17 січня 2025 року місто Київ
Справа № 759/20191/24
Провадження № 33/824/418/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №126469 від 10.09.2024, ОСОБА_1 10.09.2024 об 11 год. 00 хв. рухалася по пр. Берестейський, 83 у місті Києві, керувала транспортним засобом «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася на нагрудну камеру. Від керування транспортним засобом відсторонена шляхом залишення на місці зупинки. ОСОБА_1 своїми діями порушила п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Святошинський районний суд міста Києва постановою від 12 листопада 2024 року визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосував до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнув на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 20 листопада 2024 року подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що її було зупинено безпідставно, на вимогу надання доказів порушення Правил дорожнього руху поліцейський не відреагував, виніс постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП, чим вчинив незаконне переслідування. Указана постанова оскаржена в судовому порядку, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Вказує, що своїми незаконними діями поліцейські довели її до вкрай збудженого стану, який практично межував з нервовим зривом, та після цього мотивували свої дії таким станом ОСОБА_1 визначивши це як ознаки наркотичного сп'яніння та запропонувавши пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Зазначає, що проїхати до медичного закладу не могла, оскільки переживала за свою доньку та автомобіль, який залишився на дорозі з інтенсивним рухом. Окрім того, у Києві була оголошена повітряна тривога, що посилювало переживання за безпеку дитини.
Наголошує на порушенні поліцейським порядку проходження огляду на стан сп'яніння, визначеного Інструкцією № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452), зокрема поліцейський не запропонував пройти огляд на місці зупинки та не доставив ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я.
Окрім цього, суд не взяв до уваги те, що протокол є нечитабельним та складеним із зазначенням неправильного прізвища правопорушника « ОСОБА_2 », оскільки правильно « ОСОБА_1 », на що суд першої інстанції уваги не звернув та не повернув матеріали для оформлення.
09 січня 2025 року ОСОБА_1 подала безпосередньо до Київського апеляційного суду зміни до апеляційної скарги, які фактично є поясненнями по суті справи, у яких навела додаткове обґрунтування своєї позиції, викладеної в апеляційній скарзі, щодо психологічного тиску на неї з боку працівників поліції, а також мотивів поліцейських щодо виявлення в неї ознак наркотичного сп'яніння.
Указала, що на відеозаписі зафіксовано як поліцейський Стецюра жаліється поліцейському Пекельному на те, що якби ОСОБА_1 не сказала про те, що «чого вони не на війні», то протокол би вони не склали, що у нього це часті випадки обурення громадян.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу та зміни до апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та з урахуванням змін до неї, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проти розгляду справи без призначеного їй захисника - адвоката Сіренка Максима Юрійовича, який повторно не з'явився до суду апеляційної інстанції, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, заяв чи клопотань до суду не подав - не заперечувала.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, у тому числі долучений технічний засіб відеозапису з нагрудних камер поліцейських 472351, 472545, доводи апеляційної скарги, доповнень до неї перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
а) наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто:
1) порушення координації рухів;
2) порушення мови;
3) виражене тремтіння пальців рук;
4) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
5) поведінка, що не відповідає обстановці.
б) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
в) сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
г) почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Постанова Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року мотивована тим, що по справі було зібрано достатньо доказів, які у сукупності не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема суд встановив, що на відео повністю зафіксовано процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, за яких вона відмовилась від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.
Суд відхилив доводи ОСОБА_1 та її захисника в частині відсутності в протоколі про адміністративне правопорушення даних про свідків, оскільки в наявному в матеріалах справи відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції об'єктивно зафіксовані обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі на вимогу працівника поліції, що дає змогу суду дійти обґрунтованого висновку про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не оскаржує висновку суду першої інстанції про керування нею транспортним засобом та зафіксовану відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, а тому в цій частині постанову суду першої інстанції не переглядає і визнає доведеними вказані обставини.
Апелюючи до незаконності постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує на неврахування судом безпідставності зупинки її транспортного засобу.
Надаючи оцінку вказаним доводам апеляційної скарги суд враховує таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби зокрема у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Із матеріалів справи вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції у зв'язку із тим, що вона керуючи т/з здійснила рух на смузі для маршрутних т/з, позначеній дорожнім знаком 5.8. Наведене підтверджується постановою серії ЕНА № 3019517 від 10.09.2023 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Оскарження в судовому порядку цієї постанови не свідчить про безпідставність зупинки т/з ОСОБА_1 , оскільки на момент події в працівника поліції були підстави для здійснення зупинки т/з, що вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, а саме факт перетинання т/з ОСОБА_1 смуги руху для маршрутних т/з.
Апеляційний суд також враховує, що після зупинки т/з поліцейський пояснив ОСОБА_1 причину зупинки (порушення п. 17.1 ПДР) та звернув увагу на важливість дотримання швидкісного режиму та правил дорожнього руху в частині недопущення створення аварійних ситуацій на дорогах. У подальшому ОСОБА_1 була надані докази порушення нею ПДР (11:18:40), яке було нею визнано із наданням пояснень щодо причин порушення.
З урахуванням цього апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про відсутність впевненості в працівників поліції про порушення нею ПДР, що за її словами вбачалося зі спілкування поліцейських між собою, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження на відеозаписі, натомість на останньому чітко зафіксовано причини зупинки т/з.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки з відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 з моменту зупинки т/з та протягом усього часу спілкування з працівниками поліції була такою, що не відповідала обстановці, а сама ОСОБА_1 мала підвищену жвавість.
Зокрема, на законну вимогу працівника поліції про надання водійського посвідчення ОСОБА_1 не вчиняла дій щодо виконання цієї вимоги, натомість висловлювала різні за змістом думки щодо доцільності такої перевірки, необхідності перевірки інших т/з, законності утворення поліції як органу виконавчої влади та служби особи в поліції, а не на фронті (10:59:00-11:04:00, 11:05:50).
У ході спілкування ОСОБА_1 висловлювала обурення щодо дій поліцейських, пов'язаних із застосування до неї стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу, зокрема і у фізичній формі: завдавала ударів поліцейському, хоча і була повідомлена про неприпустимість таких дій та можливу відповідальність за них (11:05:05, 11:06:22, 11:07:26).
Зателефонувала на гарячу лінію «102», висловлюючись нецензурною лексикою стосовно працівника поліції (11:07:17, 11:08:18, 11:08:39, 11:22:00, 11:23:20, 11:27:10, 11:29:00).
Порвала постанову про накладення адміністративного стягнення (11:09:23).
На запитання поліцейського про вживання алкогольних напоїв, лікарських препаратів, які знижують швидкість реакції чи наркотичні речовини відповіла у вкрай грубій формі (11:14:00, 11:17:28, 11:19:40).
Висловлювала «прокльони» в сторону працівників поліції зі словами «закриваю тебе, чіпурей, чіпурей, чіпурей, щоб в житті нічого не стояло, нічого не траплялося, щоб в житті був пустий і анульований» (11:18:54-11:19:10).
За приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452 підстава для проведення огляду на відповідний стан сп'яніння випливає саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За таких обставин констатовані поліцейськими ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 визнаються апеляційним судом як такі, що мали місце, оскільки їх наявність також підтверджується відеозаписом із нагрудних камер поліцейських, а тому вимоги щодо проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння була обґрунтованою.
Апеляційний суд також звертає увагу, що наявність хоча б однієї ознаки наркотичного сп'яніння є достатньою підставою для поліцейського аби вимагати проходження такою особою огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тому доводи про відсутність в ОСОБА_1 таких ознак почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук є юридично неспроможними.
Доводи апеляційної скарги щодо мотивів вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння через фразу ОСОБА_1 «чому поліцейські не на фронті» апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також вказує на таке.
Як встановлено вище, на відеозаписі зафіксовано невідповідність поведінки ОСОБА_1 обстановці, а також її підвищена жвавість, що є ознаками наркотичного сп'яніння згідно з Інструкцією № 1452/735 та підставою для працівника поліції висунути особі вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Висловлювання одного з поліцейських про те, що він би міг не складали протокол про адміністративне правопорушення якби ОСОБА_1 не сказала про те, що «чому вони не на війні» можна оцінити лише в сторону імовірного порушення поліцейськими своїх службових обов'язків, які б виявилися в їх невиконанні, а саме не складанні проколу про адміністративне правопорушення за наявність підстав для його складення. Проте вказана обставина жодним чином не виключає того факту, що поведінка ОСОБА_1 давала підстави вважати, що остання знаходиться під впливом наркотичних чи психотропних речовин , що і спонукало поліцейського запропонувати пройти огляд, від якого ОСОБА_1 відмовилась.
Апеляційний суд також враховує, що загальний психо-емоційний стан ОСОБА_1 свідчив про те, що вона не могла бути допущена до керування транспортним засобом з огляду на заборону, визначену п. 2.9 «б» ПДР України.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції не запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки апеляційний суд відхиляє як безпідставні та вказує на таке.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції № 1452 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. п. 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції № 1452 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Враховуючи наведені норми апеляційний суд зауважує, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в медичному закладі з проведенням лабораторних досліджень, а тому пропозиція поліцейських пройти такий огляд одразу в медичному закладі без пропозиції пройти його на місці відповідає встановленому порядку.
З урахуванням цього також відхиляються доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції «відміняли моніторингову службу», під якою вона вочевидь розуміла виклик наряду поліції з приладом «Драгер», оскільки в ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме наркотичного, а не алкогольного, сп'яніння. Прилад «Драгер» показує вміст алкоголю в повітрі, що видихається, натомість непридатний для виявлення стану наркотичного сп'яніння в особи.
Доводи про не доставлення працівниками поліції ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я апеляційний суд відхиляє, оскільки як видно на відео, поліцейський вимоги закону в частині пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я виконав в повному обсязі, зокрема неодноразово пропонував проїхати до медичного закладу для проходження огляду (11:20:20, 11:22:10, 11:23:56), проте ОСОБА_1 в категоричній формі відмовилася від проходження такого огляду (11:24:08, 11:28:30, 11:47:15).
Посилання на обґрунтованість такої відмови (немає часу, неможливість залишення машини разом із дитиною, тощо) апеляційний суд також відхиляє, оскільки затримання в часі щодо взаємодії із працівниками поліції допущено внаслідок дій самої ОСОБА_1 , яка не бажала підкорятися законним вимогам поліцейських та вступила з ними в суперечку, а щодо транспортного засобу та страху за дитину - поліцейський повідомляв, що вони проїдуть разом із нею до медичного закладу. Посилання на те, що поліцейські та їх дії загрожували дитині, повністю спростовується відеозаписом яким підтверджується, що саме керування транспортним засобом в стані в якому перебувала ОСОБА_1 загрожувало життю дитини, а не поліцейські.
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 були роз'ясненні наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (11:25:40, 11:37:59, 11:46:50), що також не вплинуло на поведінку ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта про визнання неналежним та недопустимим доказом долученого до протоколу відеозапису через його переривання апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
За вимогами п. 1 Розділу VII цієї Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється зокрема: самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу.
Разом із цим, при перегляді відеозапису, долученого до протоколу, апеляційним судом встановлено, що дійсно, відео неодноразово переривається в ході відтворення. Проте, вказані переривання зумовлені особливостями запису відео на нагрудні камери поліцейських, а саме фрагментами по 15 хвилин. При цьому апеляційний суд зауважує, що такі переривання не спотворюють загальної картини щодо процесу фіксування правопорушення, кожен наступний фрагмент відеозапису є логічним продовженням попереднього, втрата у фіксуванні лише декількох секунд не свідчить про порушення поліцейським вимог Інструкції № 1026.
За таких обставин, апеляційний суд відхиляє довід апелянта про недопустимість долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, оскільки достовірність зафіксованих на ньому відомостей не викликає розумного сумніву та підтверджується матеріалами справи в цілому.
Посилання апелянта на нечитабельність протоколу про адміністративне правопорушення та помилка в прізвищі правопорушника не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки не спростовують правильності висновку суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнівів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не викликають, порушень щодо порядку отримання доказів, що містяться в матеріалах справи не наводять, що в сукупності свідчить про формальність доводів апеляційної скарги, спрямованих на уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Указані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. В. Желепа