23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1188/24 пров. № А/857/18342/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 500/1188/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Баб'юком П.М. в м. Тернополі в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 23.01.2024 № 192650010472 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ);
- зобов'язати вчдповідача-1 призначити ОСОБА_1 з 01.12.2023 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України № 796-XII, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.03.1995 по 30.05.1996.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2 від 32.01.2024 № 192650010472, в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.03.1995 по 30.05.1996.
Зобов'язано відповідача-2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.03.1995 по 30.04.1996.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що нею належним чином підтверджено мінімально необхідний період роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного станом на 01.01.1993 не менше 4 роки, а саме посвідченням (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданим 05.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.
Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданим 05.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.
Позивач 03.01.2024 та 17.01.2024 зверталася до відповідача-1 із заявами про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено відповідача-2.
Рішенням відповідача-2 від 23.01.2024 № 192650010472 позивачу відмовлено в призначенні пенсії оскільки документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 проживав у зоні посиленого радіологічного контролю 02 роки 06 місяців 23 дні за необхідності не менше 4-х років.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи в частині заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не підтвердила факт проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 до 01.01.1993 не менше чотирьох років, а тому рішення відповідача-2 від 32.01.2024 № 192650010472 в частині відмови у призначенні пенсії призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ є обґрунтованим та правомірним.
Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Статтею 308 КАС України передбачено межі перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 вищевказаної статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Тобто, основною умовою зниження пенсійного віку є встановлення факту проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) і Закону № 796-ХІІ.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок № 22-1), в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях № 122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XI).
За змістом пунктів 1.8-1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на веб порталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років.
Згідно з частиною третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС) передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
За правилами, встановленими пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС), для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якими є, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Саме таке посвідчення видане позивачу.
Видавши позивачу посвідчення категорії 4, держава в особі Тернопільської обласної державної адміністрації визнала, що позивач станом на 1 січня 1993 року прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше чотирьох років.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, в тому числі на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17, від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ було те, що не підтверджено тривалість проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно, і її права користуватися пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема щодо кількості років зниженням пенсійного віку.
При цьому, факт видачі позивачу уповноваженим органом посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. У цій справі правомірність видачі позивачу відповідного посвідчення не є предметом спору.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) матеріали справи не містять.
Аналізуючи вищенаведене, а також те, що судом першої інстанції задоволено вимогу позивачки щодо зобов'язання відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.03.1995 по 30.04.1996, і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов належить задовольнити, зобов'язавши відповідача 2 призначити позивачу пенсію.
Саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є правильним, оскільки саме відповідач 2 приймав протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, а відтак саме його слід зобов'язати прийняти рішення про призначення пенсії.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Крім цього, частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при поданні апеляційної скарги позивач сплатила судовий збір у розмірі 1816,80 грн, то на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ сплачений судовий збір у цій справі в сумі 1916,80 грн.
Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та згідно з дослідженими ним доказами, проте висновки зі встановлених обставин зроблені неправильно.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог у спосіб, що заявлений позивачем, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в позові з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 01.12.2023 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 (тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар