24 січня 2025 р. Справа № 520/16976/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) від 27.09.2024 року по справі № 520/16976/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 12.11.2018 по 02.05.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 12.11.2018 по 02.05.2024 у сумі 1 439 958,60 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.11.2005 по 28.02.2018 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих ціе для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.11.2005 по 28.02.2018 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих ціе для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку , нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 12.11.2018 по день фактичної виплати індексації;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення виплати донарахованих сум грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку отримував під час проходження військової служби на період з 2015 по 2018 роки, перерахунок якої проведено на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити донараховані суми грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку отримував під час проходження військової служби на період з 2015 по 2018 роки, перерахунок якої проведено на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд у порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, а зроблені ним висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Стосовно відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за несвоєчасний остаточний розрахунок, позивач зазначив, що 12.11.2018 його звільнено з військової служби, остаточний розрахунок з ним проведено 02.05.2024, тому вважає, що з 12.11.2018 по 02.05.2024 він має право на отримання середнього заробітку (1998 днів). Позивач не погоджується з висновками суду про те, що він мав обов'язок звернутись до відповідача стосовно нарахування та виплати середнього заробітку. Також вказує, що у спірному рішенні суд ґрунтувався лише на припущеннях, адже матеріали справи не містять доказів того, що суд витребував у сторін довідки про його доходи за два повні робочі календарні місяці перед звільненням. Суд не врахував доводи позивача, що відповідачем здійснено перерахунок грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, яку отримував під час проходження служби позивач у період з 2015 по 2018 у розмірі 10447,05, але виплату перерахованої суми не здійснено, оскільки таке зобов'язання відсутнє у рішенні № 520/5047/21. Стосовно вимог про індексацію, за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 відповідач не проводив перерахунок, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абз. 4 -6, п. 5 Порядку № 1078.
Відповідач, скористався своїм правом на подачу відзиву, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечив, та просив відмовити. Зазначив, що підстави для застосування до військовослужбовців статей 116 та 117 КЗпП України відсутні, і те, що позивача виключено зі списків особового складу йому було відомо ще у 2018 році. Також зазначив, що неможливо ототожнювати поняття заробітної плати та грошового забезпечення військовослужбовця. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України "Щодо поширення КЗпП на військовослужбовців" від 24.07.2013 № 774/13/84-13, військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Стосовно проведення індексації зазначив, що остання проводиться у разі наявності фінансового ресурсу на відповідний рік. Підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.11.2005 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, відсутні. Така позиція підтверджується роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16,вх. МОУ від 08.08.2017 № 13700/з, від 08.08.2017 за № 48/0/66-17, від 03.10.2022 № 3148/0/290-22-51, від 17.01.2023 № 168/0/290-23/51. Також відповідач вказує про пропуск позивачем строку звернення до суду.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2018 № 290 (по стройовій частині) прапорщика ОСОБА_1 з 12.01.2018 виключено зі списків особового складу частини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.07.2015 року по 12.11.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - 12.11.2018 року;
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.07.2015 року по 12.11.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - 12.11.2018 року.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.11.2005 року по 12.11.2018 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2005 року по 12.11.2018 рік.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2015 по 2018 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової допомоги на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2015 по 2018 рік.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 370/3888 від 04.05.2024 позивача повідомлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21 військовою частиною НОМЕР_1 виконано у повному обсязі. Відповідно платіжної інструкції № 186 від 02.05.2024 нараховані кошті у розмірі 21 981,26 грн. та зазначено, що військовою частиною було відпрацьовано перерахунок грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди на суму 10447,05 гривень. До зазначеного листа надані платіжна інструкції № 186 від 02.05.2024 та копія перерахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 12.11.2018 по 02.05.2024; у ненарахуванні індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та у незастосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення Порядку № 1078; невиплаті компенсації втрати грошових доходів за невчасну виплату індексації грошового забезпечення, не проведення виплати донарахованих сум грошової допомоги на оздоровлення перерахунок якої проведено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належного доказу, а саме довідки про доходи позивача з нарахуванням за два повні робочі календарні місяці перед звільненням, які необхідно для розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. Крім того, відсутні докази звернення позивача або його представника до військової частини НОМЕР_1 , стосовно нарахування та виплати середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені в період з 12.11.2018 по 02.05.2024 у сумі 1 439 958,60 гривен. В іншій частині вимог відмовив з підстав того, що позивач свої вимоги не підтвердив належними доказами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в період з 11.11.2005 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 за № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 за № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (зі змінами та доповненнями).
За змістом статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції до 01.01.2016) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у редакції з 01.01.2016 - 103 відсотки). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення /надалі - Порядок № 1078/.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з п. 5 Порядку (у редакції Постанови КМУ N 690 від 17 травня 2006 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
За приписами п. 5 Порядку (у редакції Постанови КМУ № 170 від 12 березня 2008 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Згідно з п. 5 Порядку (у редакції Постанови КМУ № 36 від 29 січня 2014 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
За приписами п. 5 Порядку (у редакції Постанови КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року, який застосовується з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, колегія суддів зазначає, що з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Разом з тим, якщо на виконання пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013).
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013), тобто з 01 грудня 2015 року, є січень 2008 року.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 березня 2023 у справі № 380/1730/22.
У силу правового висновку, сформованого Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, індекс споживчих цін січня 2008 року повинен використовуватись про процедурі обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця до 28.02.2018.
Колегія суддів зазначає, що згідно з викладеним нормативним регулюванням спірних правовідносин індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
У межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції перевіряється, в тому числі, правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовців в повному обсязі за період з 11.11.2005 по 31 грудня 2014 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2005 року по 12.11.2018 рік.
На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 відповідачем надано розрахунок індексації грошового забезпечення, з якого вбачається, що з листопада 2005 року по травень 2016 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась.
Проте, як зазначено вище, механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою затверджено лише з грудня 2015 року.
Тобто, до грудня 2015 року законодавцем передбачався інший механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що викладено вище, та який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу.
Так, до 01 грудня 2015 року базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації підлягало здійсненню індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок.
Правову позицію щодо того, що Порядок № 1078 у в редакції, який діяв до 15.12.2015, не пов'язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця січень 2008 року за період до 01.12.2015, викладено Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 380/4689/21.
Водночас, вимога про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2005 року по 12.11.2018 рік, вже була розглянута Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/5047/21. Тому, у даному випадку, суд не може надавати оцінку тому, який базовий місяць повинен бути застосований до періоду з 11.11.2005 по грудень 2015, з огляду на те, що за вказаний період індексація взагалі не була нарахована.
Тому, колегія суддів не вбачає, підстав для задоволення позову в частині визначення базового місяця - січень 2008 року для проведення нарахування індексації грошового забезпечення в період з 11.11.2005 по 31.12.2015.
Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, адже такі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Натомість у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 зазначає про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року, але не в повному розмірі.
Враховуючи те, що відповідачем не здійснювалися нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 21 березня 2023 року по справі № 620/7687/21.
У цьому контексті колегія суддів додатково зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення.
При цьому визначення базового місяця судом не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є лише заходом спрямованим на остаточне вирішення спору між сторонами та повне відновлення порушених прав та законних інтересів позивача.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 у справі № 400/4491/20.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатиту індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 12.11.2018, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, то колегія суддів ураховує, що схеми посадових окладів військовослужбовців затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.
01 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, нарахування й виплата поточної індексації з 1 березня 2018 року мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів березень 2018 року, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і фактично з грудня 2018 року у військовослужбовців з'явилося право на індексацію грошового забезпечення.
Разом з тим необхідно враховувати, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної» та “індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У цьому контексті колегія суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами.
На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 відповідачем надано довідку від 08.01.2024 вих. № 22, та розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 11.11.2005 по 12.11.2018.
З розрахунку встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 01.03.2018 по 12.11.2018.
Зі змісту довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2024 № 22 суд встановив, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало 8114,40 грн, а за лютий 2018 року - 8114,40 грн.
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 0 грн (8114,40 грн - 8114,40 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
У силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 0 грн = 4463,15 грн.
А тому, починаючи з березня 2018 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 4463,15 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
Проте, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку № 1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по листопад 2022 року.
Відповідач у межах спірних правовідносин необґрунтовано не застосував норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 повинна бути перерахована та виплачена позивачу з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.
Стосовно вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 12.11.2018 по день фактичної виплати індексації, колегія суддів зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що оскільки позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації грошового забезпечення за спірний період, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат є передчасними, у зв'язку з чим правові підстави для їх задоволення відсутні.
Аналогічні правові висновки з цього питання викладені Верховним Судом у постановах від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а, від 12.01.2024 у справі № 200/7529/20-а.
Отже, враховуючи, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми індексації, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги позивача та вказує, що вимоги в цій частині є передчасними.
Щодо вимоги про виплату донарахованих сум грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби за період з 2015 по 2018 рік, перерахунок якої проведено на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.21 у справі № 520/5047/21, колегія суддів зазначає таке.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21 відповідачем здійснено перерахунок грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби за період з 2015 по 2018 рік /а.с.34/
Водночас, відповідно до листа № 370/3888 від 04.05.2024 представника ОСОБА_1 повідомлено про те, що перерахунок грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди Військовою частиною НОМЕР_1 відпрацьовано.
Доказів виплати позивачу перерахованої грошової допомоги на оздоровлення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідачем не надано.
Водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21 встановлено факт порушення прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах та задоволено позовні вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення з 2015-2018 року з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 у розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Посилання відповідача на те, що він не має обов'язку виплачувати таку суму, адже рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 520/5047/21 не містить зобов'язального характеру в цій частині є безпідставними, адже факт протиправності дій відповідача в цій частині вже був встановлений, а здійснений перерахунок без подальшої виплати є протиправним.
В зв'язку з чим, колегія дійшла висновку, про задоволення вимог в цій частині.
Стосовно вимоги про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12.11.2018 по 02.05.2024, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача з приводу того що положення статті 117 КЗпП не застосовуються до статті 117 КЗпП України, з огляду на їх необґрунтованість.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, за речове майно, які не є складовими грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України, які можуть та повинні бути застосовані до спірних відносин.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17, від 04.12.2019 у справі № 825/66/16.
Посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 за № 774/13/84-13 є необґрунтованим, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, і не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Як встановлено матеріалами справи, при звільненні позивача 12.11.2018 року відповідачем не було виплачено у повному обсязі грошове забезпечення (індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2005 по 12.11.2018 та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.07.2015 по 12.11.2018)
Спірна сума у розмірі 21981,26 грн. фактично виплачена 02.05.2024.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст. 117 КЗпП України, затримка розрахунку при звільненні становить період з 12.11.2018 по 02.05.2024.
Згідно довідки наявної в матеріалах справи, розмір грошового забезпечення нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за останні 2 місяці, що передували звільненню: вересень 2018 року - 9541,80 грн., жовтень 2018 року - 9541,80 грн.
У жовтні 2018 року - 31 день, у вересні 2018 року - 30 днів.
Отже, середньоденний заробіток ОСОБА_1 - (9541,80+9541,80)/61=312,85 грн.
З урахуванням правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.
Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
Проте, період починаючи з 19 липня 2022 року регулюється вже чинною на цей час редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями, тобто до 18 січня 2023 року.
Водночас Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Відповідно, розмір відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, за період з 12.11.2018 по 18.07.2022 дорівнює 420783,25 грн. (312,85 грн. х 1345 днів).
Однак, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 12.11.2018 по 18.07.2022 у сумі 84156,65 грн.
Розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року (184 дні/6 місяців) складає 57564,40 грн (312,85 грн х 184 дн.).
Таким чином, загальна сума середнього заробітку, яка підлягала б стягненню на користь позивача за період з 12.11.2018 по 18.01.2023, складає 141721,05 грн (84156,65 грн + 57564,40 грн).
Відтак, розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні коштів, які позивачу потрібно було б виплатити за період з 12.11.2018 по 18.01.2023 року складає 141721,05 грн.
Дану суму суд вважає співмірною, оскільки її зростання за вказаний період часу відбулося виключно внаслідок незаконних дій відповідача, який замість того, щоб виплатити позивачу належні суми при звільнені, змусив його тривалий час захищати свої права в судовому порядку, розуміючи, що за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні передбачена відповідальність.
Доводи позивача в апеляційній скарзі частково знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, та прийняті судом як суттєві.
Відтак, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, безпідставно переклав на позивача обов'язок щодо з'ясування та доказування розміру його середньоденного грошового забезпечення, що і призвело до неправильного висновку в цій частині позовних вимог.
Стосовно посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про пропущення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, що такі доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, і ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення. Дана ухвала відповідачем оскаржена не була.
Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідачем подано не було, а тому доводи про пропуск позивачем строку звернення до суду заявлені не у процесуальний спосіб.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зважає на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, неповно з'ясував всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 по справі № 520/16976/24 - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.11.2018 по 18.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.11.2018 по 18.01.2023 у розмірі 141721 (сто сорок одна тисяча сімсот двадцять одна) грн. 05 коп.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в період з 01.03.2018 по 12.11.2018 із застосуванням положень абзацу 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 із застосуванням положень абзацу 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) донарахованих сум грошової допомоги на оздоровлення, перерахунок якої проведено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №520/5047/21.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) донараховану суму грошової допомоги на оздоровлення, перерахунок якої проведено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №520/5047/21.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов