17 січня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/34650/24
номер провадження: 33/824/557/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шимка Андрія Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Шимка Андрія Олександровича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, адвокат Шимко А.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року. Прийняти нову постанову, згідно з якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з постановою серії ЕНА №2564289 від 11 червня 2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Однак, суддя першої інстанції не врахував доводи захисника про те, що у вказаній постанові серії ЕНА №2364289 від 11 червня 2024 року зазначена суть правопорушення - не пред'явлення посвідчення водія, що відповідає диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність у випадку коли водій не має при собі або не пред'явив посвідчення водія.
Зазначає, що суддя першої інстанції не надав належну оцінку тому, що оскільки ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, яке є чинним, однак двічі протягом року не мав його при собі та не пред'явив, то такі дії підпадають виключно під правову кваліфікацію за ч.1 ст.126 КУпАП, а відтак підстав для застосування до нього стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП у даній справі немає, а інший по суті висновок суперечить презумпції невинуватості.
Крім того, вказує, що працівники поліції при складенні протоколу та оформленні матеріалів справи не перевірили обставини, на які вони посилаються у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення та не долучили належних доказів, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і відповідає релевантній судовій практиці, зокрема, Київським апеляційним судом було винесено постанову від 20 травня 2024 року у справі №757/41883/23-п за аналогічних правовідносин.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. В той же час його захисник - адвокат Шимко А.О. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шимка А.О., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі й просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.
Частиною 5 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4).
У відповідності до пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у зв'язку з повторним протягом року вчиненням порушення, передбаченого ч.2 цієї статті, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Винуватість ОСОБА_1 у повторному протягом року порушенні пункту 2.1 а) ПДР за обставин, викладених у постанові судді першої інстанції, підтверджується наявними у справі доказами.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124962 від 07 вересня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 07 вересня 2024 року о 21 год 08 хв. по вул. Пирогова, 7 у місті Києві керував транспортним засобом марки «Citroen», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 . При цьому він не мав права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року - постанова серії ЕНА №236289 від 11 червня 2024 року за ч.2 ст.126 КУпАП, чим порушив пункт 2.1 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2).
ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, що підтверджується наданими ним поясненнями під час зупинки, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, а також даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с.21).
Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон) визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до ст.3 Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
У відповідності до ч.5 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що з метою повного та всебічного з'ясування дійсних обставин, суддею місцевого суду було досліджено та роздруковано зміст постанови судді Бориспільського міськррайонного суду Київської області від 22 квітня 2022 у справі № 359/1921/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року (а.с.28-29), а також зміст постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі № 761/10993/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року (а.с.30-32).
Так, згідно з постановою судді Бориспільського міськррайонного суду Київської області від 22 квітня 2022 року у справі № 359/1921/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року у справі № 761/10993/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, ОСОБА_1 знову визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно з пунктом 4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086 (далі - Порядок №1086), у разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку №1086, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Крім того, із довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції капітана Олени Зінченко від 09 вересня 2024 року слідує, що станом на 07 вересня 2024 року відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України посвідчення водія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здано на збереження (а.с.5).
Стороною захисту не надано суду жодного доказу того, що станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124962, тобто 07 вересня 2024 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку отримав право на керування транспортним засобом після його позбавлення такого права.
За таких обставин, суддя першої інстанції правильно вважав позицію захисника щодо наявності у ОСОБА_1 чинного посвідчення водія способом ухилення від адміністративної відповідальності.
Наявна у справі засвідчена адвокатом Шимком А.О. фотокопія посвідчення водія НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сама по собі не може свідчити про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку отримав право на керування транспортним засобом після його позбавлення такого права саме станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124962, тобто 07 вересня 2024 року.
З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги аналогічні доводи апеляційної скарги захисника Рудича І.С.
Таким чином суддею місцевого суду правильно встановлено, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги адвоката Шимка А.О. про те, що працівники поліції при складенні протоколу та оформленні матеріалів справи не перевірили обставини, на які вони посилаються у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і відповідає релевантній судовій практиці, зокрема, постанові Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у справі №757/41883/23-п за аналогічних правовідносин, з таких підстав.
В першу чергу у даній справі апеляційним судом не встановленого того, що працівники поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №124962 від 07 вересня 2024 року та оформленні матеріалів справи не перевірили обставини, які вони зазначили у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
До того ж, ні нормами КУпАП, ні нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах судів першої чи апеляційної інстанції, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, обставини у цій справі та у справі №757/41883/23-п, в якій прийнято постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, всупереч доводам захисника, не є релевантними.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Шимка А.О., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргуадвоката Шимка Андрія Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов