Справа №490/3593/22
Провадження №22-з/812/6/25
24 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення,
У вересні 2022 року ОСОБА_3 подав до суду позов до ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним договір №200122-14 від 20 січня 2022 року про поставку обладнання, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , а також на підставі ст.1212, 1214 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно отримані кошти у сумі 30 000 Євро та проценти за користування коштами у сумі 3052,00 Євро.
ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити та стягнути з нього судові витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2024 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду від 27 вересня 2024 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. Докази вказаних витрат відповідач зобов'язався надати протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.
12 грудня 2024 року ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами справи та 17 грудня 2024 року надіслав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому не міститься його заперечень з попереднім розрахунком витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн, що був заявлений відповідачем.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення коштів відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2023 року.
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника Пікуля Д. С. подав до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зміст судового рішення суду апеляційної інстанції свідчить, що судом не було вирішено питання про судові витрати, які поніс відповідач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанцій у сумі 15 000 грн, а тому вказане потребує ухвалення додаткового судового рішення.
При вирішенні зазначеного питання колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення коштів.
До заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 додано: 1) додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 11.11.2024, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та адвокат Пікуль Д. С. погодили, що розмір правничої допомоги (гонорар) Пікуля Д. С. за представництво інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді становить фіксовану суму 15 000 грн; 2) детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 23.12.2024; 3) акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 грудня 2024 року, відповідно до якого адвокат Пікуль Д. С. виконав такі роботи: усна консультація тривалістю 1 година вартістю 1000 грн, підготовка та узгодження правової позиції тривалістю 2 години у сумі 2000 грн, підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тривалістю 1 година у сумі 1000 грн, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 4 години у сумі 8000 грн, участь у судовому засіданні у сумі 3000 грн.
Факт сплати вказаних витрат ОСОБА_1 підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру №5 від 23 грудня 2024 року.
Позивач ОСОБА_3 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Пікуля Д. С. суду апеляційної інстанції не подавав.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, наданих у суді апеляційної інстанції, у сумі 15 000 грн, оскільки досліджені докази свідчать, що ОСОБА_3 у задоволенні позову було відмовлено, ОСОБА_1 сплатив адвокату за надані послуги 15 000 грн, вказані послуги були надані адвокатом, про що свідчить складений сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача не надходило.
Керуючись ст.270, 381 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , яка подана через його представника Пікуля Дениса Сергійовича, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у сумі 15 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.