Провадження № 11-кп/824/3088/2025 Категорія: ч. 2ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України
ЄУН: 755/10744/23 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
21 січня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам КПК України апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 8 лютого 2024 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
15 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло кримінальне провадження № 12023100040001080, внесеному до ЄРДР 22 березня 2023 року, щодо ОСОБА_3 , засудженої вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішена доля речових доказів.
Згідно з розпорядженням від 18 жовтня 2023 року вирок набрав законної сили.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження 1 січня 2025 року через адміністрацію Державної установи «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченою ОСОБА_3 подана апеляційна скарга на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 8 лютого 2024 року, копія якої міститься у матеріалах даного кримінального провадження.
Перевіривши подану апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 на предмет відповідності вимогам ст. 396 КПК України, слід дійти висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 396 КПК України в апеляційній скарзі вказуються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Такі вимоги повинні відповідати положенням ст. 407 КПК України, якою визначені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, і повинні узгоджуватися з іншими положеннями кримінального процесуального закону.
Проте, дані вимоги закону обвинуваченою ОСОБА_3 не виконано, оскільки апеляційні вимоги не узгоджуються із зазначеною нормою закону.
Зокрема, за змістом апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_3 вказує, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 8 лютого 2024 року вона була засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 день, та просить, серед іншого, відновити строки апеляційної скарги у зв'язку зі змінами Закону; переглянути кримінальну справу № 755/1513/24, № 755/10744/23 та скасувати вирок на підставі ст. 9 КПК України та ст.ст. 284-288, 314, 47, 22 КПК України у зв'язку зі змінами Закону, які скасовують кримінальну відповідальність за злочин проти власності з матеріальним складом до 3028 грн., Закон № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року; скасувати вирок та закрити кримінальні провадження № 755/1513/24, № 755/10744/23 та звільнити її з-під варти.
З мотивувальної частини апеляційної скарги слідує, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 стосуються її незгоди з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 8 лютого 2024 року, яким остання засуджена за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Проте, такі вимоги апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, яке було висунуте в іншому кримінальному провадженні в суді першої інстанції та по якому постановлене судове рішення, що регламентовано приписами ч. 4 ст. 404 КПК України.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 8 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у даному кримінальному провадженні відсутній, а, відтак, апріорі не може бути предметом апеляційного розгляду у кримінальному провадженні № 12023100040001080, внесеному до ЄРДР 22 березня 2023 року, щодо ОСОБА_3 , засудженої вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року, який ухвалений за півтора року перед вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 8 лютого 2024 року.
Будь-якого обґрунтування вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року, ухваленого щодо ОСОБА_3 , як обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього вироку, апеляційна скарга не містить, що в розумінні положень ст. 396 КПК України, є перешкодою для відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи наведене, обвинуваченій ОСОБА_3 слід уточнити вимоги своєї апеляційної скарги та привести їх у відповідність до вимог кримінального процесуального закону.
Отже, недоліки апеляційної скарги є перешкодою для відкриття апеляційного провадження, а тому апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_3 згідно з вимогами ч. 1 ст. 399 КПК Українипідлягає залишенню без руху з наданням апелянту семиденного строку з моменту отримання копії ухвали для усунення вищенаведених недоліків.
Керуючись ст. ст. 396, 399 КПК України, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо вона не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_2