16 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28883/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року (головуючий суддя Луніна О.С. )
в адміністративній справі № 160/28883/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 06.11.2023 до суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу форми “Ф» від 10.04.2023 №0000849-1309-0436 на загальну суму боргу 254931,26 грн. і рішення про опис майна у податкову заставу від 10.04.2023 №0000849-1309-0436 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко;
- визнати протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо внесення 11.04.2023 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей за номером запису 30452441, з терміном дії до 11.04.2028, про застосовані обтяження податковою заставою на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №0000849-1309-0436 від 10.04.2023 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко та акту №58 опису майна від 10.04.2023, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в розмірі основного зобов'язання 254931, 26 грн відносно рухомого майна належного ОСОБА_1 на праві приватної власності;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості внесені 11.04.2023 за номером запису 30452441, з терміном дії до 11.04.2028, про застосовані обтяження податковою заставою на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №0000849-1309-0436 від 10.04.2023 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко та акту №58 опису майна від 10.04.2023, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в розмірі основного зобов'язання 254931,26 грн відносно рухомого майна належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві приватної власності;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості за кодом бюджетної класифікації 18010300 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості) про податковий борг у сумі 155540,66 грн, в тому числі: за 2019 рік - 79129,79 грн (термін сплати - 09.08.2020); за 2020 рік - 76410,87 грн (термін сплати - 07.06.2021).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття спірних рішень, оскільки сума заявлена як податковий борг не є узгодженим податковим зобов'язанням.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу форми «Ф» від 10.04.2023 №0000849-1309-0436 на загальну суму боргу 254931,26 грн і рішення про опис майна у податкову заставу від 10.04.2023 № 0000849-1309-0436 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко.
Визнано протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо внесення 11.04.2023 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей за номером запису 30452441, з терміном дії до 11.04.2028, про застосовані обтяження податковою заставою на підставі рішення про опис майна у податкову заставу № 0000849-1309-0436 від 10.04.2023 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко та акту №58 опису майна від 10.04.2023, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в розмірі основного зобов'язання 254931,26 грн відносно рухомого майна належного ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості внесені 11.04.2023 за номером запису 30452441, з терміном дії до 11.04.2028, про застосовані обтяження податковою заставою на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №0000849-1309-0436 від 10.04.2023 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко та акту № 58 опису майна від 10.04.2023, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в розмірі основного зобов'язання 254931,26 грн відносно рухомого майна належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві приватної власності.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості за кодом бюджетної класифікації 18010300 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості) про податковий борг у сумі 155540,66 грн, в тому числі: за 2019 рік - 79129,79 грн (термін сплати - 09.08.2020); за 2020 рік - 76410,87 грн (термін сплати - 07.06.2021).
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що нарахування податкового боргу за скасованими податковим повідомленнями рішеннями є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили. Зазначив, що на момент винесення податкової вимоги в ІКП позивача рахувалась заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 155540,66 грн., відтак дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виключити з інформаційної системи ДПС у Дніпропетровській області та індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 відомості про наявність боргу в розмірі 155540,66 грн. Враховуючи визнання судом протиправними дії відповідача щодо проведення опису майна у податкову заставу, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості внесені 11.04.2023 за номером запису 30452441, з терміном дії до 11.04.2028, про застосовані обтяження податковою заставою на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №0000849-1309-0436 від 10.04.2023 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко та акту №58 опису майна від 10.04.2023, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в розмірі основного зобов'язання 254931,26 грн відносно рухомого майна належного ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що на момент винесення податкової вимоги та на момент оскарження податкових повідомлень-рішень по ОСОБА_1 обліковувався податкових борг, тому податкова вимога не відкликана та правомірна.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником комплексу виробничих будівель загальною площею 5 521,7 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2283821312104), який складаються з:
- літ. А-3 будівля для ремонту великовантажних машин з приміщеннями для обслуговування автомашин та побутовими приміщеннями площею 2993,9 кв.м.;
- літ. Ж-2 будівля технічного обслуговування машин площею 1126,8 кв.м.;
- літ. 3-1 трансформаторна підстанція площею 60,7 кв.м.;
- літ. 1-1 будівля складських приміщень площею 732,8 кв.м.;
- літ. К-2 виробнича диспетчерська площею 119,7 кв.м.;
- літ. М-1 вбиральня площею 13,9 кв.м.;
- літ. 0-1 фекальна насосна площею 20,2 кв.м;
- літ. У-1 навіс,-
- літ. 4-1 газвузол площею 9,8 кв.м;
- літ. Ф-1 гараж для легкових автомобілів площею 431,2 кв.м;
- літ. Ш-1 склад для зберігання кислоти площею 12,7 кв.м;
- № 4 огорожа.
29 січня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 40408668 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна на підставі договору про поділ майнового комплексу, що є у спільній частковій власності від 27.07.2020 р. посвідченого приватним нотаріусом Камянського міського нотаріального округу Красношликом В.В. за р. № 704, наказу N° 50 А вид. 05.10.2020 р. Управління містобудування та архітектури КМР, розпорядження КМР № 416-р вид. 08.12.2020 р. Кам'янською міською радою.
30.09.2023 за вих. 954 адвокатом Чупилкою Ю.С., яка діяла в інтересів позивача, в порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», було направлено запит до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, розглянувши який відповідач надав лист № 37514/5/04-36-13-09-10 від 06.10.2023, яким повідомив про наявність податкового боргу за вищезазначеним податковим зобов'язанням в загальному розмірі 362 604,41 грн., який виник на підставі сформованих та направлених ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень (далі за текстом - ППР):
- за 2019 рік- 79129,79 грн (термін сплати - 09.08.2020);
- за 2020 рік- 76410,87грн (термін сплати - 07.06.2021);
- за 2021 рік- 99 390,60 грн (термін сплати - 09.09.2022);
- за 2022 рік- 107673,15 грн (термін сплати - 04.07.2023).
Представником позивача були запитані у контролюючого органу податкові повідомлення-рішення за зобов'язанням податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за період 2021 та 2022 роки, на що відповідач повідомив, що сформував та направив платнику податків за цей період наступні ППР:
- ППР від 08.06.2022 № 0069843-2409-0403 на суму 99 390,60 грн. за 2021 рік;
- ППР від 16.03.2023 № 0043938-2416-0403 на суму 107673,15 грн. за 2022 рік;
Запитувані ППР не були надані контролюючим органом на запит адвоката, натомість були надані копії корінців ППР форми «Ф» № 0069843-2409-0403 від 08.06.2022, № 0043938-2416-0403 від 16.03.2023 та копії поштових конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ідентифікатор № 51931 ПбЗЗ'7 46 (за 2021 рік), № 51931 12081365 (за 2022 рік), які не були вручені адресату ОСОБА_1 та повернуті відповідачу з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Факт не отримання позивачем ППР від 08.06.2022 №0069843-2409-0403 на суму 99 390,60 грн. за 2021 рік; ППР від 16.03.2023 № 0043938-2416-0403 на суму 107673,15 грн. за 2022 рік підтверджений самим контролюючим органом у листі № 37514/5/04-36-13-09-10 від 06.10.2023 за підписом заступника керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Максима Яіцького.
Крім того відповідачем повідомлено, що відповідно до вимог п.59.1 ст.59 ПКУ до позивача в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 10.04.2023 № 0000849-1309-0436 на загальну суму боргу 254 931 грн. 26 коп. та згідно п. 89.3 ст.89 ПКУ винесено рішення про опис у податкову заставу від 10.04.2023 № 0000849-1309-0436 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко.
Також відповідач склав Акт № 58 опису майна від 10.04.2023 року на підставі здійснив опис майна позивача, яке перебуває у його власності, та іншого майна, на яке позивач набуде право власності у майбутньому.
Відповідач підтвердив, що Акт № 58 опису майна від 10.04.2023 року, зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.04.2023 року за номером запису 30452441.
Зазначені документи не отримані позивачем, лист повернувся без вручення ОСОБА_1 15.05.2023 року з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Позивач вважає протиправними податкову вимогу форми “Ф» №0000849-1309-0436 від 10.04.2023 на загальну суму боргу 254931,26 грн та рішення відповідача від 10.04.2023 №0000849-1309-0436 про опис майна у податкову заставу.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4 п.56.18 ст.56 ПКУ).
За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України , у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов'язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (п.88.1, 88.2 ст.88 ПКУ).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 89.1.1 та 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Слід зазначити, що абзац 3 пункту 89.3 статті 83 ПК України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Також слід звернути увагу на те, що згідно із пунктом 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПКУ);
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2 п. 60.1 ст.60 ПКУ);
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПКУ);
- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5 п. 60.1 ст.60 ПКУ).
Аналізу вказаних правових норм дає підстави для висновку, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів.
Крім того, питання припинення податкової застави врегульовано статтею 93 ПК України, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (пп.93.1.1 п.93.1 ст.93 ПКУ);
- визнання податкового боргу безнадійним (пп.93.1.2 п.93.1 ст.93 ПКУ);
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (пп.93.1.3 п.93.1 ст.93 ПКУ);
- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання (пп.93.1.4 п.93.1 ст.93 ПКУ);
- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (пп.93.1.6 п.93.1 ст.93 ПКУ).
Згідно із пунктом 93.2 статті 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Пунктом 93.3 статті 93 ПК України визначено, що порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (Порядок).
Пунктами 8, 12 розділу І Порядку установлено, що день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІ та пункту 1 розділу IV Порядку, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.
Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.
Пунктами 1, 2 розділу VI Порядку установлено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 27.10.2022 року (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку:
«Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги.
Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону.
Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу.
Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження».
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що спірні податкова вимога та опис майна в податкову заставу прийняті на підставі наявності в інтегрованій картці платника податку податкового боргу в загальному розмірі 362 604,41 грн., який виник на підставі сформованих та направлених ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень про нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку за землю відмінної від земельної ділянки:
- за 2019 рік- 79129,79 грн (термін сплати - 09.08.2020);
- за 2020 рік- 76410,87грн (термін сплати - 07.06.2021);
- за 2021 рік- 99 390,60 грн (термін сплати - 09.09.2022);
- за 2022 рік- 107673,15 грн (термін сплати - 04.07.2023).
Разом з тим, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 року, яке набрало законної сили 28.07.2022 року, по справі №160/18372/21 відмовлено Головному управлінню ДПС в Дніпропетровській області в стягненні податкового боргу в сумі 155 540,66 грн. з ОСОБА_1 за зобов'язанням податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за період 2019-2020 роки.
Отже, сума грошового зобов'язання у сумі 155 540,66 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом на підставі наступних податкових повідомлень - рішень:
№0213941-5540-0403 від 27.05.2020 термін сплати 09.08.2020 в розмірі 53 952,13 грн;
№ 02139-5540-0403 від 27.05.2020 термін сплати 09.08.2020 в розмірі 25 177,66 грн.;
№0482379-2409-0403 від 05.04.2021 термін сплати 07.06.2021 в розмірі 25 442,92 грн.
№ 0482380-2409-0403 від 05.04.2021 термін сплати 07.06.2021 в розмірі 11 873,36 грн.;
№ 0482382-2409-0403 від 05.04.2021 термін сплати 07.06.2021 в розмірі 30 662,42 грн.;
№ 0482383-2409-0403 від 05.04.2021 термін сплати 07.06.2021 в розмірі 8 432,17 грн. -
не є податковим боргом.
При цьому, прийнята контролюючим органом податкова вимога форми «Ф» від 24.03.2021 року №72762-13/403 у сумі 79 129,79 грн. та рішення про опис у податкову заставу №72762-13/403 від 24.03.2021 року за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко є протиправними та скасовано.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №160/27555/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування ППР.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.06.2022 року №0069843-2409-0403 на суму 99390,60 грн. за 2021 рік.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.03.2023 року №0043938-2416-0403 на суму 107673,15 грн. за 2022 рік.
Відповідно до ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу сформовані за той самий період на підставі даних наявних в ІКП ОСОБА_1 .
Таким чином, нарахування податкового боргу за скасованими податковим повідомленнями рішеннями є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягають скасуванню на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити з інформаційної системи ДПС у Дніпропетровській області та індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 відомості про наявність боргу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Неналежне виконання або невиконання судового рішення, що набрало законної сили передбачає можливість вжиття різних заходів судового контролю, проте не потребує нового звернення до суду з новим позовом.
Разом з тим, відповідно до підпункту 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу, зокрема, входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Пунктом 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Пунктом 63.12 ст. 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, який був чинним до 05.04.2021 року, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
При цьому, приписами Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 року за №321/35943, який набрав чинності 05.04.2021 року, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу (пункт 2 розділу І).
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею (пункт 1 розділу ІІ цього Порядку).
З огляду на викладене слідує, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов'язань платника податків і зборів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), яка є обов'язковою для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Оскільки на момент винесення податкової вимоги в ІКП позивача була зазначена заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 155540,66 грн. (яка не підтверджена в судовому порядку), то суд першої інстанції дійшов правильного висновку зобов'язання відповідача виключити з інформаційної системи ДПС у Дніпропетровській області та індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 відомості про наявність боргу в розмірі 155540,66 грн.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про опис майна в податкову заставу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.
Означений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 р. у справі №560/495/19.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
За таких обставин, враховуючи визнання судом протиправними дії відповідача щодо проведення опису майна у податкову заставу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості внесені 11.04.2023 за номером запису 30452441, з терміном дії до 11.04.2028, про застосовані обтяження податковою заставою на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №0000849-1309-0436 від 10.04.2023 за підписом керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Наталії Тесленко та акту № 58 опису майна від 10.04.2023, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в розмірі основного зобов'язання 254931,26 грн. відносно рухомого майна належного ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 16.01.2025 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова