Справа № 357/18268/24
1-в/357/1/25
про відмову в умовно-достроковому звільненні
23 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
у режимі відеоконференції з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)»:
представника установи виконання покарань - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2020 року засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Андрусівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 1998 року, за ст. 86-1, 44 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- вироком Київського обласного суду від 22 червня 2001 року, за ст. 86-1, ч. 2 ст. 140, ст. 44, ч. 3 ст. 42 КК України, до позбавлення волі на строк 6 (шість) років, звільнений - 05 вересня 2001 року, на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 05 липня 2001 року, з невідбутою частиною покарання 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2004 року, за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, від відбування якого звільнений - 09 червня 2006 року, на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково, з невідбутою частиною покарання 1 (один) рік 2 (два) місяці 9 (дев'ять) днів;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2007 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, від відбування якого звільнений -15 вересня 2010 року, на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково, з невідбутою частиною покарання 1 (один) рік 2 (два) місяці 7 (сім) днів;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
- вироком Васильківського міського суду Київської області від 10 серпня 2012 року, за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
- вироком Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2015 року, за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;
- вироком Сквирського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року, за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2019 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2020 року, за ч. 2 ст. 289 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2020 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 246, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців,
у клопотанні засуджений ОСОБА_5 просив розглянути його умовно-дострокове звільнення, відповідно до ст. 81 КК України.
У судовому засіданні, засуджений ОСОБА_5 вмотивував своє клопотання тим, що він хворіє, своєю поведінкою, за час відбування покарання, довів своє виправлення, адже усвідомив необхідність правомірної поведінки і хоче довести це перебуваючи на волі.
Звертав увагу, що він працевлаштований та здобув необхідні навички, щоб на волі працевлаштуватися і заробити на життя своєю працею, без вчинення нових кримінальних правопорушень.
Представник установи виконання покарань ОСОБА_4 підтримав рішення комісії установи, про відмову в умовно-достроковому звільненні.
Прокурор ОСОБА_3 не бачив підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого, посилаючись на те, що той своєю поведінкою не довів своє виправлення.
Суд заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані учасниками докази, дійшов висновку, що підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд установив, що ОСОБА_5 відбуває покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», згідно з вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2020 року.
Згідно з цим вироком:
- ОСОБА_5 призначене покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 , визначене остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- строк покарання вирішено рахувати з 02 грудня 2020 року.
Отже, станом на 24 січня 2025 року строк відбутого покарання становить 4 (чотири) року 7 (сім) місяців 14 (чотирнадцять) днів.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Отже, засуджений ОСОБА_5 відбув частину покарання, з якою пов'язується можливість його умовно-дострокового звільнення.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, до засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо буде установлено, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, визначаючи ступінь виправлення засудженого, суд вивчає дані, що характеризують засудженого, а саме чи дотримувався він режиму установи виконання покарання, чи брав участь в суспільно корисній праці, соціально-виховній роботі, а також аналізує його поведінку та ставлення до праці, наявність позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Суд вважає, що для умовно-дострокового звільнення поведінка засудженого має бути зразковою в усіх аспектах, без впевненості в тому, що засуджений може дотримуватися самокерованої правослухняної поведінки неможливо стверджувати про його виправлення.
До того ж, суд має врахувати, чи брав засуджений участь у виховних заходах, які проводяться в колонії (ч. 2 ст. 123 КВК України), чи здобував загальну і професійно-технічну освіту (ч. 4 ст. 126 КВК України), чи брав участь у самодіяльних організаціях та чи займався соціально активною діяльністю (ч. 2 ст. 127 КВК України).
У цьому контексті, судом з'ясовано, що згідно з характеристикою від 23 січня 2025 року, засуджений ОСОБА_5 має 7 (сім) заохочень, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, а непогашених чи незнятих стягнень не має.
За час відбування покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», засуджений характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний.
Зараз він відбуває покарання на дільниці соціальної реабілітації, що при Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)».
Засуджений не працевлаштований на контрагентському об'єкті в ТОВ «Даніком Груп», відношення до праці - добре.
Засуджений ОСОБА_5 до майна установи намагається ставитися дбайливо; підтримує рівні відносини із засудженими та адекватно реагує на критику; дотримується правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом; вимоги персоналу установи - виконує; має охайний вигляд; утримує в чистоті своє спальне місце та при ліжкову тумбочку; роботи із самообслуговування виконує, має достатній рівень необхідних навичок; бере участь в роботах по благоустрою; дотримується вимог пожежної безпеки; не бере участь у роботі самодіяльних організацій; бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі; брав участь в реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених; має повну середню освіту; не навчався; підтримує зв'язки з рідними та близькими; вину у скоєному злочинів визнав.
Засуджений ОСОБА_5 лише готується до змін; не бере відповідальності за вчинені дії на себе; не усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи, заперечує серйозність або мінімізує наслідки своїх дій, вважає прийнятними певні типи антисоціальної поведінки, вчиняв крадіжки після вживання психоактивних речовин.
За словами засудженого він має нестійку мотивацію до припинення вживання психоактивних речовин.
Ризик повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства - середній.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_5 набрав 63 (шістдесят три) бали, тобто вважається таким, що не став на шлях виправлення.
Відповідно до витягу з протоколу № 45 від 08 листопада 2023 року, комісія Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» відмовила ОСОБА_5 в умовно-достроковому звільненні, оскільки той не став на шлях виправлення.
З довідки № 12 про прибутки на місцях від 22 січня 2025 року, ОСОБА_5 отримував заробітну плату з вересня 2023 року по грудень 2024 року.
З аналізу вказаних доказів, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_5 є особою, яка своїм ставленням до праці доводить позитивні зміни, які відбуваються в його особистості, оскільки працевлаштований, до праці ставиться добре.
Своєю чергою, суд вважає, що надана характеристика на ОСОБА_5 не дає підстав стверджувати, що останній став на шлях виправлення, у зв'язку з чим заслуговує умовно-дострокового звільнення.
Суд оцінюючи дані, які зазначені в характеристиці засудженого, дійшов висновку, що зараз немає підстав стверджувати, що він готовий до самокерованої та правослухняної поведінки, оскільки він лише роздумує над змінами, не усвідомив необхідність зміни свого життя, не до кінця зробив висновки із вчиненого кримінального правопорушення для потерпілої особи, заперечує серйозність або мінімізує наслідки своїх дій, вважає прийнятними певні типи антисоціальної поведінки, він має нестійку мотивацію до припинення вживання психоактивних речовин, тоді як свідчить висновок щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_5 вважається таким, що не став на шлях виправлення.
Отже, на підставі викладеного, оскільки суду не доведено, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою довів, що став на шлях виправлення, суд відмовляє в його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Керуючись ст. 81, 392-395, 532 КК України, суд
відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2020 року засудженого: ОСОБА_5 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Для особи, яка тримається під вартою, строк на апеляційне оскарження, обчислюється з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6