Номер провадження: 11-кп/813/347/25
Справа № 947/8537/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
17.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , на вирок Київського райсуду м. Одеси від 07.08.2023 у к/п №42021160000000574 від 18.11.2021 відносно:
ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вовковинці Деражнянського р-ну Хмельницької обл., громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
13.03.2009 Нетішинським міськсудом Хмельницької обл. за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, зі застосуванням ст. 70 КК України до 10 років позбавлення, з конфіскацією майна; 16.06.2014 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси звільнена від подальшого відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»,
- обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України та їй призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, що їй належить на праві приватної власності;
- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, що їй належить на праві приватної власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві приватної власності.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_8 , до набранням вироку законної сили, визначено залишити без змін - у виді тримання під вартою, обчислюючи термін відбування призначеного покарання з моменту її фактичного затримання, тобто з 21.11.2021.
У строк відбування призначеного покарання зарахувати ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з 21.11.2021, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, до дня набрання вироком суду законної сили.
Скасовано арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 23.11.2021 та вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, на початку жовтня 2021, однак не пізніше 10.10.2021, у ОСОБА_8 , враховуючи її важкий матеріальний стан, викликаний наявністю боргових кредитних зобов'язань перед юридичними та фізичними особами, а також необхідністю їх виплати, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, в особливо великих розмірах (шахрайство).
Так, 19.11.2021 о 15 год. 33 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу ресторану швидкого харчування «McDonald's», за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17-Б, діючи з метою особистого збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману та підбурення ОСОБА_10 на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, отримала від ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 3000 гривень, у якості першої частини оплати послуг ОСОБА_8 нібито для передачі цих коштів виконувачу обов'язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 за виділення матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_10 в окреме провадження та його подальше закриття, процесуальне керівництво проведенням його здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, однак які привласнила та використала на власний розсуд. Завершуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману та підбурення ОСОБА_10 на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_8 21.11.2021 о 14 год. 43 хв., перебуваючи у автомобілі із ОСОБА_10 за кермом, поблизу адреси: м. Одеси, вул. Архітекторська, 20, діючи умисно, отримала від ОСОБА_10 упаковані у згорток целофану грошові кошти у розмірі 41 500 доларів США, серед яких справжніми були 15 банкнот номіналом 100 доларів США кожна, у якості останньої частини оплати послуг ОСОБА_8 нібито для передачі цих коштів виконувачу обов'язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 за виділення матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_10 , який є підозрюваним у к/п № 42017000000001097 від 10.04.2017, в окреме провадження та його подальше закриття, процесуальне керівництво проведенням його здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, завідомо розуміючи та усвідомлюючи, що зазначені грошові кошти, отримані шахрайським шляхом, вона ОСОБА_12 передавати не буде, а використає на власний розсуд.
Загалом ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_8 передав грошові кошти у розмірі 42500 доларів США, які частково були імітаційними та 3000 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 19.11.2021 та 21.11.2021 становить 1123814, 75 грн., які згідно ч. 4 примітки до ст. 185 КК України, перевищують в шістсот і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.
Водночас, виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_8 свій злочинний умисел, направлений на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто дає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй влади чи службового становища не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки було вчинено закінчений замах на злочин.
Відповідно до пункту 2 примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст.ст. 368, 368-2, 369 та 382 КК України є особи, зазначені у пункті 1 примітки до ст. 364 КК України, посади яких згідно із статтею Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Відповідно, виконувач обов'язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 вказує на те, що оскаржуваний вирок є незаконним у зв'язку із такими обставинами:
- суд фактично самоусунувся від розгляду клопотання захисника про визнання доказів недопустимими в частині знищення ухвал слідчих суддів про надання дозволу про проведення НСРД та відносно неправомірного втручання Одеської обласної прокуратури у здійснення досудового розслідування, що виразилося у визначенні підслідності справи з грубим порушенням процесуальних норм. Водночас, в матеріалах провадження відсутнє процесуальне рішення щодо розгляду такого клопотання, що є порушенням принципу змагальності сторін.
- судом не будо враховано, що діючим кримінальним процесуальним законодавством передбачена можливість зміни обвинувачення, а не зміни обвинувального акту, що було зроблено прокурором. Однак, у даному випадку фактично обвинувачення залишилося незмінним, оскільки повторність мала б значення у випадку кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 190 КК України. У даному ж випадку повторність не має значення для кваліфікації за ч. 4 ст. 190 КК України, а може бути зазначена як обставина, яка обтяжує покарання, що і було зазначено у первинному обвинувальному акті;
- всупереч ч.1 ст. 341 КПК України змінений обвинувальний акт, підписаний прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури не був затверджений керівником Ізмаїльської окружної прокуратури. Окрім того, ст. 341 КПК України не визначає можливості затверджувати керівником обласної прокуратури зміну обвинувального акту, який підписується окружним прокурором, оскільки він не може бути прокурором вищого рівня щодо останнього у відповідності до ст. 17 ЗУ «Про прокуратуру»;
- висновки суду щодо допустимості доказів, отриманих в результаті проведення НСРД є необґрунтованими, оскільки у даному випадку ні сторона захисту ні суд не мають об'єктивної можливості ознайомитися із ухвалами Одеського апеляційного суду №7754т та №7755т як підставою для проведення НСРД, що є порушенням ст. 17 КПК України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи;
- підслідність у вказаному провадженні була визначена за неналежним органом досудового розслідування, окрім того, у постанові першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 18.11.2021 відсутня мотивувальна частина, чому саме слідчі органи Національної поліції не зможуть здійснити ефективне досудове розслідування;
- у вказаному провадженні вбачаються ознаки втручання у автоматизований розподіл, оскільки відповідно до звіту автоматизованого розподілу від 03.05.2023 кількість суддів яких визначено на поточну спеціалізацію - 5, водночас з невідомих підстав також зазначено, що у суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відсутня спеціалізація. Однак, зазначені судді з 2020 розглядали справи за фатами шахрайства;
- з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 не мала можливості розпорядитися грошовими коштами, які отримала від потерпілого, що свідчить про те, що злочин є незакінченим, а являє собою закінчений замах на шахрайство;
- для наявності складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України необхідно щоб обвинувачена особа мала контакт із відповідною службовою особою. Однак, в ході досудового розслідування була встановлена відсутність знайомства ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Таким чином, ОСОБА_8 не мала можливості та наміру вирішувати будь-які питання із ОСОБА_11 , оскільки метою отримання грошових коштів було виключно їх привласнення. Окрім того, потерпілий ОСОБА_10 усвідомлюючи шахрайські дії по відношенню до нього відразу звернувся до правоохоронних органів, що спростовує вчинення ним замаху на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та виключає факт підбурювання зазначеного злочину. Відповідно до Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 якщо винна особа схилила певну особу до замаху на надавання хабаря, то її дії слід кваліфікувати також за відповідною частиною ст. 15 та ст. 369 КК України із посиланням на ч. 4 ст. 27 КК України. Таким чином, враховуючи, що пропозиція передати кошти посадовій особі використовувалася ОСОБА_8 виключно як обман для заволодіння коштами, визнання її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України є недоречним;
- оскільки ОСОБА_8 була звільнена від відбування покарання у 2014, з огляду на положення ст.ст. 89, 90 КК України вона є особою, яка не має судимості, у зв'язку з чим у вказаному провадженні відсутня така обтяжуюча покарання обставина, як рецидив злочину.
За таких обставин, захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок від 07.08.2023 та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинуватою та виправдати за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, у зв'язку із недоведеністю вчинення вказаних злочинів.
На адресу апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в яких він вказує на те, що вирок суду 1-ої інстанції є законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Посилання сторони захисту відносно недопустимості доказів, які зібрані неуповноваженим суб'єктом є необґрунтованими, оскільки відповідно до усталеної практики ВС при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення прямо та істотно порушують права та свободи людини, зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути. Водночас, такі критерії не були виявлені під час розгляду справи у суді 1-ої інстанції.
Що стосується не відкриття ухвал Одеського апеляційного суду №7754 та №7755 від 19.11.2021 прокурор зауважує що до апеляційного суду було направлене відповідне клопотання про розсекречення документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак воно було знищені. Окрім того, із матеріалів провадження вбачається, що на підставі зазначених ухвал був проведений значний комплекс НСРД, сторона обвинувачення надала їх цілеспрямовано, без будь-яких сумнівів у законності підстав для їх проведення.
Посилання захисника відносно відсутності в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України прокурор вважає необґрунтованими та зауважує, що надання неправомірної вигоди полягає у передачі її особисто або через посередника за вчинення або не вчинення особою дій з використанням повноважень, становища, яке він займає, або пов?язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Водночас фактичне виконання або невиконання зазначених дій знаходиться поза межами об?єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 369 КК України. Якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі як хабар (неправомірна вигода), маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України. Однак, якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу неправомірної вигоди (хабаря), тобто ще за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і відповідною частиною ст. 369 КК України. Водночас ВСУ в ухвалі від 26.03.2015 у справі №5-3кс15 зазначив, що те, що сам винуватий достеменно знає (не може не знати), що злочин не буде закінчений, оскільки, обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення не має. Замах на злочин - це теж самостійний вид незакінченого злочину і підбурювання до вчинення замаху на злочин, коли для самого підбурювача є той факт, що злочин, хоч і не буде доведено до кінця, жодним чином не виключає ні факту підбурювання, ні кримінальної відповідальності за такі дії.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена та її захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просити їх задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону загалом відповідає з наступних підстав.
Так, ч. 1 ст. 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, у судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачена винну у інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, не визнала та відмовилася від надання показів в порядку ст.63 Конституції України.
При цьому, мотивуючи доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, суд 1-ої інстанції послався у вироку на досліджені ним докази, а саме на:
- показання потерпілого ОСОБА_10 про те, що 17.11.2021 на його особистий номер телефону у додаток «WhatsApp», надійшло повідомлення від невстановленої особи наступного змісту «Ви мене не знаєте, але я вам можу допомогти». Прочитавши вказане повідомлення, одразу прослідував дзвінок, на який він не відповів. Йому стало цікаво, та через деякий час він пере телефонував, трубку взяла жінка та представилася ОСОБА_15 , яка повідомила, що може допомогти вирішити питання щодо його кримінального провадження, яке розслідує НАБУ, під процесуальним керівництвом САП. Також вона повідомила, що являється родичкою працівників антикорупційних органів. Він в свою чергу все фіксував та записував та диктофон. ОСОБА_8 дуже детально пояснювала порядок, як буде відбуватися вирішення питання щодо його кримінальної справи. Так, нібито її родич, виконуючий обов'язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 , зможе виділити матеріали кримінального провадження та в подальшому їх закрити у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Він розумів, що це провокація та має ознаки злочину, у зв'язку із чим вирішив звернутися до Служби Безпеки України. Написав відповідну заяву, та після реєстрації відомостей до ЄРДР добровільно надав свій мобільний телефон, фото, аудіо, відео файли розмов з ОСОБА_8 . Після чого, 19.11.2021 о 15 год. 33 хв.., він зустрівся з ОСОБА_8 поблизу ресторану швидкого харчування «McDonald's», за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17-Б, де отримала від нього грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 3000 гривень, у якості першої частини оплати послуг нібито для передачі цих коштів виконувачу обов'язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 21.11.2021 перебуваючи у його автомобілі марки «BMW», поблизу адреси: м. Одеси, вул. Архітекторська, 20, де ОСОБА_8 отримала від нього згорток целофану грошові кошти у розмірі 41 500 доларів США, серед яких справжніми були 15 банкнот номіналом 100 доларів США кожна (його особисті гроші), у якості останньої частини оплати послуг нібито для передачі цих коштів виконувачу обов'язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 за виділення матеріалів досудового розслідування відносно нього, де він є підозрюваним у к/п № 42017000000001097 від 10.04.2017, в окреме провадження та його подальше закриття. Всі дії фіксувалися за допомогою негласних (слідчих) розшукових дій. Після передачі грошових коштів у автомобілі ОСОБА_8 його покинула та в подальшому була затримана співробітниками СБУ. З ОСОБА_11 та іншими прокурорами САП він не знайомий, ОСОБА_8 здійснювала на нього тиск, вказуючи, що у разі не надання грошових коштів для прокурорів САП у нього можуть бути проблеми.
- показання свідка ОСОБА_16 , який повідомив суду, що наприкінці 2021 працював оперативним співробітником в УСБ України в Одеській обл. В листопаді він разом з іншими співробітниками служби приймали участь у затриманні громадянки ОСОБА_8 , яка шахрайських шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 . Затримання відбувалося на вул. Архітекторський у м. Одесі, де у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено грошові кошти. У затриманні приймали участь слідчий ОСОБА_17 , інші оперативні працівники та поняті. Серед вилучено були безпосередньо грошові кошти, велика кількість банківських карток. Після проведення вказаної слідчої дії, всі учасники розписалися у протоколі.;
- показання свідка ОСОБА_18 , який повідомив суду, що у листопаді 2021, він у складі слідчо-оперативної групи приймав участь затриманні ОСОБА_8 з приводу шахрайських дій. Як у подальшому йому стало відомо, ОСОБА_8 намагалася отримати грошові кошти за вирішення питання у кримінальній справі ОСОБА_10 . Обвинувачену ОСОБА_8 було затримано на вул. Архітекторській у м. Одесі біля автомобіля марки «BMW», який належить ОСОБА_19 . Все фіксувалося відео аудіо засоби. ОСОБА_8 попросила надати можливість їй зателефонувати близьким родичам, що й було зроблено. Їй запропонували добровільно видати грошові кошти, однак вона відмовилися без участі адвоката. Через деякий час прибув адвокат та іншій слідчий жіночої статті, яка й проводила особистий обшук ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти, мобільний телефон, значку кількість банківським карток. Грошові кошти у сумі понад 40000 доларів США та інше майно було вилучено поміщено до спеціального пакету, опечатано та скріплено підписами учасників слідчої дії. Після чого затриману відвезли до Управління СБ України в Одеській області.
- показання свідка ОСОБА_20 , який повідомив суду, що у листопаді 2021 працював оперативним співробітникам УСБ України в Одеській обл. та виконував вимоги постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у відношенні ОСОБА_8 . 21.11.2021 потерпілий ОСОБА_10 надав його грошові кошти у сумі 15000 доларів США з метою їх ідентифікації з метою їх використанням під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у відношенні ОСОБА_8 . Того ж дня потерпілому ОСОБА_10 були вручені імітаційні ідентифіковані грошові кошти у сумі 40000 доларів США. 21.11.2021 після передачі грошових коштів ОСОБА_10 громадянці ОСОБА_8 за вирішення питання щодо закриття його кримінального провадження, останню було затримано. Виявлені грошові кошти вилучені та долучені до матеріалів провадження;
- заяву про вчинення кримінального правопорушення від 17.11.2021, відповідно до якої громадянин ОСОБА_10 просить правоохоронні органи внести відповідні відомості до ЄРДР у відношенні громадянки ОСОБА_15 , яка вказала, що її родич, займає посаду в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та може посприяти у закритті кримінального провадження, яка розслідується у відношенні нього за 40000 доларів США;
- матеріали УСБУ в Одеській області від 18.11.2021 за результатами виконання доручення слідчого, відповідно до яких встановлено особу, яка може бути причетна до протиправної діяльності - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протокол огляду предмету від 19.11.2021 з ілюстрованою фото - таблицею та додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого громадянин ОСОБА_10 (заява від 19.11.2021) добровільно видав свій мобільний телефон марки «IPhone», (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) із сім - карткою та абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_2 ). В ході огляду в папці «Галарея» виявлено скрін-шоти виготовлені ОСОБА_10 , на яких зафіксовано його листування у додатку - месенджері «WhatsApp», з абонентом « ОСОБА_15 » номер телефону НОМЕР_3 . Крім того, у паці «Аудіофайли» виявлено звукові файли, на яких містяться записані ОСОБА_10 на диктофон розмови з абонентом « ОСОБА_21 », які записано електронний носій інформації. Згідно вказаного протоколу зафіксовані аудіо-записи розмов та листування, на яких ОСОБА_8 створює умови для заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_10 , а саме повідомляє інформацію з приводу того, що її родич займає посаду заступника керівника Спеціалізованої анти корупції прокуратури та хоче посприяти з питанням щодо закриття кримінального провадження, яке розслідується НАБУ щодо ОСОБА_10 . Також, ОСОБА_8 повідомляє, що у разі сплати суми у розмірі 40000 доларів США, її родич з вказаної прокуратури зможе вирішити питання щодо виділення матеріалів кримінального провадження, а також подальшого закриття у відношенні ОСОБА_10 . Також повідомляється, що її родич з прокуратури розуміє, що у діях ОСОБА_10 відсутній склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому зможе за вказану суму забезпечити прийняття законного рішення;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.11.2021, відповідно до якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України 21.11.2021 о 14 год. 55 хв., за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, біля буд. № 20, затримано громадянку ОСОБА_8 , яка підозрюється у вчиненні шахрайства в особливо великому розмірі, а саме заволодінні майном громадянина ОСОБА_10 шляхом обману чи зловживання довірою його грошовими коштами.; В результаті обушку затриманої особи ОСОБА_8 було виявлено та вилучено наступні речі і документи, а саме: аркуш паперу, що містить рукописний запис з текстом, що починається словами «1. Трух - 30 млн.» та закінчується цифрами « НОМЕР_4 »; аркуш паперу, що містить написи із найменуванням кредитних установ; проїзний документ ВС № 007066; розписку про отримання грошей у борг у ОСОБА_22 на 1арк.; розписку про отримання позики на 1арк.; копію паспорту ОСОБА_8 на 3 арк.; банківську картку «IdeaBank» № НОМЕР_5 ; банківську картку «АльфаБанк», № НОМЕР_6 ; банківську картку «А Банк», № НОМЕР_7 ; банківську картку без назви банківської установи № НОМЕР_8 ; банківську картку «ПУМБ» № НОМЕР_9 ; банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_10 ; банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_11 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_12 ; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_13 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_14 ; ручку з чорнилами фіолетового кольору з написом «Radius»; документи щодо кредитного договору № 120/05516642? на 9 арк.; документи щодо кредитного договору № 1001441510601 на 26 арк.; графік платежів щодо розрахунку кредиту у «АльфаБанк» на 6 арк.; графік платежів щодо розрахунку кредиту у «АльфаБанк» щодо угоди № 491036397, на 22 арк.; документи щодо заяви № AN4TCN15510625303 на 28 арк.; імітаційні купюри у вигляді кольорових ксерокопій номіналом у 100 доларів США кожна у кількості 400 одиниць, серії LG 04727792G7; купюри номіналом 100 доларів США кожна, у кількості 15 одиниць серії PK 41208572 D, PB 745580404 I, PB 74580405 I, PB 74580076 I, РВ 74580065 І, PB 64338646 F, MB 607577336 R, PB 64338645 F, LF 47871892 K, MF 73864882 D, LD 11303188 L, LB 77962226 J, 78918047 A, LK 84624420 A, LB 10538713 C, мобільний телефон марки «SAMSUNG» ІМЕІ: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 з сім - карткою оператора «КиївСтар»; паспорт громадянки України ОСОБА_8 ; аркуш паперу з відомостями щодо щеплення ОСОБА_8 пенсійне посвідчення ОСОБА_8 , картка платника податків ОСОБА_8 ;
- протокол огляду предмету з ілюстрованої фото - таблицею від 28.12.2021, відповідно до якого оглянуто аркуш паперу «1. Трух - 30 млн.» та закінчується цифрами « НОМЕР_4 »; аркуш паперу, що містить написи із найменуванням кредитних установ; проїзний документ ВС № 007066; розписку про отримання грошей у борг у ОСОБА_22 на 1 арк.; розписку про отримання позики на 1 арк.; копію паспорту ОСОБА_8 на 3 арк.; банківську картку «IdeaBank» № НОМЕР_5 ; банківську картку «АльфаБанк», № НОМЕР_6 ; банківську картку «А Банк», № НОМЕР_7 ; банківську картку без назви банківської установи № НОМЕР_8 ; банківську картку «ПУМБ» № НОМЕР_9 ; банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_10 ; банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_11 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_12 ; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_13 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_14 ; ручку з чорнилами фіолетового кольору з написом «Radius»; документи щодо кредитного договору № 120/05516642 на 9 арк.; документи щодо кредитного договору № 1001441510601 на 26 арк.; графік платежів щодо розрахунку кредиту у «АльфаБанк» на 6 арк.; графік платежів щодо розрахунку кредиту у «АльфаБанк» щодо угоди № 491036397, на 22 арк.; документи щодо заяви № AN4TCN15510625303 на 28 арк.; На банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_12 та на банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_14 ОСОБА_8 пропонувала ОСОБА_10 перерахувати грошові кошти;
- протокол тимчасового доступу до охоронюваної законом таємниці - інформації, яка міститься в мобільному терміналі та її огляд з ілюстрованою фото - таблицею від 03.12.2021 та електронним носієм інформації, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 29.11.2021 (Справа № 522/22307/21, Провадження № 1-кс/522/12297/21) проведено огляд інформації, яка міститься в марки мобільному телефоні марки «SAMSUNG» ІМЕІ: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 з сім - карткою оператора «КиївСтар», який належить ОСОБА_8 з наданням дозволу на огляд, дослідження та фіксацію відомостей у вказаному мобільному терміналі зв'язку. За результатами проведення вказаної слідчої дії з вказаного мобільного телефону отримано відповідну інформацію, яка буде предметом дослідження у протоколі додаткового огляду від 04.01.2023;
- протокол додаткового огляду від 04.01.2022 з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого проведено додатковий огляд мобільного телефону «SAMSUNG» ІМЕІ: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 з сім - карткою оператора «КиївСтар», який належить ОСОБА_8 . В ході огляду досліджено меню «Контакти» де міститься абонент ОСОБА_10 з номером телефону НОМЕР_17 , абонент « ОСОБА_23 » з номером телефону НОМЕР_18 , який ОСОБА_8 показувала ОСОБА_10 та зазначала, що вказаний номер телефону належить виконуючому обов'язків Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 ; В історії браузеру «Google Chrome», наявна наступна інформація: 1) з приводу кримінального провадження у відношенні ОСОБА_10 , досудове розслідування за яким здійснюється НАБУ за процесуального керівництва САП; 2) щодо виконуючого обов'язків САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 та в цілому щодо вказаного органу прокуратури.
- протокол огляду від 28.12.2021 з ілюстрованої фото - таблицею, відповідно до якого предметом огляду являються імітаційні купюри номіналом 100 доларів США, у кількості 400 одиниць серії LG 04727792G7, які були виявлені та вилучені під час затримання ОСОБА_8 , згідно протоколу затримання в порядку ст.208 КПК України від 21.11.2021;
- протокол огляду від 24.12.2021 з ілюстрованої фото - таблицею, відповідно до якого предметом огляду являються купюри номіналом 100 доларів США кожна, у кількості 15 одиниць серії PK 41208572 D, PB 745580404 I, PB 74580405 I, PB 74580076 I, PB 64338646 F, MB 607577336 R, PB 64338645 F, LF 47871892 K, MF 73864882 D, LD 11303188 L, LB 77962226 J, 78918047 A, LK 84624420 A, LB 10538713 C, які були виявлені та вилучені під час затримання ОСОБА_8 , згідно протоколу затримання в порядку ст.208 КПК України від 21.11.2021, тобто є предметом злочину.;
- протокол обушку від 09.12.2021 з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 29.11.2021 проведено обшук за місцем реєстрації та фактично проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вказаної слідчої дії було виявлено та вилучено зошит «Cute little things», з виконаним рукописним способом написаом «Показники» з вільними зразками почерку ОСОБА_8 з метою проведення експертного дослідження;
- протокол приєднання вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів, а також пред'явлення їх особі, яка підлягає ідентифікації від 14.12.2021, відповідно до якого до матеріалів кримінального провадження приєднано зошит «Cute little things», з виконаним рукописним способом написом «Показники» з вільними зразками почерку ОСОБА_8 ;
- протокол огляду предмету з ілюстрованої фото - таблицею від 14.12.2021, відповідно до якого оглянуто аркуш паперу формату А-4, на якому барвником фіолетового кольору рукописним способом зафіксовано наступний текст: «Розписка про отримання грошей у борг у ОСОБА_22 . Я ОСОБА_8 , взяла в борг грошові кошти у сумі 40000 доларів США у ОСОБА_22 , які зобов'язуюсь повернути не пізніше 29.12.2022;
- протокол відбору експериментальних зразків почерку (цифрових записів, підпису) для експертизи від 14.12.2021 з додатками у вигляді експериментальних зразків почерку ОСОБА_8 ;
- висновок експерта № 65 від 04.01.2022 з ілюстрованою фото - таблицею, за результатами проведення почеркознавчої експертизи, відповідно до якого рукописний текст на підписи на аркуші який починається на «1. Трух - 30 млн.» та закінчується цифрами « НОМЕР_4 »; розписці про отримання грошей у борг у ОСОБА_22 на 1арк. виконані ОСОБА_8 ;
- протокол про тимчасовий доступ до речей та документів від 08.12.2021, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 29.11.2021 (Справа № 947/22307/21, провадження № 1-кс/947/12296/21) отримано тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю та можливість вилучити в ПрАТ «КиївСтар (ЄДРПОУ: 21673832, 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. № 53, а саме: в електронному вигляді інформацію про вхідні та вихідні з'єднання, текстові повідомлення (SMS та MMS), ІМЕІ терміналів і місцезнаходження абонентів з номером телефону НОМЕР_3 та терміналу з ІМЕІ: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 під час здійснення телефонних з'єднань у період з 01.01.2021 року 22.11.2021 року.
- протокол огляду від 10.01.2022, відповідно якого досліджено інформації з приводу користування ОСОБА_8 мобільним телефоном з ІМЕІ: НОМЕР_15 , ІМЕІ2: НОМЕР_16 з номером телефону НОМЕР_3 . Зокрема наявна інформація про те, що 18.10.2021 ОСОБА_8 вперше переглянула інформацію, яка доступна у загальному доступі у всесвітній мережі Інтернет у відношенні потерпілого ОСОБА_10 ; 2) встановлення програмного забезпечення у вигляді месенджера «WhatsApp», за допомогою якого ОСОБА_8 (м.т. НОМЕР_3 ) підтримувала зв'язок з ОСОБА_10 (м.т. НОМЕР_2 ) з метою конспірації своїх протиправних дій; 3) Місце знаходження та пересування ОСОБА_8 з Хмельницкої області до міста Одеси з метою зустрічі з ОСОБА_10 згідно базових станції оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар».;
- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 13.12.2021 з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 29.11.2021 (Справа № 522/22307/21, провадження № 1-кс/522/12299/21) отримано тимчасовий доступ та дозвіл на вилучення в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) зокрема у відділеннях банківської установи у м. Одеси наступних і завірених копій документів: 1) реєстраційної справи відносно відкриття банківського рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» доступ до якого забезпечується карткою № НОМЕР_12 ; 2) виписку про рух грошових коштів по банківському рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» доступ до якого забезпечується карткою № НОМЕР_12 , за період з 01.01.2021 по теперішній час, із зазначенням всіх необхідних реквізитів платіжних операцій (кореспондентів; суми та призначення платежів; дати і часу; напрямку руху грошових коштів (дебет, кредит), номер платіжного документу; вхідного та вихідного залишку коштів на початок та кінець операційного дня; референту платіжного документа (номера або іншого символу для ідентифікації транзакції) тощо; 3) даних щодо залишку грошових коштів на банківському рахунку у АТ КБ «ПриватБанк», доступ до якого забезпечується картою № НОМЕР_12 .
- протоколу огляд від 20.12.2021 з ілюстрованою фото-таблицею з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого предметом огляду є реєстраційна справи відносно відкриття банківського рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» доступ до якого забезпечується карткою № НОМЕР_12 ; 2) виписка про рух грошових коштів по банківському рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» доступ до якого забезпечується карткою № НОМЕР_12 , за період з 01.01.2021 року по теперішній час, із зазначенням всіх необхідних реквізитів платіжних операцій (кореспондентів; суми та призначення платежів; дати і часу; напрямку руху грошових коштів (дебет, кредит), номер платіжного документу; вхідного та вихідного залишку коштів на початок та кінець операційного дня; референту платіжного документа (номера або іншого символу для ідентифікації транзакції) тощо; 3) дані щодо залишку грошових коштів на банківському рахунку у АТ КБ «ПриватБанк», доступ до якого забезпечується картою № НОМЕР_12 . Оглядом встановлено, що вказана картка належить ОСОБА_8 , яка 19.11.2021 року отримала від потерпілого ОСОБА_10 частину грошових коштів у гривнях України (3000 гривень) та зарахувала о 16:16 год., цього ж дня на свій особистий рахунок у відділенні банку «ПриватБанк» за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар.;
- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 08.12.2021, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 29.11.2021 (справа № 522/22307/21, провадження № 1-кс/522/12298/21) отримано тимчасовий доступ та дозвіл на вилучення в ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» (м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, 3-й поверх) завірені належним чином копії кредитної історії щодо фізичної особи ОСОБА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_19 . З кредитної історії ОСОБА_8 вбачається, що у останньої значні боргові кредитні зобов'язання перед юридичними особами;
- протокол огляду від 15-16.12.2021 з ілюстрованою фото-таблицею та додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого проведено огляд аудіо-файлів, отриманих під час огляду мобільного телефону марки «Iphone» (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) із сім карткою з абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_2 , на підставі ОСОБА_10 про надання добровільної згоди на проведення огляду його мобільного телефону та інформації, яка у ньому міститься, у тому числі й додатках-месенджерах та протокол огляду від 02.02.2022 з ілюстрованою фото-таблицею та додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого проведено огляд аудіо-файлів записаних ОСОБА_10 розмов 20-21 листопада 2021 з абонентом « ОСОБА_15 » яка користувалась абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_3 .
- протокол отримання добровільно виданих грошових коштів від 19.11.2021 з ілюстрованою фото таблицею, відповідно до яких оперативний співробітник УСБ України в Одеській обл. отримав від ОСОБА_10 добровільно видані грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, у кількості 10 купюр номіналом по 100 доларів кожна, серії та номери купюр зазначені у протоколі, для участі у вказаному кримінальному провадженні;
- протокол вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів грошових коштів від 19.11.2021 з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого проведено особистий огляд та вручення ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 1000 доларів США, у кількості 10 купюр номіналом по 100 доларів кожна, серії та номери купюр зазначені у протоколі для отримання, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту із застосуванням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів грошових коштів, доказів злочинної діяльності ОСОБА_8 , пов'язаної з шахрайськими діями відносно ОСОБА_10 та провокування на вчинення злочину;
- протокол отримання добровільно виданих грошових коштів від 21.11.2021 з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до яких оперативний співробітник УСБ України в Одеській області отримав від ОСОБА_10 добровільно видані грошові кошти у розмірі 1500 доларів США, у кількості 15 купюр номіналом по 100 доларів кожна, серії та номери купюр зазначені у протоколі, для участі у вказаному кримінальному провадженні;
- протокол огляду грошових коштів від 21.11.2021 з ілюстрованої фото - таблицею, відповідно до якого оглянуто добровільно видані ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США, у кількості 15 купюр номіналом по 100 доларів кожна, серії та номери купюр зазначені у протоколі, з метою проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту 21.11.2021.;
- протокол походження (виготовлення) імітаційних засобів від 21.11.2021, відповідно до якого імітаційні засоби виготовлені на спеціальному обладнанні Одеським комунальним підприємством «Видавництво Чорномор'я» та являють собою 400 купюр номіналом 100 (сто) доларів США серійним номером LG 04727792 G7. Загальна сума оглянутих імітаційних засобів у вигляді грошових коштів складає - 40000 доларів США.;
- протокол вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) та імітаційних засобів грошових коштів від 21.11.2021 з ілюстрованою фото - таблицею;
- протокол про результати контролю за вчинення злочину шляхом здійснення спеціального слідчого експерименту від 23.11.2021 № 65/4/9213т;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді відео контролю особи від 23.11.2023 № 65/4/9159 т у відношенні ОСОБА_8 ;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відео контролю за особою від 23.11.2023 № 65/4/9132 т у відношенні ОСОБА_8 ;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відео контролю за особою від 23.11.2023 № 65/4/9098 т у відношенні ОСОБА_8 ;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відео контролю за особою від 23.11.2023 № 65/4/9069 т у відношенні ОСОБА_8 з додатками до вказаних протоколів у вигляді ілюстрованих фото - таблиць та електронних носіїв інформації у вигляді оптичних дисків та карток пам'яті з номерами зазначеними у вказаних протоколах.
- висновок експерта № СЕ/19/115-22/1889-В3 від 22.02.2022 з ілюстрованою фото - таблицею, за результатами проведення судової експертизи відео та звукозапису, відповідно до якої на електронних носіях інформації, наданих слідчим у кримінальному провадженні (об'єктами дослідження, перелік зазначено у експертизі), переважна більшість розмов, що зафіксована у фонограмах та відеограмах файлів належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- висновок експертів № 69 від 08.02.2022, за результати проведення амбулаторного судово-психіатричного дослідження, відповідно до якого ОСОБА_8 на час, який відноситься до скоєння кримінальних правопорушень, будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждала, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляла, тому за своїм психічним станом вона була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_8 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждає, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебуває, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявлено, то вона за своїм психічним станом здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, може приймати участь у слідчих діях та стати перед судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та правильно кваліфікував її дії за ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене в особливо великих розмірах, вчинене повторно та закінчений замах на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто дає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй влади чи службового становища.
Логічний аналіз вищевикладеної ч. 1 ст. 94 КПК України дає підстави дійти висновку про те, що оцінка доказів судом здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому, сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв'язку, необхідних для прийняття відповідного процесуального, в даному випадку, судового рішення.
Внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб'єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку та готовий до практичних дій у відповідності з отриманими знаннями. Закон вимагає, щоб внутрішнє переконання було обґрунтованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
У справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об'єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченої особи.
Що стосується аргументів захисника з приводу того, що визначення підслідності зазначеного кримінального прозвання відбулося з грубим порушенням процесуальних норм, колегія суддів зауважує на таке.
Інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути найрізноманітніші підстави для передачі справи тому чи іншому органу.
Водночас специфіка зокрема корупційних злочинів та особливості здійснення досудового розслідування у них потребують недопущення зволікання у фіксації відомостей про такий злочин, термінового вжиття заходів, спрямованих на збирання доказів, та залучення співробітників правоохоронного органу до розслідування в обсязі, необхідному для прийняття рішення щодо ініціювання проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій.
У постанові Великої Палати ВС від 31.08.2022 по справі №756/10060/17 розкривається підхід до оцінки доказів, отриманих в результаті тих чи інших порушень кримінального процесуального закону.
Так, сторона захисту має навести конкретні та переконливі аргументи стосовного того, яким чином передача кримінального провадження для подальшого здійснення досудового розслідування окремому слідчому органу істотно обмежила права обвинуваченого, зокрема в порівнянні з тим становищем, в якому він перебував, якщо б його розслідував орган досудового розслідування, визначений правилами підслідності відповідно до положень ст. 216 КПК України.
Порушення правил підслідності може бути підставою для відхилення доказів, зібраних у кримінальному провадженні лише за тих умов, якщо судом буде встановлено, що таке порушення вплинуло на забезпечення прав людини і основоположних свобод під час кримінального провадження або ж поставило під сумнів достовірність доказів.
Так, постановою 1-го заступника керівника Одеської обл. прокуратури ОСОБА_24 від 18.11.2021 було доручено здійснення досудового розслідування у к/п №42021160000000574 від 18.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КПК України слідчим СВ УСБУ в Одеській обл. Зазначена постанова обґрунтована необхідністю здійснення повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування та необхідністю дотримання критерію ефективності та розумних строків виконання процесуальних дій.
Зазначена постанова прокурора ОСОБА_25 є достатньо мотивованою із посиланням на відповідні норми КПК України, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає грубого та істотного порушення процесуальних норм в цій частині.
Апеляційний суд приймає до уваги твердження захисника з приводу того, що судом не було окремо розглянуто клопотання про визнання доказів недопустимими, водночас зауважує, що у мотивувальній частині оскаржуваного вироку надана оцінка доводам сторони захисту щодо визнання доказів недопустимими в частині знищення ухвал слідчих суддів Одеського апеляційного суду про надання дозволу про проведення НСРД, більш того, така реалізація принципу загальності сторін була компенсована на стадії апеляційного перегляду судового рішення.
Що стосується посилання захисника з приводу того, що судом 1-ої інстанції не будо враховано, що діючим кримінальним процесуальним законодавством передбачена можливість зміни обвинувачення, а не зміни обвинувального акту, що було зроблено прокурором, апеляційний суд зауважує таке.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приписами ст. 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Насамкінець, відповідно до усталеної практики суду касаційної інстанції у кожному випадку необхідно встановити чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Отже, оскільки прокурор у відповідності до ст. 338 КПК України наділений повноваженнями на зміну обсягу обвинувачення, зазначені захисником доводи носять формальний характер, окрім того жодним чином не порушують права обвинуваченої.
Перевіряючи доводи захисника з приводу того, що всупереч ч. 1 ст. 341 КПК України змінений обвинувальний акт, підписаний прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури не був затверджений керівником Ізмаїльської окружної прокуратури, а затверджений 1-им заступником керівника Одеської обласної прокуратури, колегія суддів приходить до таких висновків.
Приписами ст. 341 КК України визначено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК України право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов'язки), його перший заступник та заступники, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов'язки), його перший заступник та заступник, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.
Водночас, у постанові Третьої судової палати ККС у складі ВС від 01.08.2022 по справі №161/7088/20 зазначено, що поняття «прокурор», яке вживається у КПК, розглядається як посадова особа, яка займає відповідну посаду в органах прокуратури, які складають єдину систему, здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 КПК, а також прокурори вищого рівня, визначені у ч. 4 ст. 36 КПК.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення дотримана процесуальна форма щодо подачі до суду зміненого обвинувального акту.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що висновки суду про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД є необґрунтованими, оскільки у даному випадку ні сторона захисту ні суд не мають об'єктивної можливості ознайомитися із ухвалами Одеського апеляційного суду №7754т та №7755т як підставою для проведення НСРД, що є порушенням ст. 17 КПК України, колегія суддів зауважує таке.
Суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НСРД суд повинен з'ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії.
Докази у вигляді результатів НСРД повинні бути відкриті стороні захисту у порядку, визначеному ст. 290 КПК України, однак процесуальні документи, в тому числі ухвали слідчого судді, про дозвіл на проведення НСРД у виключних випадках можуть бути надані й під час розгляду справи в суді. В той же час, прокурор не є самостійним суб'єктом розсекречення матеріалів. Він зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення. Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, процесуальний керівник у вказаному провадженні ОСОБА_26 у лютому 2022 звертався до Одеського апеляційного суду із заявою, у якому просив повідомити про стан і результатами розгляду клопотання процесуального керівника про зняття грифу секретності із ухвал Одеського апеляційного суду №20/2-418 та 419 від 08.02.2022.
У подальшому, голова експертної з питань таємниць Одеського апеляційного суду ОСОБА_27 надав відповідь, з якої вбачається, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, експертною комісією Одеського апеляційного суду було прийнято рішення про знищення всіх МНСІ у зв'язку із загрозою їх захоплення.
У цьому контексті, апеляційний суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати ВС від 16.10.2019 по справі №640/6847/15, відповідно до якої якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
Колегія суддів також приймає до уваги ту обставину, що на підставі ухвал Одеського апеляційного суду в межах зазначеного кримінального провадження було проведено значну кількість НСРД, які були надані стороною обвинувачення до суду цілеспрямовано. Відтак, відсутність у сторони захисту можливості ознайомитися з ухвалами апеляційного суду не свідчить про неналежне виконання стороною обвинувачення передбачених КПК України та спеціальними нормативними актами обов'язків, у зв'язку з чим не вважає цю обставину безумовною підставою для визнання доказів недопустимими.
Більш того, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується не лише матеріалами НСРД, а й іншими доказами, перелік яких зазначений вище.
Насамкінець, більш коректним виміром істотності порушень, допущених при ухваленні підсумкового процесуального рішення, видається справедливість прийнятого акту, адже остання є складним оцінним поняттям, що інтегрує в собі його загальну змістовну якість. Використання, власне, справедливості як виміру суттєвості порушень дозволяє оцінити характер допущених порушень не із формальних позицій, а з точки зору реального впливу на характер та зміст ухвалюваного рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» (fairness of the proceeding taken as a whole) не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Доводи захисника з приводу того, що ОСОБА_8 не мала можливості розпорядитися грошовими коштами, які отримала від потерпілого, відтак, злочин є незакінченим, а являє собою закінчений замах на шахрайство апеляційний суд оцінює критично з таких підстав.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КК (шахрайство) характеризується прямим умислом і корисливим мотивом щодо вчиненого діяння. При вчиненні шахрайства, винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, об'єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ, а також той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ККС у складі ВС у постанові від 24.01.2023 у справі № 723/4583/21 висловив правову позицію, згідно з якою обман, як спосіб шахрайства полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про різноманітні обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого (пасивний обман). Обманом є введення людини в оману або підтримка вже наявної омани шляхом впливу на її психіку, з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює. Повідомлення неправдивих відомостей, або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, є особливими видами інформаційного впливу, який призводить до того, що дійсність сприймається перекручено, а отже, здійснюється процес прийняття рішень та дій на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього та наступне фактичне протиправне заволодіння чужим майном або придбання права на таке.
Передбачення суспільно небезпечних наслідків як ознака інтелектуального моменту умислу означає здатність особи уявити подальший розвиток подій і настання можливих або неминучих наслідків. Під час вчинення шахрайства особа передбачає виникнення в результаті її дій у потерпілого впевненості у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна, права на майно або предметів спеціального призначення, а також передбачає настання наслідків у вигляді спричинення чи реальної можливості спричинення матеріальної та іншої шкоди.
Шахрайство вважається закінченим злочином з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього. Тобто, момент закінчення злочину - це момент отримання коштів.
Відтак, оскільки ОСОБА_8 на виконання свого протиправного фактично отримала грошові кошти від потерпілого, апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції з приводу наявності і діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Перевіряючи доводи захисника з приводу того, що у вказаному провадженні вбачаються ознаки втручання у автоматизований розподіл, оскільки відповідно до звіту автоматизованого розподілу від 03.05.2023 кількість суддів яких визначено на поточну спеціалізацію - 5, водночас з невідомих підстав також зазначено, що у суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відсутня спеціалізація, хоча зазначені судді з 2020 розглядали справи за фактами шахрайства апеляційний суд зауважує наступне.
Так, апеляційним судом було направлено запит до Київського райсуду м. Одеси, із відповіді на який вбачається, що відповідно до рішення зборів суддів від 27.10.2020 суддя ОСОБА_14 припинив розглядати кримінальні провадження з 03.11.2020, суддя ОСОБА_13 з 28.10.2020, що свідчить про відсутніх порушень під час здійснення автоматизованого розподілу кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 саме 03.05.2022.
Що стосується аргументів захисника з приводу помилковості кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 369 КК України, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винна особа схилила певну особу до замаху на давання хабара, її дії слід кваліфікувати також за відповідною частиною ст. 15 та відповідною частиною ст. 369 КК України з посиланням на ч. 4 ст. 27 КК України.
Водночас, зміст норми закону охоплює й пропозицію чи обіцянку надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, а не лише надання такої вигоди (ч. 3 ст. 369 КК України).
У разі кваліфікації дій особи, як підбурювання до закінченого замаху на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок про те, що дії обвинуваченого за своїм характером об'єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб'єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.
Для кваліфікації дій винної особи за ст. 369 КК України не має значення: чи було заздалегідь обумовлене одержання неправомірної вигоди; коли (до чи після вчинення діянь з використанням повноважень, становища, яке займає особа) одержано неправомірну вигоду; чи було фактично вчинено ці діяння і чи мав суб'єкт «пасивного» підкупу намір вчиняти їх; за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) надається-одержується неправомірна вигода.
Надання неправомірної вигоди полягає у передачі її особисто або через посередника за вчинення або не вчинення особою дій з використанням повноважень, становища, яке він займає, або пов?язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Водночас фактичне виконання або невиконання зазначених дій знаходиться поза межами об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 369 КК України.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд 1-ої інстанції на виконання приписів ст.ст. 50, 65 КПК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про її особу, яка раніше була судима за вчинення аналогічного корисливого особливо тяжкого злочину, вину у вчиненому не визнала та призначив покарання, яке є необхідним для її виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що ОСОБА_8 , з огляду на положення ст.ст. 89, 90 КК України є не судимою особою, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Так, 13.03.2009 Нетішинським міськсудом Хмельницької обл. ОСОБА_8 була засуджена за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, зі застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, з конфіскацією майна.
Відповідно до редакції КК України на 2009 рік злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України відносився до категорії особливо тяжких.
Колегія суддів враховує, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.2014 ОСОБА_8 була звільнена від подальшого відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»,
Відповідно до приписів п.9) ч.1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Відтак, станом на 19.11.2021, а саме день вчинення інкримінованих злочинів всупереч твердженням захисника ОСОБА_8 вважається судимою особою.
В той же час, апеляційним судом встановлені підстави для виключення обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_8 - рецидив злочину, з огляду на положення ч. 4 ст. 67 КК України, відповідно до яких будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Відтак, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України із кваліфікуючою ознакою повторність, встановлення такої обтяжуючої покарання обставини, як рецидив злочину є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та підлягає виключенню.
Окрім того, відповідно до резолютивної частини оскаржуваного вироку строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту її фактичного затримання, а саме з 21.11.2021 та до набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою- залишено без змін.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_8 перебуває у режимі попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання, тобто з 21.11.2021.
Разом із тим, чинний кримінальний процесуальний закон не передбачає чіткого нормативного врегулювання початку строку відбування покарання у виді позбавлення волі.
Натомість, ч.ч. 1 та 2 ст. 532 КПК України передбачено, що вирок або ухвала суду 1-ої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
В свою чергу, ч. 1 ст. 87 КВК України встановлюють, що особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Системний аналіз вищевикладених вимог закону дає підстави дійти висновку про те, що початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі відраховується особі з дня набрання вироком суду 1-ої інстанції законної сили, при цьому, до такого строку зараховується строк попереднього ув'язнення до моменту набрання таким вироком законної сили.
З урахуванням викладеного апеляційний суд констатує, що в резолютивній частині оскаржуваного вироку помилково зазначено, що строк відбування покарання ОСОБА_8 відраховується з моменту її затримання, а не набрання вироком законної сили, тому вважає за необхідне внести відповідні зміни.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Згідно із п. 1) ч. 4 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок - зміні з мотивів, зазначених апеляційним судом вище.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2023, яким ОСОБА_8 визнана винуватоюу вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 - рецидив злочинів.
Абзац третій резолютивної частини вироку викласти в наступній редакції:
«Запобіжний захід обраний ОСОБА_8 , до набранням вироку законної сили, залишити без змін - тримання під вартою, строк відбування призначеного покарання ОСОБА_8 відраховувати з дня набрання вироком законної сили».
В іншій частині вирок суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженою, яка утримується під вартою - в цей же строк з дня отримання нею копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4