Справа № 373/278/24
Номер провадження 2/373/44/25
16 січня 2025 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі головуючої судді Керекези Я.І., за участі секретаря судових засідань Ткалі І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 373/278/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною,
представник позивача за первісним позовом Примак В.А. ,
представник відповідача за первісним позовом Сацик В.О.,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та просить стягнути з відповідача 7000 доларів США за договором позики від 05 серпня 2023 року. Судові витрати також просить стягнути з відповідача.
Посилається на те, що відповідач отримав у борг від неї грошові кошти в розмірі 10000 доларів США для купівлі житлового будинку з земельною ділянкою в с.Стовп'яги Переяслав-Хмельницького району Київської області. 02 липня 2019 року, в день оформлення договору купівлю-продажу вищезазначеного нерухомого майна, позивач передала відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 доларів США. 05 серпня 2023 року відповідач повернув позивачу частину боргу в розмірі 100000 грн 00 коп., що по визначеному ним в розписці курсу (36 грн 66 коп. за 1 долар США) становить 3000 доларів США. Борг в розмірі 7000 доларів США відповідач визнав, написавши розписку, зобов'язався повернути борг частинами: по 30000 грн 00 коп. щомісячно до 30 числа кожного місяця. Всю заборгованість зобов'язувався повернути до 30 грудня 2023 року. Неповернення відповідачем боргу за договором позики змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.
05 лютого 2024 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову (а.с. 20-26).
Ухвалою від 06 лютого 2024 року (а.с.28-29) вищезазначену заяву про забезпечення позову було задоволено та вжмир заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1
Ухвалою від 22 лютого 2024 року було відкрито провадження у даній справі та постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі (а.с.37).
26 березня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву (а.с.55-72), в якій просить визнати недійсною складену ним боргову розписку про отримання ним коштів в розмірі 7000 доларів США. Посилається на те, що перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_1 , вони вели спільний побут, мали спільний бюджет. У 2016 році вони придбали житловий будинок по АДРЕСА_2 . Власником даного будинку є ОСОБА_1 . У 2019 році вирішили придбати житловий будинок із земельною ділянкою для його батька по АДРЕСА_1 . У вересні 2020 року сторони припинили сумісне проживання та домовилися про відсутність матеріальних претензій один до одного. У ОСОБА_1 були відсутні вимоги матеріального характеру до нього, оскільки він здійснював ремонтні роботи у належному позивачеві будинку. В даний час він має іншу сім'ю, в якій ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася дитина. Починаючи із червня 2023 року рідний брат ОСОБА_1 та інші члени її сім'ї почали переслідувати його та його нову дружину. 05 серпня 2023 року під тиском сім'ї позивача він змушений був написати розписку про отримання від позивача у позику грошових коштів. Враховуючи, що написання розписки супроводжувалося насильницькими діями та погрозами з боку позивача та її сім'ї, вважає, що вона не може бути чинною та вважатися законним документом, за яким він заборгував грошові кошти позивачеві.
Ухвалою від 02 квітня 2024 року (ак.с.76) зустрічну позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
09 квітня 2024 року представником позивача за зустрічною позовною заявою була направлена заява на виконання вищезазначеної ухвали суду (а.с.82-83).
Ухвалою від 12 червня 2024 року (а.с.111) було об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Суд перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого судового засідання.
21 червня 2024 року від представника відповідача за зустрічним позовом Примака В.А. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.118-126), відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом. Посилається на те, що подані представником відповідача документами не можуть бути належними доказами на підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що ініціатором написання розписки був саме ОСОБА_2 , який неодноразово наголошував ОСОБА_1 про дану обставину. Вважає, що ОСОБА_2 не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог, звернувся до суду із зустрічним позовом з метою ухилення від повернення боргу за договором позики.
21 червня 2024 року від представника відповідача за первісним позовом Нестеренка Є.А. до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження своїх повноважень (а.с.127-133).
21 червня 2024 року від представника позивача за первісним позовом Примака В.А. до суду надійшла заява із доказами на підтвердження відправки відзиву на позов стороні позивача за зустрічним позовом (а.с.137-139).
Ухвалою від 21 червня 2024 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.143).
