Справа № 545/2744/23 Номер провадження 22-ц/814/611/25Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
20 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О. І.,
суддів: Кузнєцової О.Ю., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря Дороженка Р.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Христич Оксани Сергіївни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В липні 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило в стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №3/3124089 від 03.07.23020 в сумі 449236,65 грн. та судовий збір по справі в розмірі 6739,91 грн.
Вказувало, що 03.07.2020 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 531021,57 грн. на придбання автомобіля, строком на 5 років по 02.07.2025.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між банком та ОСОБА_2 в цей же день було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній прийняв зобов'язання відповідати перед банком в повному обсязі за зобов'язанням позичальника.
Неналежне виконання умов кредитного договору призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 13.06.2023 становить 449236,65 грн. та складається з строкової заборгованості - 305629,23 грн., простроченої заборгованості - 60621,78 грн., нарахованих відсотків - 2426,41 грн., прострочених відсотків - 44672,85 грн, суми реструктуризації по простроченим відсоткам - 35976,38 грн.
В порядку досудового врегулювання заборгованість погашена не була.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №3/3124089 від 03.07.2020 в сумі 390326,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судовий збір в сумі по 2931 грн. з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано встановленим судом невиконанням відповідачами, як солідарними боржниками, умов кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яку суд стягнув з урахуванням частково сплаченого ОСОБА_1 боргу вже після пред'явлення позову в сумі 59000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Христич О.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Зокрема вказує, що банк не мав права достроково звертатися до суду з вимогою про стягнення заборгованості, враховуючи строк дії договору до липня 2025 року та відсутність узгодження цього питання в самому кредитному договорі.
Наявність права банку вимагати дострокове повернення кредиту визначена в Правилах надання та обслуговування кредиту хоча і містить умови дострокового повернення, проте не підписана позичальником.
Вважає, що банком не було дотримано попередню процедуру, визначену положеннями ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», а відтак в кредитора були відсутні правові підстави для вимоги про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Також звертає увагу, що направлення банком вимоги до позичальника про сплату заборгованості припиняє право останнього на нарахування відсотків, разом з тим банк продовжував нараховувати відсотки після 10.01.2023 (направлення повідомлення-вимоги) до часу звернення до суду - 06.07.2023.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 липня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір №3/3124089 (кредиту та застави), відповідно до умов якого банк надав відповідачу 531021,57 грн., з яких 505783 грн. на купівлю авто та 25238,57 грн. на сплату страхової премії, зі строком кредитування до 02.07.2025, під 15,9% річних.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, в цей же день між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №Р1/3949651, згідно якого поручитель поручався перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_1 які виникають з кредитного договору.
При подачі позову до суду банк вказував, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 13.06.2023 утворилася заборгованість в сумі 449236,65 грн., яка складається з строкової заборгованості - 305629,23 грн., простроченої заборгованості - 60621,78 грн., нарахованих відсотків - 2426,41 грн., прострочених відсотків - 44672,85 грн., суми реструктуризації по простроченим відсоткам - 35976,38 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд встановив порушення відповідачами умов договору, що призвело до виникнення заборгованості перед банком, у зв'язку з чим стягнув останню в сумі 390326, 65 грн., врахувавши внесені позичальником впродовж 2023-2024 років грошові кошти в розмірі 59000 грн.
При цьому, суд встановив, що банком на адресу відповідачів направлялись повідомлення про наявну заборгованість по кредитному договору та про необхідність погашення її достроково в повному обсязі.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 553 ЦК України визначено за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки невстановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з кредитного договору та не заперечується сторонами, кредитні кошти бралися на придбання автомобіля для особистого користування, тобто на споживчі цілі.
10 червня 2017 року набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та поширюється на спірні правовідносини.
За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Тобто, вказаною нормою Закону встановлено обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги вказаної статті, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
В даному випадку позивачем доведено та не спростовано стороною відповідачів факт порушення позичальником умов договору по своєчасному внесенню щомісячних платежів, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, а відтак у банка виникло право в порядку ст. 1050 ЦК України вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого іще не настав.
Разом з цим, вказане право не є безумовним та пов'язане з дотриманням самим кредитором вимог, пов'язаних з дотриманням визначеної положеннями ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обов'язку у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
В даному випадку питання виконання банком визначених ч.4 ст. 16 вказаного Закону вимог охоплюється доведенням факту направлення та відповідно фактом отримання відповідачами, як солідарними боржниками, вимоги про здійснення платежів, строк сплати яких не настав.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Надаючи оцінку наданим позивачем повідомленням-вимогам, що адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно дострокового повернення кредиту на підставі ст. 1050 ЦК України, колегія судів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів їх направлення та відповідно по справі відсутні докази отримання останніми зазначених повідомлень.
Так, на а.с. 36, 37 маються повідомлення банку від 10.01.2023 р. на ім'я ОСОБА_1 та на ім'я ОСОБА_2 з вимогою протягом 30 днів з дати отримання цього повідомлення достроково погасити в повному обсязі зобов'язання по кредитному договору, а саме сплати непогашеної суми кредиту - 376297, 32 грн. та 56225,25 грн. - процентів за користування кредитом.
Разом з цим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення відповідачам цього повідомлення та доказів його отримання останніми.
Порушення позивачем визначеного порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами не встановлено, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.
За вказаних обставин, правових підстав для ствердження про дотримання банком визначеної ч.4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» процедури попереднього повідомлення - не має, що виключає обов'язок відповідачів достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту та, в свою чергу, свідчить і про відсутність у суду підстав для задоволення позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
На вказані обставини суд першої інстанції належної увагу не звернув та не пересвідчився в дотриманні банком вимог, визначених ч.4 ст. 16 вищевказаного Закону, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідачів строкової заборгованості в розмірі 305629,23 грн., строк повернення якої ще не настав.
У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, виключивши з неї строкову заборгованості в розмірі 305629,23 грн.
В іншій частині судове рішення є обґрунтованим та законним, оскільки позивачем доведено факт невиконання позичальником своїх зобов'язань внаслідок неповернення у визначені умовами договору строки тіла кредиту, не сплаті процентів за користування кредитом, що призвело до утворення простроченої заборгованості в розмірі 60621,78 грн., прострочених відсотків 44672, 85 грн. та не виконаного останнім обов'язку по сплаті 35976,38 грн. як реструктуризованої суми прострочених відсотків.
Таким чином, на користь банку з відповідачів, як солідарних боржників, підлягає до стягнення 84697,42 грн. (390326,65 грн. -305629,23 грн.) як прострочена заборгованість, право на отримання якої банку гарантують положення ст.ст. 526, 1048, 1049 ЦК України.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає зміні рішення суду і в частині розподілу судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору пропорційна до розміру задоволених позовних вимог, який в даному випадку складає 18,9 %.
Враховуючи сплату позивачем судового збору в розмірі 6739,91 грн. та розміру задоволених судом апеляційної інстанції заявлених вимог, на користь банку з кожного з відповідачів підлягає до стягнення по 639,93 грн. судового збору (6739 : 100 * 18,9 % : 2).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Христич Оксани Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року змінити, зменшивши стягнуту в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №3/3124089 від 03.07.2020 року з 390326,65 грн. до 84697,42 грн.
Змінити розподіл судових витрат по справі та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судовий збір у розмірі 556,80 грн. з кожного.
В іншій частині рішення суд залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.
Судді : О.І. Обідіна О.Ю. Кузнєцова Л.І. Пилипчук