22 січня 2025 року
м. Харків
справа № 644/2360/24
провадження № 22-ц/818/1092/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
заявники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Органу опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2024 року в складі судді Черняка В.Г.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради звернулися до суду з заявою про звільнення від обов'язків опікуна та призначення опікуна, яку в подальшому уточнили.
Заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2000 року ОСОБА_3 , 1961 року народження, визнана недієздатною та рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 06 червня 2000 року № 102/4 над останньою встановлено опіку, опікуном призначено сестру - ОСОБА_1 .
Зазначили, що на даний час змінилися обставини і за станом здоров'я та похилим віком ОСОБА_1 не може виконувати обов'язки опікуна над хворою сестрою. В наслідок таких обставин вона звернулась до органу опіки та піклування про звільнення її від обов'язків опікуна внаслідок її стану здоров'я. ОСОБА_2 є племінником недієздатної ОСОБА_3 , який за станом здоров'я може та має бажання виконувати обов'язки опікуна, у зв'язку із чим подав до органу опіки та піклування відповідну заяву.
Вказали, що опікунська рада Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради 16 лютого 2024 року, розглянувши заяви ОСОБА_1 з проханням звільнити її від повноважень опікуна недієздатної ОСОБА_3 за стоном здоров'я та ОСОБА_2 з проханням надати подання до суду про призначення його опікуном недієздатної тітки ОСОБА_3 та необхідні документи вирішила надати до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова подання щодо призначення ОСОБА_2 , 1978 року народження опікуном ОСОБА_3 , 1961 року народження.
Просили звільнити ОСОБА_1 від прав та обов'язків опікуна недієздатної ОСОБА_3 , 1961 року народження; призначити ОСОБА_2 опікуном недієздатної ОСОБА_3 , 1961 року народження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2024 року провадження у справі закрито.
На вказану ухвалу суду Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Апеляційна скарга Органу опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради мотивована тим, що заявниками до суду першої інстанції було надано подання опікунської ради Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 16 лютого 2024 року № 03.02.01-166/0/156-24 щодо звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна недієздатної ОСОБА_3 та призначення іншого опікуна ОСОБА_2 . Зазначила, що відповідно до Положення, опікунська рада не має повноважень щодо призначення або звільнення від обов'язків опікунів/піклувальників недієздатних осіб чи осіб, дієздатність яких обмежена. Органу, що призначив опікуна недієздатній ОСОБА_3 на цей час не існує. Вказала, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення присяжних.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовані тим, що органу опіки та піклування - виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради міста Харкова, рішенням якого ОСОБА_1 було призначено опікуном сестри ОСОБА_3 , як і його правонаступника, станом на 01.04.2024 вже не існувало. Інших суб'єктів, наділених правом звільнення від повноважень опікуна або піклувальника, окрім суду та органу опіки та піклування частина перша статті 75 ЦК не містить. Таким чином, судом першої інстанції невірно застосовано до вищезазначених правовідносин положення частини першої статті 75 ЦК України. Незважаючи на відповідність ОСОБА_2 усім критеріям, визначеним статтею 63 ЦК України, та встановленого частиною першою статті 60 ЦК України обов'язку суду призначити ОСОБА_2 опікуном недієздатної ОСОБА_3 , судом заява ОСОБА_2 в цій частині взагалі не розглянута. Посилалися на те, що судом першої інстанції порушено як строки, так і порядок розгляду цієї справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги Органу опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду - скасувати.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства через недотримання вимог ст. 60, 75 ЦК України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою МСЕК.
Потребує постійного стороннього догляду та нагляду і постійної допомоги.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2000 року ОСОБА_3 , 1961 року народження, визнано недієздатною (а.с.12,44).
Рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 06 червня 2000 року №102/4 над ОСОБА_3 встановлено опіку, опікуном призначено сестру останньої - ОСОБА_1 (а.с.45).
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та племінником ОСОБА_3 (а.с.37-43,46).
ОСОБА_1 , згідно з довідкою КНП «Поліклініка №5» Харківської міської ради від 21 листопада 2023 року №3664 страждає на гіпертонічну хворобу (ІІ стадія, 3 ступеня, високий ризик, кризова течія), відповідно до консультативного висновку ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка» страждає на посттравматичний артроз, больовий синдром та контрактуру суглобів, рекомендована реабілітація та обмеження фізичних навантажень (а.с.103,113).
ОСОБА_2 є племінником недієздатної ОСОБА_3 , який за станом здоров'я може та має бажання виконувати обов'язки опікуна, у зв'язку із чим подав до органу опіки та піклування відповідну заяву.
В наслідок зазначених обставин ОСОБА_1 звернулась до органу опіки та піклування про звільнення її від обов'язків опікуна внаслідок її стану здоров'я та призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 .
Відповідно до подання опікунська ради Адміністрації Індустріального Харківської міської ради № 03.02.01-166/0/156-24 від 16 лютого 2024 року, останнім вирішено звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна недієздатної ОСОБА_3 ; вважати призначення опікуна доцільним та таким, що відповідає інтересам недієздатної. Надати до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова подання щодо призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 (а.с.11,49-50).
Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Положеннями частини першої статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
За частиною 1 статті 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт перший частини другої статті 293 ЦПК України)
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Особливості розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи вміщено в Главу 2 Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Статтею 300 Глави 2 Розділу IV ЦПК України визначено зміст рішення суду у справах про обмеження цивільної дієздатності.
Частиною першою статті 300 ЦПК України встановлено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Згідно із частиною другою статті 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.
За вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні аргументи сторін були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23, провадження № 61-15326св23).
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору/заяви, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Суд зобов'язаний тлумачити норму права, використовуючи при цьому як загальний, так і казуальний підхід, самостійно застосовувати право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин та тлумаченні права.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2000 року ОСОБА_3 , 1961 року народження, визнано недієздатною, а рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 06 червня 2000 року №102/4 над ОСОБА_3 встановлено опіку, опікуном призначено сестру останньої - ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що ОСОБА_1 за станом здоров'я не має можливості виконувати права та обов'язки опікуна ОСОБА_3 , в свою чергу племінник недієздатної ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за станом здоров'я може та має бажання виконувати обов'язки опікуна. У зв'язку з чим просили звільнити ОСОБА_1 від прав та обов'язків опікуна недієздатної ОСОБА_3 , та призначити ОСОБА_2 опікуном недієздатної ОСОБА_3 .
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 було призначено опікуном сестри ОСОБА_3 за рішенням органу опіки та піклування, а не суду, то питання звільнення її від повноважень опікуна не віднесено до компетенції суду. Водночас суд може призначити опікуна недієздатній особі лише за поданням органу опіки та піклування, а не за заявою колишнього опікуна. У зв'язку з цим, дана справа не підлягає розгляду як за правилами цивільного судочинства, так і взагалі судом.
Однак судом першої інстанції не враховано те, що частиною 2 статті 300 ЦПК України передбачено право звернення саме особи, призначеної опікуном, із заявою про звільнення її від повноважень опікуна і призначення за поданням органу опіки та піклування іншу особу.
Таким чином заявники звернулися до суду у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
При цьому колегія суддів зауважує, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку.
Відповідно до змісту статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У порушення наведених положень процесуального закону суд першої інстанції не взяв до уваги те, що заявниками надано до суду відповідне подання органу опіки та піклування, а також того, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою.
Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про закриття провадження у справі є помилковою, за таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги Органу опіки та піклування - виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.