Справа № 521/1195/25
Номер провадження:1-кс/521/415/25
24 січня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025162470000178 від 21.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
Слідчий СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025162470000178 від 21.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025162470000178, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 20.01.2025 до чергової частини ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона просить прийняти міри правового характеру до раніше невідомої їй особи, яка 20.01.2025 о 13:38 годин, знаходячись у салоні маршрутного таксі № 201 та перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту «Селекційний інститут» по вулиці Святослава Ріхтера в місті Одесі відкрито шляхом ривку викрала в неї майно, а саме телефон марки «OPPO» моделі «А60», блакитного кольору, у прозорому чохлі, з сім-картою з номером мобільного телефону: НОМЕР_1 . Сума матеріального збитку становить приблизно 10000 грн.
21.01.2025 у період часу з 16:31 по 16:54 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України здійснено особистий обшук в ході якого вилучено, а саме штани-джинси блакитного кольору; куртку синього кольору; кофту з капюшоном фіолетового кольору з застібкою марки «KAMTIK Classics», розмір XL; кросівки-кеди білого кольору марки «Reebok», розмір 40.5; які було поміщено до сейф-пакету №WAR1823984.
Постановою слідчого від 21.01.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.
З огляду на викладене, обґрунтуванням та метою накладення арешту, є те що органом досудового розслідування з метою дієвості кримінального закону, повноти та всебічного проведення досудового розслідування у розумні строки даного кримінального провадження, планується призначення відповідних експертиз з зазначеними речовими доказами, а також огляд речей, тому є обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Слідчий ОСОБА_3 надала до суду заяву, відповідно до змісту якої просила здійснити розгляд клопотання за її відсутності.
Власник майна підозрюваний ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву відповідно до змісту якої просив розгляд клопотання здійснити за його відсутності, свого ставлення до клопотання слідчого не висловив.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання слідчого про арешт майна із забороною користування, розпорядження та відчуження, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони користування та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно 21.01.2025 року під час особистого обшуку ОСОБА_6 , а саме на: штани-джинси блакитного кольору; куртку синього кольору; кофту з капюшоном фіолетового кольору з застібкою марки «KAMTIK Classics», розмір XL; кросівки-кеди білого кольору марки «Reebok», розмір 40.5; які було поміщено до сейф-пакету №WAR1823.
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1