ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 161/4106/23
провадження № 2/753/609/25
20 січня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Скобіоли О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник АТ «Сенс Банк» з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.03.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 490035169. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «Сенс Банк». Відповідно до умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредит для придбання транспортного засобу. Однак ОСОБА_1 , тривалий час порушував умови кредитного договору та не виконував покладені на нього зобов'язання належним чином. В результаті чого станом на 2009 рік виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 181991,87 грн. 23.07.2009 року Шевченківським районним судом було задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 181991,87 грн. 08.04.2013 року на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві надійшов вищевказаний судовий наказ. 14.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом з оригіналом виконавчого документу направлено на адресу ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві для подальшого виконання. Станом на 05.05.2016 року постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження та оригінал виконавчого документу на адресу ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві не надходив, на виконанні у ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві не перебувала. У зв'язку з чим Головним державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві звернувся до суду із заявою про видачу дублікату судового наказу. 29.07.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні заяви. Таким чином, станом на теперішній час судовий наказ Шевченківського районного суду м. Києва залишається не виконаним. З огляду на те, що ОСОБА_1 , досі не виконав судовий наказ Шевченківського районного суду м. Києва, продовжує користуватися грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що порушує право стягувача на володіння своїм майном, кредитор має право на отримання суми боргу за вказаним кредитним договором на підставі рішення суду з урахуванням 3% річних за увесь час прострочення. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 49035169 від 23.03.2007 року загальна заборгованість ОСОБА_1 , за період з 24.07.2009 року по 06.10.2022 року складає 778165,42 грн., з яких 72098,70 грн., 3 % річних та 706066,72 грн., інфляційні витрати, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.03.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2023 р. вказану цивільну справу було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від останнього надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідно до якої зазначено, що позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на підставі ст. 625 ЦК України за період з 24.07.2009 року по 06.10.2022 року. Зазначив, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання божником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, з урахуванням викладеного просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23.03.2007 між ОСОБА_1 , та Акціонерним товариством «Альфа Банк» було укладено кредитний договір № 490035169, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 22130,97 доларів США для придбання транспортного засобу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2016 року у задоволенні подання Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про видачу дублікату виконавчого документа стягувача ПАТ «Альфа-Банк» було відмовлено.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідності до якого запис про зміну найменування позивача внесено 30.11.2022.
Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа-Банк») на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 8.35. постанови від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц.
У пункті 8.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №1410цс18) та пункті 6.19. постанови від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №1410цс18), від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 року та 27.04.2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17 від 16.11.2018 року, у справі №918/117/18 від 30.01.2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18 від 13.02.2019 року, у справі №924/312/18, та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16 (провадження №14-254цс19), до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16 (провадження №14-254цс19).
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати заборгованості за кредитним договором.
Звертаючись до суду з позовом позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні витрати за період з 24.07.2009 року по 06.10.2022 року у розмірі 778165,42 грн. Стороною відповідача в передбаченому законом порядку не спростовано правильність наданого позивачем розрахунку наявної заборгованості.
Разом з тим, враховуючи, що представником відповідача було заявлено про застосування строку позовної заяви, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 06.10.2019 року до 06.10.2022 року інфляційні втрати в сумі 75526,63 грн. та 16394,24 грн. три проценти річних. Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів поважності пропуску строку позовної давності.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 11672,48 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 91920,87 грн. *100% : 778165,42 грн. ціна позову = 11,81 %), тобто 11,81% від ціни позову (11,82% *11672,48 грн. : 100%), що складає 1379,69 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 268, 279 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, інфляційні втрати в сумі 75526,63 грн. та три проценти річних в сумі 16394,24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1379,69 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 26.02.2024 року.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Суддя С.В.Кулик