“23» січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 січня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 3 ст. 368 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 січня 2025 року продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.03.2025 включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, зменшивши розмір застави до 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 362 600 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені. Просить врахувати, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає разом з дружиною та сином, проходить військову службу у лавах Збройних сил України, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, має тяжкі захворювання.
На думку апелянта, прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином обґрунтованість продовження тримання ОСОБА_9 під вартою на такий довгий термін, та зважаючи на дані про його особу, вказаний запобіжний захід вважає невмотивовано жорстоким.
Окрім того, є непомірний розмір застави у сумі 1362600 грн, який не можливо внести особі, яка лише одна працює у сім'ї та отримує заробітну плату у розмірі 39000 грн у місяць.
Встановлені слідчим суддею обставини.
СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024164690000050 від 01.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 362, ч. 1 ст.263 КК України, за фактом вимагання та одержання службовою особою органу місцевого самоврядування у Херсонській області за попередньою змовою групою осіб спільно з військовою службовою особою однієї з військових установ неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, а також за фактом несанкціонованої зміни та внесення фіктивних даних про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов'язаних до автоматизованої системи «Оберіг» та за фактом зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
У кримінальному провадженні 25.09.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу 850 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді від 20 листопада 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 січня 2025 року з можливістю звільнення під заставу 650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При прийнятті оскаржуваного рішення слідчий суддя зазначив, що обираючи запобіжний захід, а в подальшому продовжуючи його строк дії, було досліджено надані органом досудового розслідування докази, які свідчили про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння, так і наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 15 січня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024164690000050 від 01 травня 2024 року продовжений до 24 березня 2025 року.
Оскільки строк дії запобіжного заходу визначений слідчим суддею закінчується 18 січня 2025 року, а кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення дії ухвали слідчого судді, слідчий звернувся з клопотанням про продовження такого строку на 60 днів.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя встановив, що дослідженими слідчим суддею доказами підтверджується достатність вагомих підстав вважати, що ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , переслідуючи умисел направлений на незаконне збагачення та одержання неправомірної вигоди, шляхом внесення відомостей до тимчасового посвідчення (замість військово квитка) військовозобов'язаного, видане на ім'я ОСОБА_13 , про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, одержали за це грошові кошти у розмірі 7000 доларів США (що станом на 07 серпня 2024 року відповідно до офіційного курсу складало 287 266,7 грн), після чого вказані грошові кошти розподілили між собою.
За встановлених органом досудового розслідування обставин, вбачається, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що з введенням на території України воєнного стану та оголошення загальної мобілізації з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, з метою незаконного збагачення та одержання матеріальних благ, задумав вчинення тяжких злочинів, а саме одержання неправомірної вигоди за сприяння військовозобов'язаним особам уникнути мобілізації.
При цьому, ОСОБА_7 в силу зайнятої посади, а саме начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , був достовірно обізнаний про знищення картотек військовозобов'язаних у зв'язку з тимчасовою окупацією частини Херсонської області, а також із порядком проведення мобілізації та вичерпним переліком підстав виключення з військового обліку. Так, за задумом ОСОБА_7 реалізація злочинного плану полягала у внесенні недостовірних відомостей до військово-облікових документів військовозобов'язаних осіб, в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів з подальшим виключенням з військового обліку.
Усвідомлюючи, що реалізація злочинного плану, направленого на незаконне збагачення та одержання неправомірної вигоди за сприяння у виключенні з військового обліку і з метою унеможливлення викриття його протиправної діяльності правоохоронними органами, потребує залучення інших осіб, які будуть діяти за вказівками організатора та будуть об'єднані загальною метою одержання незаконного прибутку, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01 травня 2024 року, з метою підшукання військовозобов'язаних осіб, які мають бажання за надання неправомірної вигоди уникнути мобілізації, та одержувати неправомірну вигоду для передачі йому вирішив залучити раніше знайомих, підполковника ОСОБА_10 , який перебуває на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , провідного спеціаліста 1 категорії з питань військового обліку та реєстрації місця проживання Центра надання адміністративних послуг» Музиківської об'єднаної територіальної громади Херсонської області ОСОБА_11 , оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого солдата ОСОБА_12 , які також є службовими особами, яким довів деталі протиправної діяльності, переслідуючи корисливі мотиви, які в свою чергу дали свою добровільну згоду на участь у зазначеній протиправній діяльності, що виразилось у їх подальших активних діях, направлених на досягнення мети незаконного прибутку.
Описані у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , який відноситься до категорії тяжкого злочину, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5до 10 років з конфіскацією майна, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
З матеріалів долучених слідчим до клопотання слідчому судді, вбачається достатньо відомостей про обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Також слідчий суддя врахував специфіку кримінального правопорушення, методика розслідування якого вимагає послідовності і проведення значної кількості процесуальних дій. Зокрема, об'єм кримінального провадження, наявність у ньому 4 підозрюваних, значний перелік слідчих та розшукових дій, що необхідно провести у цьому кримінальному провадження, зокрема проведення низки експертиз, які через завантаженість експертних установ неможливо провести у стислі терміни, необхідність у розсекречуванні значного масиву протоколів проведення негласних слідчих дій, проведення аналізу отриманої за наслідками вчинення вищевказаних дій інформації. Враховано, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 24 березня 2025 року.
