21 січня 2025 року місто Київ
Справа № 759/4324/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5477/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року (ухвалене під головуванням судді Ключника А.С.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест») звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 876 280,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11312033000 на суму 168 000 дол. США, строком до 07 березня 2018 року. Для забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір поруки № 186357 з ОСОБА_1 .
Рішенням суду від 05 жовтня 2010 року задоволено позов банку, солідарно стягнуто з відповідачів заборгованість у сумі 1 549 430,63 грн. Надалі права вимоги за кредитом і порукою були передані 08 грудня 2011 року ПАТ «Дельта Банк», а 14 червня 2019 року - ТОВ «ФК «Гефест».
Постановою апеляційного суду від 10 серпня 2022 року ТОВ «ФК «Гефест» визнано правонаступником стягувача. Оскільки рішення суду не виконане, відповідачі повинні сплатити інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 24 липня 2023 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гефест» суму в розмірі 876 280,48 грн - 3 % річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Дзюбенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що постанова Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, якою замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Гефест», оскаржена до Верховного Суду і по вказаній справі відкрито провадження.
За результатами розгляду касаційної скарги постанову Київського апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Звертає увагу, що згідно відомостей Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві на виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк».
Зазначає, що ТОВ «ФК «Гефест» неодноразово зверталось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в задоволенні яких було відмовлено.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
На спростування доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження чи для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання вказує, що заміна стороні у справі - це заміна в існуючому виконавчому провадженні або у виконавчому листі, на осіб які набули права вимоги. Відступлення права вимоги - це матеріальне правонаступництво.
Вказує, що процесуальне правонаступництво (заміна) не має відношення до матеріального правонаступництва (договору).
Звертає увагу, що договори про відступлення права вимоги відповідачі не оскаржували, а суди не ставили під сумнів перехід до ТОВ «ФК «Гефест» права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рух справи в судах апеляційної та касаційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дзюбенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гефест» витрати в розмірі 7 500,00 грн на правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд постановою від 27 листопада 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисака М.Ю. задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Повертаючи справу до суду апеляційної інстанції Верховний Суд указав на необхідність встановлення точного розміру 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню в спірний період з огляду на звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні представник відповідача - Лисак М.Ю. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ній. Також просив врахувати письмові пояснення, подані 21 січня 2025 року та долучений до них розрахунок.
Представник позивача - Остащенко О.М. проти апеляційної скарги заперечувала частково, просила її задовольнити частково, відмовивши у стягненні 3 відсотків річних та інфляційних втрат з 24 лютого 2022 року, як зазначив Верховний Суд. Проти прийняття письмових пояснень заперечувала з підстав неознайомлення з ними.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11312033000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 168 000,00 дол. США із строком до 07 березня 2018 року.
Того ж дня для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 186357, за умовами якого ОСОБА_1 поручилася перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010 задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», солідарно стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 549 430,63 грн та судовий збір у розмірі 1 700,00 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 11312033000 та до ОСОБА_1 за договором поруки від 07 березня 2008 року № 186357.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2013 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну кредитора ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником у справі № 2-3205/2010.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні заяви про заміну кредитора його правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред'явлення виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
14 червня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Гефест» був укладений договір № 1517/К купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець ПАТ «Дельта Банк» передає у власність покупцеві ТОВ «ФК «Гефест» майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів, фінансових поручителів, які виникли за укладеним договором та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 цього договору.
Згідно з пунктом 1.3 права вимоги уважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
З додатку № 1 відомо, що він містить інформацію про передання прав вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору від 07 березня 2008 року №11312033000 та договору поруки №186357. Додаток містить суму заборгованості, яку ПАТ «Дельта Банк» відступив ТОВ «ФК «Гефест», а саме: 12 584 707,79 грн, з яких 4 289 935,40 грн - кредит, 8 294 772,39 грн - відсотки.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гефест» задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року скасовано. Заяву ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони на його правонаступника задоволено. Замінено ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Гефест» у цивільній справі № 2-3205/1010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 11312033000.
Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гефест» залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року залишено без змін.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Національний банк України, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що заочне рішення від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010 яким солідарно стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 549 430,63 грн відповідачі в даній справі не виконали.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та з урахуванням приписів Верховного Суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів враховує, що доводи поданої апеляційної скарги були предметом апеляційного розгляду та апеляційний суд уже надавав їм оцінку, яка визнана Верховним Судом правильною в частині переходу прав до позивача вимагати від відповідачів суми передбачені ст. 625 ЦК України за не виконання грошового зобов'язання. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року вказано, що суди попередніх інстанцій правильно вважали, що «позивач має право на стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційні втрати на суму, визначену у рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2-3205/2010, а доводи касаційної скарги про неможливість нарахування інфляційних втрат є безпідставними, оскільки у спірному випадку основне зобов'язання виникло на підставі судового рішення про стягнення заборгованості в національні валюті України гривні».
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне переглянути законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в тій частині, висновки якої були визнані Верховним Судом передчасними, а саме про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01 березня 2020 року до 02 березня 2023 року.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 року по 02 березня 2023 року не відповідає з огляду на таке.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки встановлено прострочення боржниками виконання зобов'язань, які виникли на підстав рішення суду, а тому позов підлягає задоволенню з огляду на положення статті 625 ЦК України.
Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
При зверненні до суду позивач надав розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язання за останні 3 роки до звернення до суду з цим позовом, а саме за період з 01 березня 2020 року до 02 березня 2023 року.
Водночас, як зазначено вище, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року у кредитних правовідносинах позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 року по 02 березня 2023 року є безпідставними та задоволенню не підлягали.
Місцевий суд на вказане увагу не звернув, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року.
При розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних у період з 01 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року колегія суддів керується методикою розрахунку, яка визначена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, а саме, інфляційні втрати розраховується за формулою: [Сума боргу] * [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], а три проценти річних розраховується за формулою: [Сума боргу] * [Процентна ставка] / 100% / 365 днів * [Кількість днів].
За відомостями Державної служби статистики України індекс споживчих цін за вказаний період були такими: березень 2020 - 100,80%; квітень 2020 - 100,80%; травень 2020 - 100,30%; червень 2020 - 100,20%; липень 2020 - 99,40%; серпень 2020 - 99,80%; вересень 2020 - 100,50%; жовтень 2020 - 101,00%; листопад 2020 - 101,30%; грудень 2020 - 100,90%; січень 2021 - 101,30%; лютий 2021 - 101,00%; березень 2021 - 101,70%; квітень 2021 - 100,70%; травень 2021 - 101,30%; червень 2021 - 100,20%; липень 2021 - 100,10%; серпень 2021 - 99,80%; вересень 2021 - 101,20%; жовтень 2021 - 100,90%; листопад 2021 - 100,80%; грудень 2021 - 100,60%; січень 2022 - 101,30%; лютий 2022 - 101,60%.
Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Таким чином, розрахунок сукупного індексу інфляції вираховується судом за такою формулою: 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60%.
МісяцьІндекс інфляції Сукупний індекс
Березень 2020100.801.008000
Квітень 2020100.801.016064
Травень 2020100.301.019112192
Червень 2020100.201.021150416384
Липень 202099.401.015023513885696
Серпень 202099.801.0129934668579246
Вересень 2020100.501.018058434192214
Жовтень 2020101.001.0282390185341364
Листопад 2020101.301.04160612577508
Грудень 2020100.901.0509805809070558
Січень 2021101.301.0646433284588475
Лютий 2021101.001.075289761743436
Березень 2021101.701.0935696876930745
Квітень 2021100.701.1012246755069262
Травень 2021101.301.115540596288516
Червень 2021100.201.117771677481093
Липень 2021100.101.1188894491585741
Серпень 202199.801.116651670260257
Вересень 2021101.201.13005149030338
Жовтень 2021100.901.1402219537161107
Листопад 2021100.801.1493437293458395
Грудень 2021100.601.1562397917219145
Січень 2022101.301.1712709090142992
Лютий 2022101.601.190011243558528
Сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 119,001124 %.
Таким чином, інфляційні втрати за вказаний період становлять 294 409,24 (1549430,63 * 119,001124 / 100 - 1549430,63) грн.
Розрахунок 3 % річних колегія суддів проводить таким чином: 1 549 430,63 грн * 3 % / 100% / 365 днів * 724 днів.
За вказаною формулою 3 % річних за період з 01 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року становить 92 201,73 грн.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 294 409,24 грн, а також 92 201,73 грн 3 % річних за той же період, а всього 386 610,97 грн відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального право, що виявилося в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, а саме на 44,12 %, а тому з відповідачів на користь позивача пропорційно підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 799,22 (13 144,21 * 0,4412) грн.
Разом із цим з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 25 707,49 ((19716,40+26288,42) * 0,5588) грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» грошові кошти у розмірі 386 610 (триста вісімдесят шість тисяч шістсот десять) гривень 97 копійок в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 799 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 22 копійок в рівних частках (по 2 899 грн 61 коп. з кожного).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 25 707 (двадцять п'ять тисяч сімсот сім) гривень 49 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 січня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна