Справа № 420/35183/24
23 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 листопада 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, оформлену листом Суворовського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 11 жовтня 2024 року вих. № Г-99/6/5116-24/5116/1161-24 в оформленні та видачі паспорта-книжечки неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вчинити певні дії, а саме: оформити та видати паспорт-книжечку громадянці України неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнути на її користь понесені судові витрати.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку ст.262 КАС України.
В обґрунтування вимог позову позивачка вказує, що вона є матір'ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . По досягненню дитиною 16-річного віку позивач з дочкою звернулись до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою від 09 жовтня 2024 року з проханням оформити і видати дочці паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. У заяві повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки - документа Реєстру, про незгоду на обробку персональних даних, та обгрунтовано право на отримання паспорта книжечки відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17. Проте, Суворовський відділ у місті Одесі ГУ ДМСУ в Одеській області листом від 11жовтня 2024 року відмовив у наданні такого паспорта. Позивач вважає, що така відмова грубо порушує права її неповнолітньої дитини, в інтересах якої вона звернулася, та є протиправною. Відмова у видачі паспортного документу у формі книжечки порушує релігійні переконання віруючої людини.
16.12.2024 року Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області подало суду відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволенні позову та зазначило, що належним відповідачем у справі є ГУ ДМС України в Одеській області 09.10.2024 року до Суворовського відділу у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року. ОСОБА_1 не дотримано порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме заяву подано не особисто ОСОБА_2 та без надання відповідного переліку документів, ОСОБА_1 не було надано жодного документа, передбаченого чинним законодавством (Постановою КМ України №302, Наказом МВС України №456 від 06.09.2019 року). Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, с обов'язковим. Вказане узгоджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 280/5678/22. ОСОБА_2 з заявою про отримання паспорту-книжечки до територіальних підрозділів ГУ ДМС в Одеській області не зверталась та відповідного переліку документів, передбаченого п. 3.1 наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» не подавала. Тобто, подана ОСОБА_1 заява, яка надана до позовної заяви, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України іншій особі ОСОБА_2 , до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо оформлення та видачі паспорта у формі паспортної книжечки. Посилання ОСОБА_1 на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (П3/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року, с безпідставними, оскільки у вказаній постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі.
20.12.2024 року позивач подала відповідь на відзив на позовну заяву, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначила, що оскільки 09.10.2024 року їй та дитині у структурному підрозділі відповідача наполегливо пропонували оформити паспорт з електронним носієм інформації а не у вигляді книжечки, вони не стали подавати необхідні документи, а натомість позивач подала заяву, в якій просила повідомити про дату і час оформлення паспорта та зазначила, що для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки. Оскільки ОСОБА_1 вважала за необхідне бути присутньою при оформленні паспорту дочки, то свій паспорт із зазначенням громадянства України вона пред'явила би особисто. Тому не відповідає обставинам справи заявлене Відповідачем у відзиві, що «до заяви ОСОБА_1 на отримання паспорту-книжечки ОСОБА_2 не було додано жодного документу необхідного для оформлення паспорта», оскільки, у заяві від 09.10.2024 року позивач просила повідомити дату і час оформлення паспорту і повідомляла, що необхідні документи тоді будуть надані. З тих же підстав є недоречним висновок відповідача, що « ОСОБА_2 з заявою про отримання паспорту-книжечки до територіальних підрозділів ГУ ДМС в Одеській області не зверталась та відповідного переліку документів, передбаченого п. 3.1 наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» не подавала».
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва (повторного) про народження серії НОМЕР_2 від 09.08.2018 року (а.с.8). ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_2 , батьки є громадянами України.
23.04.2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 , прізвище позивачки після укладення шлюбу - ОСОБА_5 (а.с.9).
09.10.2024 року ОСОБА_1 подала до ГУ ДМС України в Одеській області вимогу-заяву щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16 річного віку, у якій також вимагала відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» надіслати їй письмову відповідь з повідомленням про дату і час оформленнґ паспорта та зазначила, що для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки (а.с.10-11).
11.10.2024 року Суворовським відділом у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області надано лист-відповідь № Г-99/6/5116-24/5116/1161-24 , у якій, зокрема зазначено, що порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернения державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Зазначеною постановою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта. Відповідно до статей 35, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Статтею 24 Конституції України, визначено, що всі громадяни мають різні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрати інформації у порівнянні з документами на паперових носіях. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» надає можливість оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року громадянам, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Паспорт громадянина України є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення поручень іншим особам для представництва перед третьою особою та ін. Враховуючи викладене, у ДМС та її територіальних органів підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с.17-18).
Не погоджуючись із такими діями, ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 вищезазначеного Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно ч.ч.1,2 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч.3 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", зокрема, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Відповідно до пунктів 3,7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019р. затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу ІІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 в порушення вищезазначених приписів Тимчасового порядку №456 при поданні заяви на адресу відповідача не подавалися документи, передбачені цим Порядком. Натомість зазначалося, що для оформлення паспорта на ім'я її доньки буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки.
З огляду на зазначене, відповідач, відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки діяв правомірно.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.
Суд відхиляє посилання позивача на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, оскільки судом під час розгляду справу №420/35183/24 встановлено недотримання позивачем приписів Тимчасового порядку, тобто висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведена правомірність оскаржуваної відмови, отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не підлягав сплаті.
ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн., який може бути повернутий ухвалою суду у разі подання відповідної заяви.
Доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.