СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-зз/759/10/25
ун. № 759/11905/23
21 січня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.,
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1
представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справіза первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 року.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 11.11.2016 року до 03.08.2023 року. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну він відвіз дружину та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на кордон з Польщею, який вони перетнули 04.03.2022 року. Під час перебування закордоном донька стикалася із непередбачуваною психологічною та фізичною агресією з боку матері, у зв'язку з чим ОСОБА_4 відмовилась знову їхати з матір'ю без нього, у матері були інші плани, а саме переїзд за кордон на постійне місце проживання, дочка відмовилась та висловила бажання проживати з ним (батьком), однак врегулювати дане питання мирним шляхом між ним та ОСОБА_3 не вдалось.Оскільки бажання дитини залишитися проживати з батьком в Україні не були почуті матір'ю, то донька відмовляється не тільки зустрічатися з нею, а й спілкуватися.
07.12.2023 року в рамках даної справи ухвалою суду забезпечено позов шляхом зобов'язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька. Однак, вказує, що дане забезпечення позову не вирішує ті проблеми, задля вирішення яких і було прийняте. Навпаки, примусовість у його виконанні налаштовує дитину ОСОБА_4 проти матері, оскільки інтереси дитини не забезпечуються, бажання дитини ніким із посадових осіб, відповідальних за виконання даного рішення, не заслухані та не враховані. А отже, в даному конкретному випадку дане забезпечення позову не відповідає інтересам дитини, а тільки захисту інтересів матері. З травня 2023 року ОСОБА_4 постійно і безперервно та за власним бажанням проживає разом з батьком.
Зазначає, що в умовах воєнного стану мати ОСОБА_4 може вільно без згоди батька вивезти малолітню доньку за кордон. З урахуванням того, що в цей період права батька на виїзд за кордон обмежені, така зміна місця проживання дитини вкрай ускладнить та навіть унеможливить в подальшому виконання судового рішення у справі про визначення місця проживання дитини.
Протокол розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 15.01.2025 року визначено суддю Твердохліб Ю.О. Заява передана судді 16.01.2025 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 16.01.2025 року призначено розгляд заяви у судове засідання.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, вказаних в ньому.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, 20.01.2025 року до суду від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд прави без її участі, за станом здоров'я, через який вона не має можливості бути присутньою у судовому засіданні, у якій також просила у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити, а ухвалу суду лишити без змін.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 07.12.2023 року забезпечено позов шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 07.12.2023 року про забезпечення позову змінено, встановлено місце безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_3 з малолітньою донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності батька - ОСОБА_1 за встановленим судом першої інстанції графіком протягом перших двох календарних місяців з дня ухвалення цієї постанови апеляційної інстанції в публічних місцях (місцях загального користування, таких як, але не виключно, парки, сквери, площі, розважальні заклади, торгівельні центри, тощо) за вибором ОСОБА_3 в місці, наближеному до місця проживання дитини.
Після сплину вказаного строку здійснення вищевказаного безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу зазначених осіб здійснювати за встановленим в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року про забезпечення позову порядком. В решті оскаржувану ухвалу залишено без змін.
05.01.2024 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ) Пономаренко А.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
23.01.2024 року та 07.02.2024 року, 05.07.2024 року, 15.07.2024 року, 29.08.2024 року, 02.10.2024 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ) Пономаренко А.С накладені штрафи за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця.
23.07.2024 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ) Пономаренко А.С. встановлено щодо ОСОБА_1 тимчасові обмеження у праві керування транспортним засобом.
На підвердження необхідності скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 надав копії: висновку за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_5 від 19.06.2023 року, висновку психолога за результатами проведення психодіагностичного дослідження з дитиною ОСОБА_5 від 16.06.2024 року, висновку фахівців а результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_5 від 16.06.2023 року, висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 24.05.2024 року № СЕ-19-24/3069-ПС, від 18.10.2023 року № СЕ-19/111-23/42178-ПС, від 28.07.2023 року №СЕ-19-23/38149-ПС, акту обстеження умов проживання дитини від 21.08.2024 року, 07.08.2023 року, актів оцінки умов потреб сім'ї та висновків оцінки потреб сім'ї, акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, довідки про фактичне місце проживання від 23.08.2023 року, інформації про виконавче провадження від 04.10.2024 року, скріншоти листування з мобільного застосунку.
Згідно з ч.1-4 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
За ч.7-10 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до роз'яснень в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Як вбачається зі статті 124 Конституції України, нею задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував наскільки конкретний захід, який було запропоновано вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, з урахуванням, зокрема, наявних на момент постановлення ухвали доказів для забезпечення позову.
Згідно з п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, судом враховано практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п.43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про забезпечення позову від 07.12.2023 року змінена постановою Київського апеляційного суду від 31.05.2024 року, а отже перевірено застосування судом норм права.
Крім того, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, та його значення полягає в захисті законних інтересів позивача у випадку недобросовісності дій відповідача, або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а вжиті заходи забезпечення позову лише зберігають існуюче становище до розгляду справи по суті.
Оскільки на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 судом ще не вирішено і обставини, що зумовили застосування заходів забезпечення позову, на момент розгляду заяви про їх скасування не змінилися, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб