23 січня 2025 р. Справа № 520/17233/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 (суддя: Мельников Р.В., м. Харків) по справі № 520/17233/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 11671-1019/А-03/8-2000/24 від 17.04.2024 про відмову у перерахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року, з урахуванням пільг починаючи з 01.03.2024, тобто з дня, наступного за днем досягнення позивачем пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахування пенсії за віком ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з урахуванням періоду роботи з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року, та компенсувати недоотримані кошти з моменту звернення за оформленням пенсії, а саме з 01.03.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії за віком, мотивоване неможливістю зарахування періоду роботи позивача з 19.06.1986 по 09.08.1989, оскільки дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення, що суперечить вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, з огляду на те, що працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 520/17233/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року з урахуванням пільг, починаючи з 01.03.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року з урахуванням пільг, починаючи з 01.03.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з урахуванням періоду роботи з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 01.03.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року у справі № 520/17233/24 скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що у зв'язку з тим, що подана позивачем до пенсійного органу заява від 21.03.2024 щодо зарахування стажу не відповідала вимогам п. 4.1 Порядку № 22-1 (не була заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії), ГУ ПФУ в Харківській області таку заяву було розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь, в якій роз'яснено підстави неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.06.1986 по 09.08.1989 роки (запис в трудовій книжці НОМЕР_2 від 20.08.1982 року не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій) та рекомендовано звернутися із заявою про перерахунок пенсії, з наданням уточнюючих довідок.
Крім того, вважає, що зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 по 09.08.1989 з урахуванням пільг, починаючи з 01.03.2024, та здійснити перерахунок пенсії, є втручанням в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Харківській області
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 18.02.2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 N 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
22.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про перерахунок пенсії за віком у зв'язку з неврахуванням відповідачем до загального стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.04.2024 № 11671-10194/А-03/8-2000/24 позивачу повідомлено, що при перевірці електронної пенсійної справи заявника встановлено, що до розрахунку стажу не зарахований період стажу з 19.06.1986 року по 09.08.1989 рік, оскільки запис в трудовій книжці НОМЕР_2 від 20.08.1982 року не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а саме дата звільнення не співпадає з датою наказу на звільнення. З огляду на зазначене позивачу рекомендовано звернутися із заявою про перерахунок пенсії, з наданням уточнюючих довідок (а.с. 22-23).
Вважаючи вказане рішення відповідача у вигляді листа №11671-1019/А-03/8-2000/24 від 17.04.2024 року щодо незарахування вказаних періодів роботи протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та відсутності підстав для неврахування при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року, оскільки факт роботи позивача підтверджується у повному обсязі записами в трудовій книжці. При цьому суд зазначив, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
В той же час, суд першої інстанції не вбачав підстав для задволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № від 31.05.2024 про відмову у перерахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин прийняття відповідачем такого рішення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому», з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року, з урахуванням пільг, починаючи з 01.03.2024 року, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 01.03.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (справа переглядається в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Дослідивши трудову книжку позивача серії НОМЕР_3 від 20.08.1982, колегією суддів встановлено, зокрема:
- 19.06.1986 позивача прийнято матросом на Корсаковську базу океанічного риболовства «Сахалінрибпрому» (наказ № 750п від 20.06.1986 року);
- 09.08.1989 позивача звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору (наказ № 407п від 08.06.1989). (а.с. 18-19).
Так, як зазначалось вище, єдиним обґрунтуванням неврахування спірного періоду роботи позивача із 19.06.1986 по 09.08.1989 слугувало твердження про неспівпадіння дати звільнення з датою наказу про звільнення.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що дійсно, як слідує із наведених вище записів трудової книжки позивача щодо спірного періоду датою звільнення ОСОБА_1 є 09.08.1989, а наказ про звільнення датовано 08.06.1989.
Разом з цим, як пояснює сам ОСОБА_1 у позовній заяві, наведені розбіжності в датах зумовлені тим, що станом на час закінчення строку трудового договору (08.06.1989) він знаходився у рейсі у складі риболовецького траулера, де виконував роботу матроса та повернувся у порт м. Корсаків лише 09.08.1989, тому саме ця дата вказана датою звільнення у трудовій книжці.
Підтвердженням вказаних доводів позивача є запис його трудової книжки відповідно до якого за наказом № 862п від 15.07.1986 ОСОБА_1 було направлено матросом на РТМС «Новобірюсінськ» (а.с. 18).
Крім того, слід зауважити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірного періоду до стажу не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме формальними неточностями у трудовій книжці, враховуючи, що наведеними вище аргументами, підтвердженими відповідними доказами, спростовуються мотиви відповідача щодо неможливості зарахування спірного періоду до стажу ОСОБА_1 ..
Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи доказами в повному обсязі підтверджено період роботи позивача із 19.06.1986 по 09.08.1989 у пенсійного органу відсутні підстави для його неврахування.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмова пенсійного органу у зарахуванні наведеного вище періоду трудової діяльності позивача є надуманою та не базується на нормах закону, а тому правомірним є висновок суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в частині обрання такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 по 09.08.1989 та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 19.06.1986 по 09.08.1989 на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 01.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 по 09.08.1989 з урахуванням пільг, з огляду на їх передчасність, оскільки перерахунок пенсій позивача з урахуванням спірного періоду (з 19.06.1986 по 09.08.1989) буде здійснено ГУ ПФУ в Харківській області після набрання законної сили рішенням суду по даній справі, як і надання оцінки такому періоду роботи позивача з точки зору наявності пільгових умов зарахування його до страхового стажу.
Відтак, відсутні підстави вважати, що право позивача у цій частині буде порушено.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 року по 09.08.1989 року з урахуванням пільг, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/17233/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/17233/24 - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді матроса «Бази океанічного риболовства м. Корсаков «Сахалінрибпрому» з 19.06.1986 по 09.08.1989 з урахуванням пільг - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині задоволення позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/17233/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко