Провадження № 33/821/120/25 Справа № 703/5236/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Ігнатенко Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
20 січня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисниці Постригань Т.Л. на постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 22 вересня 2024 року близько 23 години 53 хвилин в м. Сміла по вул. Незалежності, 37, у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України, керував автомобілем «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Драгер», результат якого склав 0,4 проміле.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисниця простять скасувати вищевказану постанову, а провадження по справі закрити.
Вважають вищевказану постанову незаконною та необгрунтованою, яка винесена з порушення матеріального та процесуального права.
Зазначають, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було повідомлено причини зупинки відповідно до чиного законодавства України, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон).
Також працівником патрульної служби не було виконано вимоги ч. 2 ст. 18, ч. 2 ст. 31 Закону, а саме, не пред'явлено службове посвідчення та не попереджено ОСОБА_1 про здійснення відеофіксації.
Вважають, що поліцейськими також порушено п. 5 розд. 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», оскільки відеофіксацію поліцейським розпочато з моменту, коли ОСОБА_1 дістає з машини документи, а не з моменту початка виконання поліцейським своїх службових обов'язків.
У зв'язку з чим вважають відеозапис з нагрудної камери поліцейського, недопустимим доказом.
В обгрунтування апеляційних вимог покликаються на рішення ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11 липня 2006 року та у справі «Биков проти РФ» від 10 березня 2009 року.
Зауважили, що як в протоколі так і в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння свідки не долучались.
Також, працівниками поліції в протоколі не вказано назву, модель, серійний номер пристрою, який застосовувався для відеозйомки. Ще не зазначено серію та номер диску, а також відомості про відео фіксацію руху автомобіля, моменту зупинки транспортного засобу та обставин складання самого протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказують, що як вбачається з часу, який зазначений в протоколі, - 23:53, він складений раніше ніж проведено огляд на стан сп'яніння, тому що час на роздруківці з приладу Драгер та на направленні на огляд водія транспортного засобу зазначений 23:55. Час на відеозаписі - 23.58, також не відповідає часу, вказаному у роздруківці з приладу Драгер.
Зазначають, що в них є обґрунтовані сумніви щодо результатів проведеного огляду 0,4 проміле.
У зв'язку з вищевикладеним, вважають, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП України.
Отже акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння та протокол про адміністративне правопорушення також вважають недопустимими доказами.
Заслухавши пояснення захисниці Постригань Т.Л. , яка підтримала апеляційні вимоги та надала пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №401013 від 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 22 вересня 2024 року о 23 годині 53 хвилин в м. Сміла, по вул. Незалежності, 37 керував автомобілем «Volkswagen Bora», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестер Драгер, результат 0,4 проміле.
Цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Наведені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції іншими доказами.
Даними рапорту поліцейського СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Федорової Д.К. від 23 вересня 2024 року, відповідно до якого, 23 вересня 2024 року зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 23 вересня 2024 року о 00 годині 00 хвилин в м. Сміла по вул. Незалежності, зупинено водія автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , який керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Посилання в постанові, що оскаржується на фактичні дані цього рапорту є не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, адже цей доказ не є єдиним та вирішальним у цій справі.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, в зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, працівниками поліції проведено його огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомого спеціального технічного засобу алкотестер «Драгер», результати якого склали 0,4 проміле алкоголю. З даним результатом ОСОБА_1 погодився, що підтвердив власним підписом.
Чеком тестування №5910 алкотестера «Драгер 6810» від 22 вересня 2024 року, відповідно до якого, 22 вересня 2024 року о 23 годині 55 хвилин у видихуваному ОСОБА_1 повітрі виявлено 0,40 проміле алкоголю, при цьому будь-яких заперечень щодо проведення огляду за допомогою спеціального технічного засобу та його результатів від ОСОБА_1 не надійшло.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 вересня 2024 року, відповідно до якого, в зв'язку з виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, він направляється працівником поліції до закладу охорони здоров'я - Смілянська районна лікарня, при цьому у даному направленні зазначено, що огляд ОСОБА_1 проведено за допомогою приладу «Драгер», покази якого склали 0,4 проміле.
Наявність незначної розбіжності у часі - у декілька хвилин, що вказано у чеку тестування проведеного огляду та на відеозаписі нагрудної камери поліцейського під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не вказує на недопустимість цих доказів.
Письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 22 вересня 2024 року, відповідно до яких, він 22 вересня 2024 року близько 11 години 00 хвилин розпивав алкоголь за місцем свого проживання. 22 вересня 2024 року близько 23 годин 53 хвилин в м. Сміла по вул. Незалежності, керував автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , та на вимогу працівників поліції зупинився навпроти будинку №37 по вул. Незалежності. Під час розмови працівники поліції повідомили, що відчувають запах алкоголю та на їх вимогу продув алкотестер «Драгер», результат 0,4 ‰. З результатом погодився та йому роз'яснено, що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП та роз'яснено всі права.
Окрім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується відеозаписами з відеореєстратора, який встановлений у салоні службового автомобіля працівників поліції, та з нагрудної камери працівника поліції.
Наведеним записам судом першої інстанції наданий детальний аналіз, відповідно до яких працівниками поліції зупинено автомобіль «Фольксваген Бора», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, оскільки він відчуває з салону автомобіля запах алкоголю. ОСОБА_1 повідомив, що не вживав та запах алкоголю можливо від пасажирів. За вказаних обставин, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. ОСОБА_1 особисто розпаковано мундштук та надано його працівнику для приєднання до приладу «Драгер», при цьому ОСОБА_1 повідомив, що вчора вживав алкогольні напої. При видиханні ОСОБА_1 повітря до мундштука, екран приладу «Драгер» вимкнувся, у зв'язку з чим огляд ОСОБА_1 не було завершено. ОСОБА_1 , у зв'язку з вимкненням приладу, запитав у працівника поліції, чи він сильно видихнув, на що останній повідомив, що він не знає. У подальшому, ОСОБА_1 повторно розпаковано мундштук та передано працівнику поліції, яким проведено контрольний забір повітря приладом «Драгер» та на екрані приладу висвітлився напис «Алкоголю немає». Після цього ОСОБА_1 здійснив видихання повітря до приладу «Драгер», покази якого склали 0,40 проміле алкоголю. З показами технічного засобу ОСОБА_1 погодився, будь-яких заперечень щодо дій працівника поліції та процедури проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від ОСОБА_1 не надійшло. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що якщо він не згідний з результатом огляду, такий огляд може бути проведено у медичному закладі, однак ОСОБА_1 ствердно повідомив, що з результатом огляду згідний. Після цього працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено його права, передбачені КУпАП та Конституції України. У подальшому, при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 визнав факт вживання у цей день вранці алкогольних напоїв. У подальшому, працівниками поліції за участі ОСОБА_1 складені адміністративні матеріали.
Щодо доводів апелянтів про визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом суддя районного суду мотивовано вказав, що відеозапис долучений до адміністративних матеріалів, а зафіксовані на ньому події відповідають фактам викладеним у протоколі про адміністративні правопорушення та обставинам події, що відбулася 22 вересня 2024 року, а тому суд не ставить під сумнів те, що події відображені на відеозаписі відбулися саме у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення дату і час.
Додатково апеляційний суд зауважує, що відсутність у постанові судді вказівки на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис поліцейським, не тягне за собою безумовної підстави для визнання цього доказу недопустимим, оскільки вимоги до постанови судді про накладення адміністративного стягнення та до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів не є тотожними.
Апеляційний суд відзначає, що ці відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 40 Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Також додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доводи апелянтів про незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 були предметом перевірки судом першої інстанції та визнані законними.
Водночас апеляційний суд відзначає, що всупереч доводам апелянтів, не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП підстава зупинки транспортного засобу, оскільки ці обставини не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Доводи апелянта про незаконність постанови, з огляду на норми Закону, оскільки працівники поліції не представились, не вказали посади, прізвище, ім'я та по-батькові, поліцейські звання, не повідомили про застусування технічний засобів, що мають функції фото- і кінозйомки не є підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Слід відзначити, що апелянти в апеляційних скаргах приводять нерелевантну практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки в ній ідеться про розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів. Окрім того, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах судів апеляційної інстанції, на які є посилання в апеляційних скаргах сторони захисту, не повинні враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисниці Постригань Т.Л. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук