Номер провадження: 11-сс/813/192/25
Справа № 511/4590/24 1-кс/511/1212/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роздільнянського райсуду Одеської обл. від 26.12.2024, якою відмовлено в задоволенні його скарги на бездіяльність прокурора щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої посадової особи Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. стосовне невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 16.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення.
Мотивуючи своє рішення про відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що заява ОСОБА_6 від 16.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. була скерована до ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, внаслідок чого зазначена обставина унеможливлює зобов'язання посадових осіб вищезгаданої прокуратури внести відомості до ЄРДР.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступні обставини:
- зауважуючи на неможливості зобов'язання посадових осіб Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. внести відомості до ЄРДР за заявою, яка була направлена до ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, слідчий суддя залишив поза увагою те, що в провадженні слідчих ТУ ДБР перебувають десятки кримінальних проваджень за його зверненнями, які слідчими не розслідуються, натомість, фальсифікуються разом із процесуальними керівниками - прокурорами Одеської обласної прокуратури, які приховують в приміщенні прокуратури матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень;
- слідчим суддею не було враховано того, що прокурор зобов'язаний був внести до ЄРДР відомості за його заявою від 16.12.2024, оскільки для внесення відомостей до ЄРДР достатньо того, щоб такі обставини могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, натомість, закон не зобов'язує прокурора здійснювати оцінку заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію - внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Посилаючись на викладені обставини, заявник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати процесуальних керівників-прокурорів Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. скерувати йому копії описів документів к/п №420151603900000004 від 10.04.2015, №42016161390000011 від 29.03.2015 та №42017161390000023 від 25.07.2017, які приховуються у приміщенні вищевказаної прокуратури.
Заявник ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, натомість, в апеляційній скарзі просив апеляційний розгляд проводити без його участі, посилаючись на військову агресію рф.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду також не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав.
Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників процесу та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Аналіз вищевикладеного судового рішення дає підстави дійти висновку про те, що воно вимогам зазначеної вище норми кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступні обставини.
За приписами ч. 1 ст. 306 КПК України передбачають, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому, до приписів ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі аналізу змісту скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України заявником ОСОБА_6 до суду 1-ої інстанції 17.12.2024 (а.с. 1-3) вбачається, що останній оскаржує бездіяльність уповноваженої посадової особи Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. щодо невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 16.12.2024 про вчинення начальником Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 367, 396 КК України.
При цьому, до поданої скарги заявником ОСОБА_6 було долучено копію його заяви від 16.12.2024 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 367, 396 КК України (а.с. 9).
В своїй заяві ОСОБА_6 зазначив, що досі не отримав відповіді на свою заяву від 19.11.2024, адресовану начальнику Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській обл., в якій просив надати йому ксерокопії описів документів к/п №420151603900000004 від 10.04.2015, №42016161390000011 від 29.03.2015 та №42017161390000023 від 25.07.2017.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частина 4 ст. 214 КПК України встановлює, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, серед іншого, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналогічні положення містяться в п. 2 Розділу II «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого Наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відповідно до якого відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що внесенню відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування має передувати діяльність, спрямована на перевірку заяви чи повідомлення задля встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень саме про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
В цьому контексті колегія суддів наголошує на правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №818/1526/18), відповідно до якої у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Диспозиція кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 367, 396 КК України, за ознаками яких заявник ОСОБА_6 просить внести відомості до ЄРДР, встановлює кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, службову недбалість та приховування злочину.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить переконання про те, що в поданій ОСОБА_6 заяві не наведено переконливих обставин, які б свідчили про вчинення стосовно нього начальником Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській обл. вищевказаних кримінальних правопорушень, зокрема, не конкретизовано, в яких саме діях виразилось перевищення вказаною посадовою особою влади або службових повноважень, службова недбалість та приховання саме якого злочину, на переконання заявника, було здійснено начальником відділу поліції.
Натомість, аргументи заяви зводяться до скарг ОСОБА_6 на тривале неотримання ним відповіді на його заяву від 19.11.2024 про надання йому ксерокопій описів документів досудового розслідування у к/п №420151603900000004 від 10.04.2015, №42016161390000011 від 29.03.2015 та №42017161390000023 від 25.07.2017.
Разом із тим, зазначені заявником у скарзі обставини спростовуються наявними у розпорядженні суду апеляційної інстанції матеріалами провадження, відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_6 у відповідь на свою заяву про надання йому ксерокопій описів документів досудового розслідування кримінальних проваджень отримав лист ст. слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 , в якій остання повідомила ОСОБА_6 про те, що запитувана ним інформація не може бути надана, оскільки пов'язана із відповідним кримінальним провадження, внаслідок чого її надання здійснюється в порядку, передбаченому КПК України (а.с. 14-15).
Окремої уваги вартий той факт, що заяви ОСОБА_6 від 25.11.2024, 06.12.2024 та 16.12.2024, в яких він зауважував на вчиненні стосовно нього начальником Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській обл. кримінальних правопорушень, уповноваженими посадовими особами Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. були скеровані на підставі вимог ст. 216 КПК України за належність до ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві (а.с. 19, 23, 41).
Так, вимогами п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України встановлено, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії «А».
З урахуванням викладених обставин, зокрема, того, що заява ОСОБА_6 від 16.12.2024 про вчинення кримінальних правопорушень була скерована за належністю до органу досудового розслідування, уповноваженого на здійснення перевірки наявності у такій заяві обставин, які могли б свідчити про вчинення працівником правоохоронного органу кримінального правопорушення та, як наслідок, прийняття рішення про необхідність внесення до ЄРДР відповідних відомостей, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора стосовно невнесення до ЄРДР відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки такої бездіяльності фактично вчинено не було.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 24, 214, 303, 309, 370, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської обл. від 26.12.2024, якою відмовлено в задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої посадової особи Роздільнянської окружної прокуратури Одеської обл. стосовне невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 16.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4