Слідчий суддя продовжив строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , зменшивши розмір застави до 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку слідчого судді забезпечить процесуальну поведінку підозрюваного та буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу. Захисник просив розглянути апеляційну скаргу без участі підозрюваного ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшло своє підтвердження під час обрання йому та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується долученими до клопотання матеріалами. У матеріалах провадження відсутні дані, які б спростовували обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.
Захисник висновки слідчого судді в цій частині не оспорює.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що встановлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням, наведеним слідчим суддею, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не зменшилися, та зазначає, що оскаржуване рішення в цій частині належно мотивоване.
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При цьому слідчий суддя врахував, що у випадку доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі. Вказаний ризик оцінений слідчим суддею з огляду на обставини злочину, в якому ОСОБА_7 підозрюється, вчинення злочину мало корисливий мотив, та вчинено відносно значної кількості осіб, що свідчить і про ймовірну наявність у підозрюваного ОСОБА_7 незаконно отриманих доходів, які дозволять йому проживати тривалий час без законних джерел до існування. Тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором доведено продовження існування ризику у вигляді можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки дії підозрюваного ОСОБА_7 та інших підозрюваних узгоджені між собою із залученням сторонніх осіб.
Під час проведення обшуків у цьому кримінальному провадженні не відшукано та не вилучено всіх необхідних документів, місцезнаходження яких на даний час встановлюється.
Існування вказаного ризику є переконливим з огляду на те, що досудовим розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено відомості про інших осіб, які за грошову винагороду були зняті з військового обліку за обставин, що інкримінуються підозрюваним.
Тому, будучи на свободі, ОСОБА_7 , який перебуває на керівній посаді в ІНФОРМАЦІЯ_4 , матиме можливість вчинити дії, направлені на знищення чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також є обґрунтованим та продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки додані до клопотання матеріали кримінального провадження містять справжні анкетні дані заявників, свідків, що може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показань, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, чи взагалі схиляння до відмови давати показання, чи їх спотворення на користь підозрюваного.
Крім того, на даний час органом досудового розслідування встановлено інших осіб, яким ОСОБА_7 з членами групи надавали допомогу для вирішення питання щодо виключення їх з військового обліку, а тому внаслідок своїх знайомств серед посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими підозрюваний підтримує спілкування, останній може впливати на них, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти цих осіб до відмови давати свідчення, чи їх спотворення.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , продовжує існувати, оскільки дії останнього (за підозрою) пов'язані з використанням його повноважень як посадової особи « ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 може продовжити вчинення інкримінованого їй діяння, в тому числі й для виконання раніше взятих на себе незаконних зобов'язань. Також під час оцінки вказаного ризику слідчим суддею взято до уваги і те, що дії ОСОБА_7 були направлені на незаконне збагачення та мали систематичний характер, були направлені на підрив обороноздатності країни у період воєнного стану з метою отримання незаконного прибутку, що вказує на викривлений рівень його громадянської свідомості.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчим суддею враховано, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває та в його межах триває збір доказів, у зв'язку з чим можуть призначатися експертизи, обстеження, проводитися слідчі дії, тощо, за наслідками яких може бути повідомлено про підозру й інших осіб, та/або про зміну підозри осіб, які вже повідомлені про підозру у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя врахував специфіку кримінального правопорушення, методика розслідування якого вимагає послідовності і проведення значної кількості процесуальних дій. Враховано значний об'єм кримінального провадження, наявність у ньому 4 підозрюваних, значний перелік слідчих та розшукових дій що необхідно провести у цьому кримінальному провадження, зокрема проведення низки експертиз, які через завантаженість експертних установ неможливо провести у стислі терміни, необхідність у розсекречуванні значного масиву протоколів проведення негласних слідчих дій, проведення аналізу отриманої за наслідками вчинення вищевказаних дій інформації.
Обставини, що перешкоджали здійснити вказані процесуальні дії раніше є: великий обсяг слідчих дій, які необхідно провести з метою перевірки версій сторони обвинувачення та сторони захисту.
Закінчення досудового розслідування в межах строків, визначених п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, є неможливим з об'єктивних причин, обумовлених обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що слідчим, прокурором доведено, що обставини, зазначені у частині третій ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
У даному кримінальному провадженні, слідчим суддею правильно встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки. Обраний щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження.
Отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, на чому наголошувала сторона захисту, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування підлягає задоволенню, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати, а також доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, слідчим суддею наведено мотивування щодо можливості зменшення раніше визначеного розміру застави до 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За висновком слідчого судді, що з моменту застосування до підозрюваного запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 26 вересня 2024 року, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а в подальшому при продовженні запобіжного заходу зі зменшеним розміром застави до 650 розмірів прожиткового мінімуму, підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не вніс. Тому, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя вважав можливим зменшити розмір застави до 450 розмірів прожиткового мінімуму, що з урахуванням обставин, які раніше встановлені слідчим суддею при можливості виходу за межі статті 182 КПК України, з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого суддів, та вважає, що рішення в цій частині відповідає вимогам ч.3 ст. 183 КПК України. Підстави для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави, про що просить апелянт, немає.
Що стосується доводів апелянта, що ОСОБА_8 , раніше не судимий, має постійні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, проходить військову службу у лавах Збройних сил України, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, має тяжкі захворювання, колегія суддів зазначає, що ці обставини не є достатніми для обрання йому більш м'якого запобіжного заходу.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_8 , та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3