Справа № 420/17724/24
23 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №о/р НОМЕР_1 від 26.04.2024 року «Про відмову в перерахунку пенсії» відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), починаючи з 17.01.2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат на підставі п. б) ч. 1 ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 25.02.2022 року він був зарахований до лав Збройних Сил України, та у період проходження військової служби отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби. Враховуючи вищевказане, позивачу також було встановлено II групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Наразі позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із розміром отримуваної пенсії, позивач звернувся до Пенсійного фонду України за допомогою веб-порталу та поштовим зв'язком із заявами щодо здійснення перерахунку його пенсії на підставі п. б) ч. 1 ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.04.2024 року № о/р НОМЕР_1 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку тим, що при розгляді документів долучених до заяви та при визначення права на пенсію за віком встановлено, що позивач набуде право на пенсію відповідно до ст.26 Закону №1058.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до адміністративного суду.
Ухвалою суду справу №420/17724/24 було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що особам які були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих державними органами. Відтак, відповідно до п. 2 р. І Порядку №3-1 та п.2 Порядку №45, уповноваженим органом, який надає подання на призначення пенсії та довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, являється Міністерство оборони України. Станом на 31.07.2024 року документи для призначення пенсії позивача жодним з уповноважених органів (структурних підрозділів), які здійснюють підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби, до Головного управління не надходили. Отже, для призначення пенсії відповідно до Закону йому необхідно звернутися із заявою та документами до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України. У зв'язку з вищевикладеним, у Головного управління відсутні підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 60% грошового забезпечення з 17.01.2023 року на підставі п. б) ч. 1 ст. 21 Закону України №2262.
Також під час розгляду справи до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, з якого вбачається, що відповідач позов також не визнає, та зазначає, що я Головним управлінням було правомірно винесено рішення про відмову від 26.04.2024 року №155350014645 щодо переходу на пенсію за іншим Законом відповідно заяви від 19.04.2024 року, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Ухвалою суду від 19.07.2024 року провадження у справі №420/17724/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду після виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області доручення суду та надання до суду матеріалів пенсійної справи позивача.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у справі винесено з урахуванням часу перебування головуючого у справі у відпустці та на лікарняному у грудні 2024 року та січні 2025 року.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 25.02.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що відповідачами за час розгляду справи спростовано не було.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №105, затвердженого 18 Регіональною військово-лікарською комісією, встановлено, що позивач має захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, з огляду на що військовослужбовця визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №057146, виданої 17.01.2023 року, причиною втрати професійної працездатності визначено - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби.
Позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №882008, виданої 16.01.2024 року.
Внаслідок вищевказаного, за витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.10.2022 року №282 вбачається, що позивача, звільненого наказом командира НОМЕР_3 окремого полку зв'язку оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 25.10.2022 року №67-РС з військової служби у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключення з військового обліку), з 25.10.2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивачу з 17.01.2023 року призначено пенсію по інвалідності, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із розміром отримуваної пенсії, позивач стверджує, що він, як особа з інвалідністю ІІ групи, має отримувати пенсію у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення, на підставі п. б) ч. 1 ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», починаючи з 17.01.2023 року.
Враховуючи вищевказане, позивач звернувся із заявою від 19.04.2024 року «Про призначення/перерахунок пенсії» (за №2103) через веб-портал Пенсійного фонду України, в якій позивач просив перерахувати його пенсію, у графі «вид пенсії» було зазначено «Перехід на пенсію за іншим Законом».
Крім того, позивачем до пенсійного органу було також надіслано поштовим зв'язком заяву від 20.04.2024 року про перерахунок пенсії, в якій позивач просив перерахувати пенсію ІІ групи інвалідності (пов'язаної із проходженням військової служби). У графі «інші відомості, необхідні для призначення пенсії» було зазначено, що керуючись п. б) ч.1 ст.21 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: іншим особам з інвалідністю ІІ групи - 60% відповідних сум грошового забезпечення.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 19.04.2024 року було розподілено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.04.2024 року № о/р 155350014645 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку тим, що при розгляді документів долучених до заяви від 19.04.2024 року та при визначенні права на пенсію за віком встановлено, що позивач набуде право на таку пенсію відповідно до ст.26 Закону №1058.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом власних прав та інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За ч.1 ст.30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону №1058-IV залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
За ч. 2 ст. 32 Закону №1058-IV якщо інвалідність настала, зокрема, в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно ст.1 Закону №2262-XII військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби (ст.2 Закону №2262-XII).
Відповідно до ст.18 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
За п. б) ст.20 Закону №2262-XII залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії, зокрема, інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Згідно п. б) ст.21 Закону №2262-XII Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
За ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За п.2.7 Порядку №22-1 закріплено, що заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
За п.3.2 Порядку №22-1 у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, самостійно.
Згідно п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
За п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п.4.3 Порядку №22-1).
Аналізуючи вищезазначені приписи Порядку №22-1 суд доходить висновку, що за результотом подання пенсіонером заяви про перерахунок його пенсії теритоіральне управління зобовязано ухвалити рішення по суті розгляду такої заяви.
Як було встановлено судом за час розгляду справи, позивачем до пенсійного органу було надіслано декілька заяв, зокрема, заяву від 19.04.2024 року, в якій позивач просив перерахувати його пенсію за іншим Законом, водночас без конкретизації приписів відповідного нормативного акту, за яким позивач просить виконати перерахунок. Також позивачем було надіслано заяву від 20.04.2024 року, в якій позивач просив виконати перерахунок його пенсії як особі ІІ групи інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби, відповідно до п. б) ч.1 ст.21 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, із розрахунком 60% відповідних сум грошового забезпечення.
Водночас, розглянувши лише заяву від 19.06.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 26.04.2024 року № о/р 155350014645 про відмову у перерахунку пенсії позивача на підставі того, позивач набуде право на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV.
Аналізуючи вищезазначені обставини суд зазначає, що Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у рішенні від 26.04.2024 року № о/р 155350014645 не було розглянуто по суті заяву позивача від 19.04.2024 року про перерахунок його пенсії. Суд акцентує увагу на тому, що у заяві позивача від 19.04.2024 року взагалі не містилось посилань позивача на необхідність переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, передбачену Закону №1058-IV, а було зазначено прохання про перехід на інший вид пенсії.
Отже суд доходить висновку, що пенсійним органом не було у повній мірі досліджено та надано оцінку обставинам, зазначеним позивачем у його заяві від 19.04.2024 року.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що вищезазначене рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
Натомість, оскаржуване рішення пенсійного органу не відповідає критеріям чіткості та повноти акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не було доведено протягом часу розгляду даної справи обґрунтованості винесення рішення від 26.04.2024 року №о/р 155350014645 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щобо заявлених вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того суд при винесенні рішення враховує й той факт, що за час розгляду справи відповідачами не було надано доказів розгляду по суті заяви позивача від 20.04.2024 року та прийняття відповідного рішення територіальним управлінням пенсійного органу за результатами такого розгляду.
Разом з тим суд акцентує увагу, що саме в заяві від 20.04.2024 року позивач конкретизував свої вимоги, зокрема, зазначив про необхнідість здійснення перерахунку та виплати його пенсії у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення на підставі п. б) ч.1 ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
З огляду на встановлені у справі №420/17724/24 обставини суд для належного захисту прав та інтересів позивача вважає необхідним зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (оскільки в матеріалах справи відсутні докази застосування до заяви від 20.04.2024 року принципу екстериторіальності) розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2024 року про перерахунок його пенсії у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення на підставі п.б) ч.1 ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З вищенаведених підстав, суд вважає за необхідне відмовити в іншій частині заявлених позовних вимог позивача зобовязального характеру.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь позивача суму сплаченого ним судового збору солідарно з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.04.2024 року №о/р 155350014645.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2024 року про перерахунок його пенсії у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення на підставі п.б) ч.1 ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький