерпілу.
Так, ОСОБА_8 із застосуванням фізичної сили, долаючи опір ОСОБА_12 , посадив її у розташоване в коридорі крісло. За допомогою відшуканих у будинку клейкої стрічки, фрагментів тканини, шнурків, дротів, прив'язав її руки та тулуб до крісла, рушником прикрив рот, а нижні кінцівки у проекції голеностопних суглобів зв'язав шнурком (мотузкою).
Діючи з метою заволодіння майном ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , обвинувачений застосував відносно потерпілої фізичне насильство, небезпечне для її життя та здоров'я, наніс численні удари по голові та тулубу, а також здавив їй шию невстановленим предметом, змусивши розповісти про місце знаходження матеріальних цінностей, а також ключа від гаражного приміщення.
Скориставшись ключем, ОСОБА_8 проник в гаражне приміщення, де знайшов банку з грошовими коштами у сумі 600 доларів США (еквівалентні за курсом Національного банку України на момент вчинення злочину 16350,98 грн), а також золотими ювелірними виробами вартістю 24214, 40 грн.
Внаслідок вказаних злочинних дій, ОСОБА_8 заволодів речами на грошовими коштами потерпілих на загальну суму 45307,58 грн, а також заподіяв ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_8 під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12 за вищевказаних обставин, діючи з раптово виниклим злочинним умислом, направленим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 з корисливих мотивів, з метою позбавлення потерпілої можливості повідомити в правоохоронні органи про його злочинні дії, виходячи за рамки спільного з ОСОБА_10 злочинного умислу, направленого на крадіжку, підійшов до потерпілої, яка знаходилась в коридорі будинку в кріслі та, діючи з умислом, направленим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 з корисливих мотивів, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої, що знаходиться у причинному зв'язку з діянням, а також бажаючи їх настання, задушив потерпілу, здавив її шию невстановленим в ході судового слідства предметом.
Причиною смерті ОСОБА_12 стала закрита тупа травма шиї у вигляді синців на лівій передньобоковій поверхні шиї, повного поперечного перелому правого рога під'язичної кістки з крововиливом по периферії крововиливу в жирову клітковину загальної сонної артерії праворуч, яка ускладнилась розвитком механічної асфіксії.
Впевнившись у тому, що ОСОБА_12 не подає ознак життя, ОСОБА_8 близько 22 год. залишив місце вчинення злочину з майном, яким в подальшому розпорядився разом з ОСОБА_10 , якій не повідомив, що вийшов за рамки спільного з нею злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Після вчинення розбійного нападу, знаходячись у маршрутному таксі, ОСОБА_8 усвідомив, що у приміщенні будинку потерпілої він зняв з рук господарські рукавчики, які використовував з метою уникнення залишення слідів рук, і його біологічні сліди могли залишитись на поверхні предметів, що в подальшому сприяло б викриттю та доведеності його причетності до вчинення зазначених злочинів, і у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне знищення житлового будинку АДРЕСА_3 шляхом підпалу з метою знищення можливих слідів рук.
Реалізуючи злочинний умисел, обвинувачений близько 22 години 35 хвилин вийшов разом з ОСОБА_10 на зупинці громадського транспорту біля автозаправної станції ТОВ «МП «Бернт Ойл», розташованої по вул. Революції 1905 року, 1, в м. Харкові, і наказав ОСОБА_10 знаходитись з викраденим майном на зупинці, а сам на автозаправній станції придбав полімерну каністру та заповнив її бензином.
Після цього обвинувачений на автомобілі таксі з придбаною легкозаймистою речовиною проїхав до будинку №5-Б про пров. Андріївському у м. Харкові.
Пройшовши до приміщення будинку, ОСОБА_8 умисно, усвідомлюючи, що у будинку знаходиться труп ОСОБА_12 , облив бензином знайдену ганчірку та поклав її на підвіконня у житловій кімнаті, залишок бензину розлив на підлогу та на речі, пройшов в кухонне приміщення, увімкнув перемикачі газової пічки в положення, що забезпечували витік газу, аби спровокувати можливий вибух при пожежі, вийшов з приміщення будинку та через віконний отвір з вулиці сірниками, які знайшов упомешканні, підпалив заздалегідь змочену легкозаймистою речовиною ганчірку, впевнився, що сталось займання житлового будинку.
Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_8 виконав усі дії, які він вважав достатніми для вчинення злочину, йому не вдалось довести свій злочинний умисел, направлений на умисне знищення домоволодіння АДРЕСА_3 шляхом підпалу до кінця з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з тим, що пожежа була ліквідована о 01 годині 41 хвилині підрозділами ГУ ДСНС в Харківській області.
Крім того, ОСОБА_8 під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12 та її умисного вбивства, виявив у житловій кімнаті неклинкову холодну зброю ударно-дробильної дії, виготовлену саморобним способом, - металевий кастет, який залишив при собі, поклавши його до сумки, якою заволодів на місці вчинення злочину.
В той же день ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, залишив місце вчинення злочину за адресою: м. Харків, пров. Андріївський, 5-Б, зберігаючи сумку з кастетом при собі, а також вчинив дії, направлені на його транспортування та переміщення, прибувши 15 січня 2017 року близько 23 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , де залишив сумку з кастетом для подальшого зберігання.
20 січня 2017 року у період часу з 13 год. 40 хв. до 15 год. співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_5 було вилучено вказану вище сумку з кастетом, який призначений для розтрощення м'яких тканин та роздроблення кісток, відноситься до категорії неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії та виготовлений саморобним способом, який ОСОБА_8 носив при собі без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
При цьому вважає, що суд першої інстанції, кваліфікувавши його дії як умисне вбивствоз корисливих мотивів, не встановив умислу на вбивство, спосіб, знаряддя злочину, причину настання смерті.
Наголошує, що під час судового розгляду не заперечував факт вчинення ним злочину, однак стверджує, що не мав умислу на вбивство з корисливих мотивів.
Зазначає, що знищення слідів кримінального правопорушення шляхом підпалу свідчить про те, що його емоційний стан не був у нормі та підбурювався ОСОБА_10 .
Також стверджує про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального Закону з огляду на відсутність на технічних носіях фіксації ряду судових засідань.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та визнати підзахисного невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6, п.13 ч.2 ст.115 та ч.2 ст.263 КК України.
Вважає, що дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.186, ч.2 ст.15 та ч.2 ст.194 КК України та призначити йому остаточне покарання із застосуванням ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII.
Вказує, що ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини справи щодо проникнення в домоволодіння ОСОБА_12 з метою заволодіння належним їй майном, заперечує свою причетність до заподіяння останній тяжких тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті.
Наголошує, що спосіб заподіяння ОСОБА_8 потерпілій тупої травми шиї, що ускладнилась розвитком механічної асфіксії, яка і стала безпосередньою причиною смерті, є припущенням органу досудового розслідування.
Крім того, на думку захисника, в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, оскільки він під час складання в сумку викрадених речей не помітив, як з полиці в сумку впав кастет. Про це ОСОБА_8 дізнався лише під час огляду сумки працівниками поліції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника на підтримання доводів апеляційних скарг з внесеними доповненнями, думку прокурора про необхідність скасування вироку суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Згідно з приписами ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Відповідно до п.7 ч.2 вказаної статті, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої або апеляційної інстанції.
Статтею 129 Конституції України визначено основні засади здійснення судочинства, однією з яких є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Зазначений конституційний припис покладає на суд обов'язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечуються законність та інші основні засади судочинства.
Положеннями ч.5 ст.27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з вимогами ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим і здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на долучених до справи дисках відсутні технічні записи всіх судових засідань, проведених в період з 19 квітня до 14 грудня 2017 року.
При цьому, на запит суду апеляційної інстанції Комінтернівським районним судом м. Харкова було надано архівні копії технічних записів судових засідань у даному провадженні, на яких також відсутня фіксація судових засідань що проведені протягом вказаного періоду 2017 року.
Вирішуючи питання про те, як зазначені обставини вплинули на законність ухваленого судом рішення, а також визначаючи «рівень істотності» недотримання наведених вимог кримінального процесуального Закону, колегія суддів враховує, що 25 травня 2017 року було проведено підготовче засідання, під час якого судом вирішено ряд питань, визначених ч.3 ст.314, ст.315 КПК України.
В судовому засіданні 17 серпня 2017 року прокурором оголошено обвинувальний акт, судом роз'яснено ОСОБА_8 суть висунутого проти нього обвинувачення та допитано потерпілого ОСОБА_11 , а в судових засіданнях 21 та 30 листопада 2017 року допитано свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
При цьому, на показання вказаних свідків суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку посилається як на докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, проте фактична відсутність технічного носія інформації в цій частині унеможливлює надання оцінки наведеним доказам.
Більше того, захисник за змістом своєї апеляційної скарги оспорює наведені у вироку показання зазначених свідків.
Враховуючи наведне, зважаючи на обсяг інформації, що відсутня, а також з огляду на ступінь значимості для вирішення справи проведених у судових засіданнях процесуальних дій, інформація про які виявилась відсутньою на технічному носії, колегія суддів вважає, що таке порушення фіксування судового провадження перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Наведені порушення кримінального процесуального закону відповідно до п.7 ч.2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, на підставі п.1 ч.1 ст.415 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційних скарг сторони захисту, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити обставини, що мають значення для вирішення питання щодо всіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення та у разі, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у його вчиненні буде доведено в установленому законом порядку, вирішити питання щодо передбаченої кримінальним законом відповідальності.
Приписами ст.418 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу, який зобов'язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).
Виходячи з конкретних обставин справи, тяжкості обвинувачення та даних про особу ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за необхідне залишити його під вартою до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.
Отже, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають до часткового задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 412, 415, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 продовжити до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 (шістдесят) днів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4