01 липня 2024 року до суду від представника відповідача за первісним позовом адвоката Нестеренка Є.А. до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічну позовну заяву просить задовольнити. Зазначає, що рідний брат позивача ОСОБА_1 систематично здійснював тиск на ОСОБА_2 , переслідував та погрожував йому до та під час написання розписки. Така поведінка брата позивача стала наслідком звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів та відкриття кримінального провадження з цього питання. Побоюючись подальших насильницьких дій відносно нього та його обмежено придатного батька, ОСОБА_2 змушений був написати розписку. Досудове розслідування, відкрите по факту нанесення ОСОБА_5 братом позивача тілесних ушкоджень, триває, не закрите. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протязі п'яти років (із жовтня 2015 року по жовтень 2020 року) проживали разом, мали спільний побут, питання придбання будь-якого майна вирішувалося ними спільно. Після придбання житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , сторонами по справі було прийнято спільне рішення про залишення ОСОБА_1 на роботі, покладення на ОСОБА_2 обов'язку по прибиранню території навколо будинку та здійснення контролю за бригадами, що проводили ремонтні роботи. Відповідач за первісним позовом жодного разу не отримав плату за свою роботу, як управитель, оскільки вважав, що він зі ОСОБА_1 є подружжям. Придбання житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , та оформлення права власності на його ім'я повинно було бути, як плата за приведення двору та будинку по АДРЕСА_2 в придатний стан. Вважає, що ОСОБА_2 кошти у борг не брав, оскільки на момент придбання будинку він не працював, а його місцем роботи, за домовленістю зі ОСОБА_1 було домоволодіння по АДРЕСА_2 . В період із 2020 року по початок 2023 року ОСОБА_1 будь-яких вимог з приводу повернення грошових коштів ОСОБА_2 не пред'являла. Після розірвання відносин ОСОБА_1 на запитання ОСОБА_2 повідомила, що будь-яких коштів він їй не винен. Разом з тим, після закінчення відносин ОСОБА_1 , застосовуючи фізичне та психологічне насильство за допомогою свого брата, змусила ОСОБА_2 написати розписку, стягнення коштів за якою і є предметом даного позову.
11 листопада 2024 року від представника відповідача за первісним позовом адвоката Нестеренка Є.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (а.с.185-202).
17 грудня 2024 року від представника позивача за первісним позовом адвоката Примака В.А. надійла заява про приєднання до матеріалів справи доказів про сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу (а.с.209-211)
В судовому засіданні представник позивача адвокат Примак В.А. позовні вимоги за первісним позовом підтримав, просив їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, заперечував проти їх задоволення.
Позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Пояснила суду наступне. ОСОБА_2 знає давно, познайомих їх її батько. Певний час вони проживали разом у м. Києві. Потім були періодичні зустрічі. Однак спільного бюджету не було. Своїми коштами вона розпоряджалася самостійно, ОСОБА_2 не працював. У 2019 році ОСОБА_2 попросив дати в борг йому кошти на купівлю земельної ділянки для можливості займатися підприємництвом, вирощуючи сільгоспродукцію. У липні 2019 року вона дала в борг 10000 доларів США, знявши кошти зі свого депозитного рахунку та перевівши у долари США. Розписку не вимагала, бо довіряла як людині. Він купив ділянку в с. Стовп'яги, оформивши на себе. Діяльність ОСОБА_2 розвивалася, вона працювала та проживала у м. Києві, зрідка приїджаючи до нього в с. Стовп'яги. Влітку 2020 чи 2021 року вони остаточно розірвали будь-які стосунки. Спочатку у ОСОБА_2 хворів батько і їй було незручно вимагати повернути надані кошти. Через рік ОСОБА_2 зателефонував і попросив ще дати в борг йому кошти, вона відмовила й нагадала про вже існуючий борг в 10000 доларів США. Потім була емоційна переписка між ними. ОСОБА_1 наполягала на написанні розписки, оскільки когти надані у борг. І у серпні 2023 року він сам зателефонував і сказав, що готовий повернути частину коштів і написати відповідну розписку. Будь-яких погроз по відношенню до ОСОБА_2 від неї чи членів її сім'ї не було, а 05 серпня 2023 року її брата ОСОБА_6 взагалі не було в с. Стовп'яги і її батьки не спілкувалися із ОСОБА_2 05 серпня 2023 року біля магазину в с. Стовп'яги вони зустрілися, чорновик розписки у ОСОБА_2 вже був, написаний ним. Він запитав, чи все вірно. З ним була його дружина, яка вела себе досить емоційно, тому вона ( ОСОБА_1 ) пішла додому. А через хвилин 25 ОСОБА_2 сам зателефонував, сказав, що все написав, відав розписку та 100 000 гривень в присутності свого свідка, про що вона зробила відмітку в розписці, обіцяв частинами віддівати решту боргу (по 30 000 гривень), однак більше нічого не віддав. Такі обставини змусили її звернутися до суду.
Представник відповідача за первісним позовом адвокат Нестеренко Є.А, а в подальшому адвокат Сацик В.О. позовні вимоги за первісним позовом не визнали, заперечували проти їх задоволення. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити в його задоволенні, а поданий ним позов підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених ним у позові та відзиві на зутрічний позов.
Судом встановлено наступне.
В матеріалах справи наявний ориінал розписки від 05 серпня 2023 року (а.с.217), відповідно до якої ОСОБА_2 повертає ОСОБА_1 100000 грн 00 коп. (за курсом 36 грн 66 коп. за 1 долар США), як частину боргу в розмірі 10000 доларів США за будинок, розташований по АДРЕСА_1 та був придбаний за час перебуванн з нею в громадянському шлюбі. ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно перераховувати кошти в розмірі 30000 грн 00 коп. на картковий рахунок. Залишок суми в розмірі 16000 грн 00 коп. повернути 30 грудня 2023 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 361095239 від 08 січня 2024 року (а.с.10-12) ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства, площею 0,394 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Право власності на вищезазначене нерухоме майно ОСОБА_2 набув на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. ( реєстровий номер 2355) та Договору купівлі-продажу від 02 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. ( реєстровий номер 2351). Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вищезазначене нерухоме майно була здійснена 02 липня 2019 року.
Відповідно до роздруківки з відповідного сайту вартість 1 долара США станом на 21 січня 2024 року за курсом НБУ складала 37,7094 грн (а.с.8).
Із виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № GE60K96VEEE9T7KK від 08 січня 2024 року вбачається, що у червні 2019 року позивачем була знята сума в розмірі 195110 грн 00 коп. (а.с.9).
На підтвердження заперечення проти первісних позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 подано копію талона-повідомлення єдиного обліку № 4531, відповідно до якого 09 серпня 2023 року о 13 год 42 хв. надійшла заява про те, що 31 липня 2023 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу магазину «Поліський» в с.Стовп'яги Бориспільського району Київської області заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження та погрожував його дружині фізичною розправою (а.с.65).
Згідно копії талону-повідомлення єдиного обліку № 5037 (а.с.66) 22 серпня 2023 року о 18 год. 00 хв. поблизу магазину «Поліський» в с.Стовп'яги Бориспільського району Київської області ОСОБА_7 , керуючи автомобілем, перекрив шлях ОСОБА_2 та мав намір здійснити наїзд на ОСОБА_9 .
Відповідно до копії талону-повідомлення єдиного обліку № 5061 (а.с.67) 30 серпня 2023 року надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 31 липня 2023 року о 18 год. 00 хв. поблизу магазину «Поліський» в с.Стовп'яги Бориспільського району Київської області ОСОБА_7 , заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_2 .
Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.64) 07 вересня 2023 року були внесені відомості про те, що 07 вересня 2023 року з письмовою заявою звернувся ОСОБА_2 з приводу того, що 31 липня 2023 року о 18 год. 30 хв. поблизу магазину «Поліський» в с.Стовп'яги Бориспільського району Київської області ОСОБА_7 заподіяв йому тілесні ушкодження.
Відповідно до копії виписки із медичної карти № 3810/646 (а.с.68-69) ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні із 06 серпня 2023 року по 08 серпня 2023 року з діагнозом: «ЗЧМТ. Струс головного мозку».
Згідно довідки КНП «Дівичківська АЗПСМ» № 07 від 29 лютого 2024 року (а.с.70) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов ЛКК 29 лютого 2024 року з діагнозом: «Стан після гострого порушення мозкового кровообігу (2017 рік), гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ст., прогресуюча форма аденоми простати». Йому рекомендовано постійний догляд в домашніх умовах сином ОСОБА_2 .
Відповідно до акта № 5 від 25 вересня 2023 року (а.с.71) ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_10 , який втратив здатність до самообслуговування через вік.
Також представником позивача за первісним позовом адвокатом Примаком В.А. на підтвердження своїх заперечень проти зустрічних позовних вимог подано скріншоти листування сторін по справі (а.с.123-126).
На підтвердження факту працевлаштування ОСОБА_2 та отримання ним доходів представником відповідача адвокатом Нестренком Є.А. подано копію відомості про виплати, утримання та розрахунки щодо фізичної особи (отримувача платежу) (а.с.188), аналогічну копію відомості на іноземній мові (а.с.187), копію трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.190-201).
Свідок ОСОБА_11 показала суду, що бачила біля магазину в с. Стовп'яги близько 18-18:30 год. сварку та бійку між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 . Початку конфлікту вона не бачила, ОСОБА_7 кричав про якийсь борг. Коли це було, не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_14 (батько ОСОБА_1 ) показав суду наступне. ОСОБА_2 знає із 2006 року, познайолмилися по роботі у м. Миколаєві. Десь у 2015 році він познайомив ОСОБА_2 зі своє донькою ОСОБА_1 . Певний час вони проживали разом у м. Києві у їхній квартирі. Кошти весь час заробляла донька ОСОБА_1 . ОСОБА_2 часто говорив, щ охоче будинок у селі, щоб займатися городництвом. ОСОБА_1 позичила йому кошти і він копив будинок та земельну ділянку, переїхав в село. ОСОБА_1 залишилася у Києві, працювала та зрідка їздила у село, де в них ( ОСОБА_14 та його дружини) був будинок. Ходила вона й до ОСОБА_2 . Остаточно вони розійшлися ніби влітку 2021 року. Про те. Що ОСОБА_2 винен доньці кошти, він знав. Про те, що віддав частину коштів та написав відповідну розписку 05 серпня 2023 року, дізнався від доньки, ОСОБА_2 в той день не бачив. Їхнього сина ОСОБА_7 05 серпня 2023 року в селі не було, він був на відпочинку. Загалом, ніколи не спілкувався із ОСОБА_2 зприводу боргу доньці, тим паче, не погрожував йому.
Свідок ОСОБА_16 (мати ОСОБА_1 ) дала аналогічні показання. Крім того зазначила, що їй нічого не відомо про конфлікт її сина ОСОБА_7 із ОСОБА_2 .
З досліджених відеозаписів (без звуку) з камер спостереження з магазину в с. Стовп'яги вбачається, що 30 липня 2023 року біля магазину в с. Стовп'яги був присутній і ОСОБА_2 , і ОСОБА_7 , почергово виходили-заходили в магазин, щось купували, були біля альтанок біля магазину, про щось спілкувалися, удари руками один одному здійснювали й один, і другий.
Крім того, представник позивача за первісним позовом адвокат Примак В.А. просить стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн 00 коп., на підтвердження чого ним було подано наступні докази: копію Договору про надання правничої допомоги № 13/01-24ц від 13 січня 2024 року (а.с.15); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 367 від 04 лютого 2005 року (а.с.16); ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1075542 від 29 січня 2024 року (а.с.17); квитанцію № 13/01-24 від 13 січня 2024 року (а.с.210); акт виконаних робіт до Договору про надання юридичної допомоги № 13/01-24ц від 13 січня 2024 року (а.с.211).
Суд приймає до уваги докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.
Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
У відповідності до ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
З правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц, вбачається, що 464/3790/16-ц, вбачається, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, тоді як обов'язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.
Оригінал договору надано суду представником позивача. Відповідач не заперечує факту написання даної розписки. Крім того, ОСОБА_2 в своїх поясненнях зазначив, що отримав кошти в сумі 10000 доларів США особисто від ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків. Росписка від 05 серпня 2023 року містить суму отриманих ОСОБА_2 коштів, що підтверджено і особисто ним у своїх поясненнях; валюта зобов'язання вказана (долари США), і в такій же валюті (в доларах США) позивач просить стягнути борг, що відповідає нормам чинного законодавства; мається вказівка на поверення частини суми 05 серпня 2023 року, що свідчить про визнання такого боргу ОСОБА_2 ; строки та порядок повернення решти боргу зазначено; строк, зазначений як кінцевий для повернення всієїх суми боргу, сплив; оригінал розписки, який наявний у позивача ОСОБА_1 , свідчить про невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань; ОСОБА_2 не заперечує факту написання даної розписки, доказів наявності підстав визнання розписки недійсною внаслідок застосування фізичного чи психічного тиску на нього не надано, підстав вважати її нікчемною не встановлено. Оцінюючи питання наявності факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_1 , суд вважає його не доведеним. В постанові від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов'язки. Відповідачем ОСОБА_2 така сукупність обставин не доведена. Факт періодичного спільного проживання (доведено показаннями свідків, в тому числі й батьками ОСОБА_1 , поясненнями самої ОСОБА_17 ) без доведення спільності побуту та наявності взаємних права та обов'язків, не може беззаперечно свідчити про такий факт. А достатніх доказів спільності побуту та наявності взаємних права та обов'язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надано. Наданий ОСОБА_2 відеозапис не розкриває причину конфліктної ситуації між ним та ОСОБА_7 , як і подані ним заяви до ВП. Будь-яких судових рішень, якими б було встановлено факт вчинення ОСОБА_7 фізичного чи психічного тиску як засобу примусити ОСОБА_2 написати розписку від 05 серпня 2023 року, суду не надано. Будь-яких інших доказів цьому також не надано.
У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, з врахуванням вище зазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі. Підстави для задоволення зутрічного позову ОСОБА_2 відсутні.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 192, 524-526, 533, 545, 549, 625, 1046-1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,12, 13, 19, 80, 81, 109, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 05 серпня 2023 року в розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) гривні 60 копійок та 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, в всього 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) гривень 20 коп.
Вимогу про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу - залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач за первісним позовом(відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , проживаюча по АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , проживаючий по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Складення рішення в повному обсязі вчинено 24 січня 2025 року.
Суддя: Я. І. Керекеза