21 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2024 року про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 29.12.2023 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152020001115 від 18.08.2023 р.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
законний представник
потерпілого - ОСОБА_5
представник
потерпілого - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 29.12.2023 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152020001115 від 18.08.2023 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 29.12.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12023152020001115.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
Представник вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, залишив поза увагою те, що рішення слідчого про закриття провадження ґрунтується на доказах, які не відповідають вимогам достовірності та достатності, слідчим не дотримано принципів всебічного, об'єктивного дослідження обставин справи, а отримана від водія ОСОБА_8 інформація є недостовірною.
Апелянт, наводячи пояснення водія ОСОБА_8 , звертає увагу на те, що останній двічі стверджував, що не бачив, як хлопчик виїхав та рухався на перехресті через обмежений огляд, який затуляли сміттєві баки, проте у протоколі слідчого експерименту водій вказав, що побачив скейт з хлопчиком, коли виїхав на перехрестя, що суперечить його поясненням наданим раніше.
Крім наведеного, захисник вказує на те, що, як ОСОБА_9 на скейті, так і водій на автомобілі - рухались, тобто кут огляду змінювався, а за даними зробленої представником медичної допомоги фотографії, видно, що при під'їзді до перехрестя, сміттєві баки лишаються позаду машини і не обмежують видимість.
Захисник зазначає, що під час досудового розслідування не встановлено місця початку руху ОСОБА_10 , не досліджено питання можливості побачити потерпілого до того, як видимість його руху перекриє автомобіль, не допитані діти з якими грався ОСОБА_9 та, супроводжуючі їх, дорослі.
Апелянт вважає, що в даному випадку, ключове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність порушень правил дорожнього руху, має з'ясування питання - чи мав змогу водій ОСОБА_8 побачити рух хлопчика, до того, як хлопчик контактував з машиною.
На думку захисника, швидкість руху водія ОСОБА_8 в момент дорожньо-транспортної пригоди визначалась не вірно. Крім того, швидкість руху скейта з хлопчиком визначена на підставі пояснень ОСОБА_8 , в той час, як останній поясняв, що не бачив скейта, а лише відчув поштовх у ліву передню частину авто.
Захисник звертає увагу на те, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, могли бути з'ясовані на підставі відеозапису регістратора з автомобіля ОСОБА_8 , проте, під час його огляду у слідчого, встановлено, що відеозапис відсутній, але згідно матеріалів справи, було 2 флешносія, один з яких вилучили працівники поліції на місці пригоди, а тому невідомо, який саме флеш носій досліджувався слідчим.
Захисник, вважає, що місце наїзду визначено виключно зі слів водія, але такі висновки суперечать матеріалам провадження, згідно яким розрахувавши швидкість автомобіля, його габарити та швидкість скейту, можливо дійти висновку, що удар мав припасти в правий передній край автомобіля, а не лівий передній край автомобіля.
Апелянт просить врахувати, що згідно із висновком експерта - неможливо встановити де саме відбулось контактування з пішоходом автомобіля, через відсутність слідової інформації, проте ці обставини, можливо встановити шляхом допиту свідків події, зокрема ОСОБА_11 , який бачив, як одночасно їхали хлопчик на скейті та автомобіль. На думку апелянта, слідчий мав визначити, і зафіксувати точки, в яких, при одночасному русі учасників пригоди, постраждалого не було видно з водійського місця, перевіривши ти самим свідчення ОСОБА_8 , проте таких замірів не проведено, матеріали справи не містять жодного фото з місця пригоди, на схемі дорожньо-транспортної пригоди відсутнє місцезнаходження сміттєвих баків.
Вказані обставини, на переконання захисника свідчать про неналежне проведення досудового розслідування.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
25.10.2024 р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга представника заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 29.12.2023 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152020001115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження № 12023152020001115 від 29.12.2023 р. є такою, що винесена передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінального правопорушення, через неналежне проведення 08.12.2023 р. слідчого експерименту, встановлення в ході експерименту даних, які є сумнівними, а отже, і висновок експерта № 23-6404 від 26.12.2023 р. щодо наявності/відсутності технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, який базується на розрахунку з використанням результатів слідчого експерименту від 08.12.2023 р. також не може бути покладений в основу рішення про закриття кримінального провадження.
Відмовляючи у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 слідчий суддя зазначив, що, встановлені в ході досудового розслідування обставини свідчать про те, що органом досудового розслідування проведено усі необхідні слідчі та процесуальні дії, направлені на встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що визначено у ст. 91 КПК України, слідчим всебічно, повно й неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження, оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження, відповідає вимогам ст. 110 КПК України, містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, а доводи скарги представника, щодо незгоди з даними отриманими внаслідок проведення 08.12.2023 р. слідчого експерименту - не є підставою для визнання таких даних недостовірними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
У ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
Крім того, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначаються у ст. 91 КПК України.
У ст. 284 КПК України, визначені підстави та порядок закриття кримінального провадження, а також оскарження такого рішення.
Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Як вбачається з аналізу норм кримінального процесуального закону, під час досудового розслідування обов'язково повинні бути дотриманні принципи повноти та об'єктивності, що є оціночними поняттями. Надаючи складові оцінки доказів у провадженні, законодавець, між тим, залишає за слідчим (прокурором або суддею) можливість прийняття (або неприйняття) рішення про наявність підстав для закриття кримінального провадження.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що слідчим слідчого відділення Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152020001115 від 18.08.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди (наїзд транспортного засобу на пішохода), яка відбулась 17.08.2023 р. приблизно о 17.30 год. у м. Миколаєві, в районі будинку № 157 по просп. Центральному, за участю автомобіля марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 та неповнолітнього пішохода ОСОБА_12 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, якими доставлений до Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим допитано водія автомобіля марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_8 , який повідомив, що під час проїзду перехрестя неповнолітнього пішохода не бачив, проте відчув поштовх у ліву передню частину автомобіля, як він пізніше зрозумів це була дитина на скейті, проїхавши декілька метрів зупинився та побачив, що біля переднього лівого колеса перебував хлопчик, перехожі допомогли йому підняти автомобіль та витягнути хлопця з під автомобіля. Він викликав швидку медичну допомогу та поліцію на місце пригоди.
Допитана слідчим представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 показала, що на місці дорожньо-транспортної пригоди побачила автомобіль марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а поряд з ним свого сина - ОСОБА_12 , якому сторонні особи надавали домедичну допомогу.
Допитаний як свідок - ОСОБА_13 , показав, що бачив, як рухався автомобіль Форд реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також, як рухався на скейті хлопчик, потім почув звук удару та, на перехресті, побачив, що вказаний автомобіль Форд наїхав на хлопця, який опинився під автомобілем. З товаришем, він допоміг підняти автомобіль та витягти хлопця з під автомобіля.
Слідчим призначено та отримано ряд висновків експертів, зокрема за даними висновку експерта № СЕ-19/115-23/11660-ІТ від 09.10.2023 р. встановлено, що автомобіль марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у працездатному стані. Висновком експерта № СЕ-19/115-23/11659-ІТ не встановлено де, відносно меж проїзної частини, мало місце контактування автомобіля «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з пішоходом, з причин відсутності відповідної слідової інформації.
08.12.2023 р. слідчим проведений слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_8 , в ході якого встановлено низку обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема місце розташування та швидкість транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_8 , місце розташування та ймовірна швидкість потерпілого ОСОБА_12 , який рухався лежачи на скейті, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою та інші обставини.
За висновком експерта № 23-6404, який складений на підставі встановлених в ході слідчого експерименту даних, за умов, приведених у постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими слідством вихідними даними, водій автомобіля марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в умовах події, згідно заданими слідством вихідними даними, шляхом належного та своєчасного виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, не мав технічної можливості запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди. У висновку зазначено, що дії водія відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху та, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Висновком експерта № 1130 від 26.12.2023 р. встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_12 певних тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
29.12.2023 р. слідчим винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження. Закриваючи кримінальне провадження, слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування не встановлено, обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Отже, проведеним досудовим розслідуванням не встановлено достатніх доказів того, що були вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, оскільки це не підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами та спростовується висновками експертів та показаннями допитаних свідків, тобто належних, допустимих та достатніх доказів для обвинувачення або принаймні пред'явлення будь-якій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто.
Апеляційний суд з такими висновками погоджується, при цьому, слід зауважити, що всупереч доводам апелянта, в ході проведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 , будь-яких розбіжностей в повідомлених ним обставинах не вбачається. Так, з повідомлених свідком обставин слідує, що останній не бачив дитину, яка їхала на скейті до моменту виїзду на перехрестя, оскільки огляд йому обмежували сміттєві баки та автомобіль, який повертав праворуч, що доведено в ході слідчого експерименту. Після того, як ОСОБА_8 виїхав на перехрестя, він побачив скейт, а тому візуально міг встановити швидкість руху скейту, що і було зроблено в ході слідчого експерименту.
Посилання апелянта на наявність нібито двох флеш носіїв інформації з відеореєстратора автомобіля, яким керував ОСОБА_8 , є безпідставними, оскільки відповідно матеріалам провадження, за даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної від 17.08.2023 р. з місця події вилучено лише автомобіль марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 та скейт зеленого кольору. Відповідний флеш-носій інформації, наданий ОСОБА_8 лише слідчому 18.08.2023 р. та згодом повернутий. В ході огляду флеш-носія, будь-якої інформації не виявлено.
Стосовно встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди за допомогою показань або пояснень свідка ОСОБА_11 , то, на переконання апеляційного суду, вказане позбавлено сенсу, адже відповідно наданих свідком ОСОБА_11 пояснень, він не бачив моменту наїзду автомобіля на потерпілого, а лише почув звук удару, тобто останній, може надати інформацію лише про наслідки дорожньо-транспортної пригоди, які зафіксовані у відповідній схемі до протоколу огляду місця ДТП від 17.08.2023 р.
Викладені, як у скарзі, так і в апеляційній скарзі, доводи представника ОСОБА_6 про незаконність постанови слідчого про закриття кримінального провадження, у зв'язку з не проведенням слідчим ряду слідчих дій, зокрема недопиту ряду свідків та не встановлення всіх обставин пригоди є безпідставними, оскільки ці обставини не спростовують достовірності висновків експертів, якими встановлено відсутність в діях ОСОБА_8 порушень Правил дорожнього руху та технічної можливості запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин, постанова слідчого про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст. ст. 110, 284 КПК України, висновок слідчого про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ґрунтується на зібраних під час досудового слідства матеріалах кримінального провадження, яким слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва дав належну правову оцінку і слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволені скарги представника ОСОБА_6 , тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, про що просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2024 року про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 29.12.2023 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152020001115 від 18.08.2023 р., залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3