Номер провадження: 11-сс/813/211/25
Справа № 946/10313/24 1-кс/946/3170/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайсуду Одеської обл. від 26.12.2024, якою в межах к/п № 62024080200000563 від 11.05.2024 відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рені Одеської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.02.2025, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання СВ відділення №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.02.2025, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, а жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. При цьому, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя не визначав розмір застави.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового слідства та суду, так як свою вину у вчиненні злочину визнає, щиро розкаюється, сприяє слідству, має на утриманні непрацездатних батьків з інвалідністю, які потребують стороннього догляду, що свідчить про наявність обставин, які пом'якшують покарання, та як наслідок - відсутності підстав вважати, що на даний час дійсно існують зазначені в клопотанні ризики, які виправдовують тримання його під вартою.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26.12.2024 та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, натомість прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про апеляційний розгляд повідомлявся належним чином.
Враховуючи неявку прокурора в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, врахувавши думку захисника та обвинуваченого, які не заперечувала щодо розгляду скарги за відсутності прокурора, на підставі вимог ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що на даному етапі підозра є обґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із обґрунтованих висновків слідчого судді, у вказаному провадженні існують ризики переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кимінальному провадженню та вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, що у сукупністю із обґрунтованістю підозри є підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, зважаючи на обставини інкримінованого підозрюваному ОСОБА_6 злочину, пов'язаного із порушенням встановленого порядку несення військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, його тяжкості, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину, тривалий строк ухилення ОСОБА_6 від проходження військової служби, що також свідчить про існування вищезазаначених ризиків.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, апеляційний суд зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Колегія суддів приймає до уваги посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину визнає, щиро розкаюється, сприяє слідству, має родину та непрацездатних батьків, проте зазначені обставини, хоча й характеризують особу обвинуваченого з позитивного боку, але не слугували стримуючим фактором щодо невчинення інкримінованого йому злочину, а тому суттєво не зменшують встановлені апеляційним судом вище ризики та не можуть бути підставою для застосування стосовно нього більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, з огляду також на обставини злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.
Окрім того, апеляційний суд вважає безпідставними твердження захисника про те, що в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу не були зазначені передбачені ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , оскільки наведені обставини враховуються судом при розгляді справи по суті та призначенні покарання, із зазначенням їх у мотивувальній частині вироку.
Окремо суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на тому, що положеннями ч. 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з урахуванням того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, єдиним запобіжним заходом, який може бути застосовано стосовно нього, з огляду на зазначені вище імперативні приписи кримінального процесуального закону України, які були враховані слідчим суддею під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, є тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави з урахуванням приписів ч. 5 ст. 183 КПК України.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_6 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 197, 370,404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 26.12.2024, якою в межах к/п № 62024080200000563 від 11.05.2024 відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.02.2025, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4