24 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29643/24
Провадження № 33/820/129/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 ч.4 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Постановою суду встановлено, що 5 жовтня 2024 року неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи учасником освітнього процесу, з іншими особами здійснила булінг (цькування), що полягало у психологічному насильстві відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме ОСОБА_4 за допомогою застосування засобів електронної комунікації (шкільна група Телеграм каналу), прийняла участь у привселюдному обговоренні, приниженні ОСОБА_2 , що виражалось у висловлюваннях нецензурною лексикою відносно останнього, внаслідок чого заподіяна шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , що призвело до його не бажання відвідувати навчальний заклад.
Оскільки, ОСОБА_4 не досягла 16-річного віку, тому до відповідальності був притягнутий батько - ОСОБА_1 .
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-4 ч.4 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Стверджує, що жоден із свідків, які були допитані в судовому засіданні не вказали на будь-які факти цькування ОСОБА_4 її однокласника ОСОБА_2 , а навпаки - підтвердили відсутність в учнівському чаті образливих фраз із її сторони.
Зокрема, свідок ОСОБА_5 , яка є класним керівником та психологом, повідомила, що не помічала проявів психологічного насильства відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , факт відправлення голосових повідомлень вона підтвердила, проте голосу ОСОБА_4 вона не чула.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказували, що телефон ОСОБА_4 , який був у вільному доступі однокласників через наявність у ньому мережі Інтернет, брали до рук інші дівчата, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які і надсилати образливі голосові повідомлення. Голоси даних свідків впізнали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_9 змінила свої свідчення у суді та вказала, що пояснення у відділенні поліції, які були написані поліцейською, вона лише підписала.
Також, зазначає, що факт відсутності цькування підтверджується і поясненнями самого неповнолітнього ОСОБА_2 та його законного представника, які не вказали на жодні факти протиправних дій його доньки, а лише констатували факт відправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з телефону ОСОБА_4 голосових повідомлень образливого характеру. Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечував і те, що сам був активним учасником чату, десь сперечався, а десь жартував, проте не поводив себе як жертва булінгу.
При цьому, сама ОСОБА_4 у суді стверджувала, що в момент відправлення голосових повідомлень її однокласницями вона перебувала у іншій кімнаті.
Таким чином, аналіз усіх свідчень, на думку ОСОБА_1 , дає підстави дійти висновку про те, що дії його доньки не були узгодженні із іншими особами, в матеріалах справи відсутні докази на вчинення нею умислу по відношенню ОСОБА_2 , а її твердження про перебування на момент відправлення образливих повідомлень у іншій кімнаті, ніяким чином не спростовані.
Апелянт не погоджується із протоколом про адміністративне правопорушення та стверджує, що він не містить конкретний перелік дій, які кваліфікуються як булінг, оскільки його донька не вчиняла будь-яких умисних дій на завдання шкоди ОСОБА_2 та не бажала негативних наслідків. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення був складений відносно нього лише 28.10.2024 року щодо подій, які мали місце 05.10.2024 року, тобто із значним проміжком часу, що суперечить ст. 254 ч.2 КУпАП, згідно якої протокол складається не пізніше 24 год. з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Посилається і на те, що під час допиту його доньки у приміщенні Чорноострівського ліцею поліцейська погрожувала їй та іншим однокласницям кримінальною відповідальністю за відмову від давання показань.
Крім того, зазначає, що випадок, який стався в учнівському чаті у вихідний день в приватному будинку не пов'язаний із освітнім процесом, а тому не може кваліфікуватись як булінг учасника освітнього процесу, оскільки суперечитиме наказу МОН №1646 від 28.12.2019 року «Деякі питання реагування на випадки боулінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», відповідно до якого до булінгу належать випадки, які відбуваються безпосередньо у приміщенні закладу освіти, а не за його межами.
На переконання апелянта, кваліфікуючою ознакою даного адміністративного правопорушення є систематичність його вчинення, що передбачено Законом України «Про охорону дитинства», тобто вчинення трьох або більше діянь. Проте, такий факт не знайшов свого підтвердження у суді, а також і те, що мало місце не одне звернення, а декілька упродовж певного проміжку часу, як про це зазначив суд.
Звертає увагу і на те, що в матеріалах справи містяться дві різних характеристики на ОСОБА_4 , виданих директором ліцею у частині характеристик її особистих якостей та характеру, що ставить під сумнів їх об'єктивність, а також міститься протокол засідання шкільної комісії з розгляду випадків булінгу, який складено формально, без питань і доказів, які досліджувались, та аналізу інформації.
Разом з тим апелянт не погоджується із відповіддю на його запит із Державної служби якості освіти у Хмельницькій області, в частині правомірності розслідування випадку булінгу, враховуючи те, що відповідно до нової редакції Закону України «Про освіту» директор закладу освіти не має права видавати рішення про проведення розслідування випадків булінгу та скликати комісію з цього приводу для прийняття відповідного рішення.
Враховуючи вищевикладені обставини, вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а отже є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.
Законний представник потерпілого ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважала постанову суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст.251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ст.9 ч.1 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Диспозицією ст.173-4 ч.1 КУпАП, булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
В теорії права, найбільш змістовним визначенням булінгу слід вважити - цькування, булінг (англ. «bully» - залякувати, цькувати, задирати) - різновид насильства, навмисне, що не носить характеру самозахисту і не є санкціонованим нормативно-правовими актами держави, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського (публічного) порядку під час здійснення освітнього процесу (громадський порядок та громадська безпека в освітньому середовищі). Додатковими об'єктами цього правопорушення є: психічне здоров'я, фізичне здоров'я, психологічна, фізична, економічна, сексуальна недоторканість малолітньої чи неповнолітньої особи; інших учасників освітнього процесу (якщо відносно них булінг вчиняється малолітньою чи неповнолітньою особою).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-4 ч.4 КУпАП, виражається у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій; наслідки у вигляді шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого (яка могла бути чи була заподіяна); причинний зв'язок між діянням і наслідками та вчинення його групою осіб.
Суб'єкт адміністративного правопорушення спеціальний (булінг вчинений малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається у формі прямого умислу. Кривдник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його шкідливі наслідки та бажає настання цих наслідків.
Відповідно до п.3-1ст.1 Закону України «Про освіту», булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Враховуючи наведені вимоги Закону «Про освіту», апеляційний суд виходить з того, що відповідно до диспозиції ст.173-4 ч. 1 КУпАП обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є неодноразовість (систематичність) вчинення дій, передбачених даною нормою закону.
Аналізуючи матеріали справи, пояснення учасників провадження, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність беззаперечних доказів систематичності вчинення дій, які можна розцінювати як правопорушення, передбачене ст. 173-4 ч.4 КУпАП, з огляду на наступне.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставилось у вину вчинення у вересні-жовтні 2024 року у Чорноострівському ліцеї, що за адресою смт. Чорний Острів, пров. Вовчогорянський, неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є учасником освітнього процесу, систематичного булінгу (цькування), що полягало у психологічному насильстві відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зокрема протягом вересня місяця спільно із однокласниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи у навчальному закладі, ОСОБА_4 поширювала неправдиві чутки, жарти та образливі насмішки відносно ОСОБА_2 , чим принизила його людську гідність, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю (а.с.1).
В процесі судового розгляду суддею першої інстанції були досліджені безпосередньо усі докази, допитано свідків події, проте факти образ, приниження, знущань з ОСОБА_2 з боку ОСОБА_4 , які мали місце у вересні-жовтні 2024 року, до подій 05.10.24 року не знайшли свого підтвердження, а отже були виключені як недоведені (а.с.99-100). Потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 з апеляційною скаргою на судове рішення не зверталися.
Під час апеляційного перегляду провадження за скаргою ОСОБА_1 , суд дослідив відео, звукозаписи, скріншоти переписки в учнівському чаті, надані стороною потерпілого, що містяться в матеріалах провадження (а/с - 62). З нього вбачається, що 05.10.24 р. з телефону ОСОБА_4 в учнівський чат були направлені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 аудіо повідомлення з нецензурною лексикою на адресу ОСОБА_2 , які містять в собі погрози, носять принизливий, образливий характер. На інших відео, аудіо записах, скріншотах не міститься інформації, яка б давала суду підстави вважати, що протягом вересня-жовтня 2024 року, до подій 05.10.24 року, ОСОБА_4 спільно з іншими особами визначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_2 вчинялися образи, приниження, знущання, тобто дії, які б можна було визнати систематичним цькуванням - булінгом.
Враховуючи дані обставини та виходячи з того, що матеріалами справи не підтверджено систематичність, послідовність цькування ОСОБА_2 . ОСОБА_4 протягом певного періоду часу, визначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-4 ч.4 КУпАП, є недоведеною.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із посиланням сторони захисту про те, що під час допиту його доньки у приміщенні Чорноострівського ліцею поліцейська погрожувала їй та іншим однокласницям кримінальною відповідальністю за відмову від давання показань, оскільки матеріалами справи такі твердження не підтвердженні, не встановлено також і в суді апеляційної інстанції і те, що сторона захисту зверталась із відповідними заявами на неправомірні дії поліцейської. Водночас, матеріалами справи стверджується, що допит ОСОБА_4 відбувся у присутності класного керівника - ОСОБА_11 , при цьому будь-яких зауважень до пояснень заявлено не було.
Крім того, апеляційний суд відкидає посилання ОСОБА_1 в тій частині, що в матеріалах справи містяться різні характеристики особистих якостей та характеру його доньки, виданих директором ліцею, оскільки такі документи не впливають на вирішення справи по суті та можуть використовуватись як пом'якшуюча покарання обставина.
Суд відкидає апеляційні твердження ОСОБА_1 про те, що протокол засідання шкільної комісії з розгляду випадків булінгу складено формально, без питань та доказів, які досліджувались, оскільки, як вбачається із даного протоколу він складений відповідно до Порядку реагування випадків булінгу, який затверджено наказом МОН №1646 від 28.12.2019 року «Деякі питання реагування на випадки боулінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти». У ньому вказано: «Порядок денний», «Розгляд питань порядку денного» та ухвалене за результатами розгляду рішення. (а.с.15).
Також, на переконання суду, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 в тій частині, що відповідно до Закону України «Про освіту» №2145-VIII від 05.09.2017 року із змінами, які внесені 06.06.2024 року, директор закладу освіти не наділений правом видачі рішення про проведення розслідування випадків булінгу та скликання відповідної комісії, оскільки відповідно до цього ж Закону (в редакції від 16.08.2024 року), тобто в тій, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП, визначено саме повноваження керівника закладу освіти проводити за заявою особи розслідування випадків булінгу у разі його наявності.
За наслідками апеляційного перегляду провадження апеляційний суд приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року, відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.173-4 ч.4 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: