16 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6366/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2024 року (головуючий суддя Батрак І.В.)
в адміністративній справі №280/6366/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 08.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
-зобов'язати відповідача провести коригування облікових показників інтегрованої картки платника податку позивача шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 30861,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 2017 по 2020 рік ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але фактично діяльність не вела, одночасно вона постійно працювала в ПАТ «Мотор Січ» і роботодавець щомісячно в цих роках сплачував за неї ЕСВ. Відповідач 13.05.2019 року сформував вимогу про сплату боргу №Ф-13630-49У, яку рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 по справі №280/1971/20 скасовано саме з тих підстав, що ОСОБА_1 постійно працювала в ПАТ «Мотор Січ» і роботодавець щомісячно в цих роках сплачував за неї ЕСВ. Однак, відповідачем не тільки не проведено коригування даних ІКП шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску, а, навпаки, у червні 2024 року до АТ «Мотор Січ» надіслано листа від імені ГУ ДПС у Запорізькій області, яким останнє просило повідомити працівників про наявність податкового боргу, зокрема була зазначена і ОСОБА_1 , як така, що має борг з ЄСВ у розмірі 30861,56 грн. Зважаючи на те, що позивач перебувала в трудових відносинах, як найманий працівник, вважає, що нарахована відповідачем заборгованість за періоди офіційного працевлаштування, порушує права позивача та спричиняє подвійну сплату ЄСВ, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Вважає, що нарахування заборгованості позивачці із ЄСВ розміром 30861,56 грн. є необґрунтованим, а отже інтегрована картка підлягає коригуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2024 року позов задоволено.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 30861,56 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що податковий орган порушує права позивача, оскільки відображає несплату неіснуючих податкових зобов'язань з єдиного внеску позивача у розмірі 21030,90 грн, не зважаючи на наявність ухваленого рішення суду від 22.04.2020 по справі №280/1971/20, та додатково за аналогічних підстав продовжував нараховувати позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, не направляючи при цьому вимог про сплату боргу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що відсутні правові підстави здійснення коригування облікових показників інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 30861,56 грн.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2008 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 26.11.2008 взята на податковий облік.
16.03.2020 до Єдиного державного реєстру Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності.
13.05.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13630-49, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 за 2017 - І квартал 2019 року зі сплати єдиного внеску складає 21030,90 грн.
Не погодившись з вимогами податкового органу від 13.05.2019 позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Зазначені обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 по справі №280/1971/20, що набрало законної сили відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 про повернення апеляційної скарги, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Запорізької області №Ф-13630-49 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі 21030,90 грн.
У червні 2024 року до АТ «Мотор Січ» надіслано листа ГУ ДПС у Запорізькій області №25845/6/08-01-24-09-08 від 19.06.2024, яким просив повідомити працівників про наявність податкового боргу, про який вони не обізнані, та повідомити про необхідність погашення такого боргу у найкоротші терміни. Серед таких осіб була зазначена і ОСОБА_1 , як така, що має борг з ЄСВ у розмірі 30861,56 грн.
У зв'язку із викладеним, представник позивачки, адвокат Штабовенко Д.В. звернувся до відповідача із адвокатським запитом №8/6-3-24 від 28.06.2024, в якому просив вказати підстави для нарахування заборгованості з ЄСВ.
Листом від 04.07.2024 №29621/6/08-01-13-04-03 відповідачем повідомлено, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою податкового органу ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район м. Запоріжжя), як фізична особа-підприємець з 26.11.2008 по 16.03.2020 на загальній системі оподаткування. На цей час перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті) (основне місце обліку). Також контролюючим органом вказано, що нарахування в інтегрованій картці платника (далі ІКП) ФОП ОСОБА_1 проведені на центральному рівні відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: за 2017 рік (по строку 09.02.2018) - 8448 грн, що дорівнює мінімальному страховому внеску (3200x22%) помноженому на кількість місяців звітного року; за 2018 рік відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 - 9828,72 грн, або 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року 3723х22 % = 819,06 грн/міс.); за 2019 рік відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019 - 11016,72 грн, або 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з 1 січня 2019 року 4173х22 % = 918,06 грн/міс); за 2020 рік відповідно по термінам 21.04.2024 сумі 2078,12 грн (мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року 4723 х 22 % =1039,06 грн/міс.)
Позивачка вважає, що нарахування заборгованості ЄСВ на суму 30861,56 грн, яка обліковується у електронному кабінеті платника податків, суперечить положенням чинного законодавства, порушує її права.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Водночас, пункт 4 частини 1 цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Слід взяти до уваги, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 внесено зміни до Закону України №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (абз.1, 2 п.2 ч.1 ст.7 ЗУ №2464).
Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (абз.1 ч.5 ст.8 ЗУ №2464-VI).
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.4 ст.25 ЗУ №2464-VI)
Абзацом 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 (Інструкція №449) визначено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2017-2020 років позивачка була учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник.
Однак відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем.
Свою позицію податковий орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов'язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).
Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу, у справі, що розглядається, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами факт відсутності у позивача непогашених податкових зобов'язань з ЄСВ станом на 30.09.2019, що також встановлено рішенням суду в справі №280/1971/20, яке набрало законної сили, та не спростовано відповідачем.
Однак, як свідчать встановлені обставини справи, станом на 31.12.2023 загальна сума боргу ОСОБА_1 становила 30861,56 грн, яка утворилась внаслідок нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за 2017 рік та щоквартального нарахування позивачу суми єдиного внеску за 2018-2020 роки, а саме 8448грн. нарахування за 2017 рік (3200грн.*22%*12 місяців), 2457,18 грн. нарахування щоквартально за 2018 рік (3723 грн.*22%*3 місяців), 2754,18 грн. нарахування щоквартально за 2019 рік (4173 грн.*22%*3 місяців) та нарахування за 2020 рік в сумі 2078,12 грн (мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року 4723 х 22 % =1039,06 грн/міс.).
Тобто, відповідно до даних інтегрованої картки платника за період 2017-2023 роки заборгованість зазначена у розмірі 30861,56 грн, тобто відповідачем не враховано рішення суду, що набрало законної сили.
Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 по справі №280/1971/20, що набрало законної сили 02.09.2020, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Запорізької області №Ф-13630-49 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі 21030,90 грн.
Під час розгляду справи №280/1971/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19 (№ в ЄДРСР 86203700), який відповідно до частини 5 статті 242 КАС України повинен враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Тобто, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Так, з відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу - форма ОК-5) вбачається, що протягом спірного періоду ОСОБА_1 постійно працювала за трудовим договором у ПАТ «Мотор Січ».
При цьому, роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 28.06.2024, з яких слідує про сплату страхових внесків у 2017-2020 роках.
Матеріали справи не містять доказів (відповідач не надав), які б спростовували факт працевлаштування позивачки найманим працівником у вказаний період.
Оскільки позивачка, у період нарахування їй контролюючим органом ЄСВ, була найманим працівником та роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, а від підприємницької діяльності у даному періоді доходів не отримував, відповідачем безпідставно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 30861,56 грн.
У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПКУ).
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (Порядок №5).
Пунктом 1 підрозділу 1 розділу II Порядку № 5 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Згідно з пунктами 4, 5 підрозділу 1 розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
Згідно з пунктами 1, 2 підрозділу 4 розділу V Порядку №5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, зокрема: інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд").
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку "/"Вручено, судовий розгляд".
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Аналогічні положення містились у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який діяв до 05.04.2021.
З огляду на Порядок № 5 у податкового органу наявні повноваження щодо коригування даних в інформаційній системі у разі виявлення некоректних базових записів.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, з урахуванням встановлення протиправності його нарахування, створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
З наведеного вище вбачається, що відображення належного розміру податкових зобов'язань в ІКП є обов'язком контролюючого органу для ведення оперативного обліку податків і зборів та достовірності показників стану розрахунків платників за цими податками та зборами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №826/23604/15.
Після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 по справі №280/1971/20 встановлено відсутність у позивачки недоїмки у сумі 21030,90 грн, яка виникла за платежем з єдиного внеску за період 2017 рік-1 квартал 2019 року, тому відповідач у цьому випадку зобов'язаний здійснити коригування даних ІКП позивачки відповідно до вимог Порядку № 5 - виключити з інтегрованої картки платника податків позивача нарахованих сум єдиного внеску за вказаний період в розмірі 21030,90 грн.
Однак, відповідач, незважаючи на вказані вище висновки суду та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 за №Ф-13630-49, продовжив обліковувати в інтегрованій картці платника податків заборгованість позивачки зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн, яка була визначена такою податковою вимогою, а також додатково нарахував недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску за 2 квартал 2019-2020 рік, за що свідчить про неправильне відображення стану розрахунків позивачки з бюджетом та протиправність дій відповідача.
Матеріали справи не містять підтверджень, що за цей період на адресу позивачки відповідачем повторно направлялись вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Враховуючи те, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, то зазначення в цій картці суми податку, нарахування якої скасовано судом, порушує права позивачки, оскільки відображає несплату неіснуючих податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не здійснюючи передбачених чинним податковим законодавством відповідних коригувань суми заборгованості до інтегрованої картки з єдиного внеску позивача, податковий орган порушує права позивачки, оскільки відображає несплату неіснуючих податкових зобов'язань з єдиного внеску позивача у розмірі 21030,90 грн, не зважаючи на наявність ухваленого рішення суду від 22.04.2020 по справі №280/1971/20, та додатково за аналогічних підстав продовжував нараховувати позивачці недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, не направляючи при цьому вимог про сплату боргу.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою відновлення прав та інтересів позивачки, необхідно зобов'язати ГУ ДПС у Запорізькій області провести зміни (коригування) до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 30861,56 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 16.01.2025 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова