Справа № 337/1913/24
Номер провадження 2/337/96/2025
23 січня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
за участю секретаря - Трегуб Т.В.
представника позивача - Висоцької Х.О. (в режимі відеоконференції)
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, представник позивача: Висоцька Христина Олегівна до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,
01.04.2024 року представник позивача Моторне (транспортне) страхове бюро України звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просить стягнути з відповідача 130 000,00 грн., що становлять регламентну виплату за шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу та 3 052,32 грн. витрати, пов'язані зі встановлення розміру збитків, а також понесені судові витрати.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2024 року по цивільній справі, розглянутій за правилами спрощеного провадження, заявлені вимоги було задоволено.
Ухвалою суду від 16.08.2024 року задоволено заяву адвоката Шокота А.С., представника ОСОБА_2 про скасування заочного рішення, заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні.
13.09.2024 року представником відповідача наданий відзив, в якому викладені заперечення на позов, зокрема, звернуто увагу суду про наявність повідомлення про ДТП від ОСОБА_4 до страховика ПрАТ «СК» АСКО Донбас Північний» від 16 вересня 2021 року, заяву про відшкодування шкоди завданої ДТП 28.01.2021року, від ОСОБА_4 до страховика ПрАТ «СК» АСКО Донбас Північний» від 16 вересня 2021року та поліс страховика ПрАТ «СК» АСКО Донбас Північний» АР1098826 діючий на 30.08.2021 року, натомість в матеріалах справи відсутні відомості щодо невідшкодування шкоди ПрАТ «СК» АСКО Донбас Північний». З висновку експерта Кузнецова Р.В. № 961, дата оцінки 28.01.2021 року не видно, що Кузнецов Р.В. є представником МТСБУ, не видно що МТСБУ 26.10.2021 року направило його для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та проведено атотоварознавчого дослідження. Неможливо, з наданого звіту, стверджувати, що звіт № 961 від 05.01.2022 року складений саме в дату, яка зазначена у позові. Складений звіт не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, калькуляція ремонтних робіт від 28.01.2021 року невідомо ким складена без проведення огляду, за текстом телеграми про виклик для огляду ОСОБА_2 викликає фізична особа ОСОБА_5 , документ про отримання телеграми відсутній. Виклик ОСОБА_2 замовником дослідження відсутній. Протокол огляду транспортного засобу від 26.10.2021 року не є додатком до звіту, був проведений без участі ОСОБА_2 . Сторона відповідача не згодна взагалі, а ні з сумою виплати, а ні з тим що третій особі ОСОБА_3 було відшкодовано в порядку регресу витрати, пов'язані з регламентною виплатою у сумі 130 000 грн. ОСОБА_3 не набувала статусу потерпілої. Заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ОСОБА_3 не надавала, пам'ятка їй не вручалася. Збитки та шкода були сплачені обвинуваченим до постановлення ухвали Заводського районного суду по справі №332/2835/21, якою закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021082050000055 від 28.01.2021 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 286 ч.1 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ч. 1 ст. 45 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.Закриваючи провадження за ст.45 КК України суд встановив обставини відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 14.10.2024 вирішено питання щодо прийняття відзиву та витребування доказів.
11.10.2024 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якій зазначено ПрАТ «СК «АСКО Донбас Північний» є страховиком за полісом ОСЦПВ укладеним щодо транспортного засобу належного ОСОБА_3 . При цьому це договір ОСЦПВ, а не КАСКО, що у свою чергу виключає настання цивільно-правової відповідальності у такого страховика за шкоду заподіяну третіми особами для страхувальника за таким договором, шляхом пошкодження об'єкту страхування. Відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники ДТП направляють повідомлення про ДТП до свого страховика. Така вимога водієм автомобіля належного ОСОБА_3 - виконана була, про що і свідчить повідомлення про ДТП направлене до ПрАТ «СК «АСКО Донбас Північний» (яке згодом було направлено у копії для МТСБУ), адже Відповідач, який зобов'язаний був звернутися з повідомленням до ДТП до МТСБУ, такий обов'язок не виконав. До Звіту № 961 додані додатки: ремонтна калькуляція, виготовлена за допомогою програми «AUDATEX» та протокол огляду від 26.10.2021 року, при цьому оцінювати кожен з додатків до звіту окремо не доцільно, бо вони є частиною такого звіту. Відповідно до правил використання КЕП - весь документ з додатками підписаний електронний цифровим підписом, і протокол створення та перевірки КЕП це підтверджує. Присутність учасників ДТП на огляді не обов'язкова (п.п.5.2 п.5 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату). Не зважаючи на це, відповідач був повідомлений про огляд належним способом, зокрема шляхом направлення телеграми, яка є додатком до звіту. ОСОБА_3 брала участь у кримінальному провадженні в якості лише цивільного позивача, не маючи одночасно при цьому статусу потерпілої особи. При закритті кримінального провадження та звільненні відповідача від кримінальної відповідальності судом досліджувалося питання відшкодування шкоди особам, які були визнані потерпілими в межах такого. Відповідно питання відшкодування відповідачем шкоди ОСОБА_3 судом не досліджувалося, саме тому і немає відповідного посилання на таку обставину у змісті такої ухвали. Таким чином, можна зробити висновок, що висновки зроблені стороною відповідача на підставі змісту такої ухвали суду, є лише припущеннями. Сторона відповідача посилається на зміст заяви ОСОБА_3 від 28.01.2022 року, в якій вона просила поданий нею в кримінальному провадженні цивільний позов до відповідача залишити без розгляду. На противагу цьому варто звернути увагу, що відповідно до заяви ОСОБА_6 , яка також виступала цивільним позивачем у такому кримінальному провадженні - вона відмовилась від свого цивільного позову, у зв'язку з «врегулюванням даного питання шляхом відшкодування всіх збитків». Жодного доказу, який би засвідчував відшкодування відповідачем шкоди для ОСОБА_3 не надано. Відповідно, подання ОСОБА_3 такої заяви жодним чином не вплинуло на існування правовідносин, щодо відшкодування їй шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, і право вимоги по відшкодуванню такої шкоди у неї зберіглося. Регламентна виплата МТСБУ була здійснена на користь ОСОБА_3 після постановлення ухвали Заводського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2022 року у справі № 332/2835/21, зокрема - 14.03.2022 року. Натоміть, ОСОБА_3 жодної інформації про здійснення на її користь відповідачем відшкодування в період 16.09.2021-14.03.2022 не повідомляла. Оскільки предмет спору у даній справі, полягає у здійсненні відшкодування в порядку регресу, основною обставиною, яка підлягала доказуванню, був факт здійснення регламентної виплати та її розмір. До позовної заяви було долучена відповідні платіжні та інші документи, що підтверджують таку обставину. Жодних доказів, які б могли спростувати зазначену обставину відповідач не надав.
01.11.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь, в яких представник відповідача зазначив, що час проведення огляду у протоколі огляду не визначений. Афоніна не приймала участь в огляді, у протоколі огляду особи, які приймали участь у огляді відсутні. Крім визначеного, у матеріалах справи що розглядається, арк. справи 7-8 міститься копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_3 , що завірені її власним підписом. У матеріалах кримінальної справи арк. справи 51-56 міститься позовна заява ОСОБА_3 за її підписом, також на арк.101 кримінальної справи міститься власноруч написана та підписана заява ОСОБА_3 . Позивачем до суду надана копія заяви про відшкодування шкоди від 16 вересня 2021 року, арк. справи 17, заява написана та підписана ОСОБА_3 , але власнопис та підпис не відповідає власнопису та підпису у заяві у кримінальної справі, підпису на копії паспорту та РНОКПП ОСОБА_3 у справі що розглядається, та у цивільному позові у кримінальному провадженні (додатки 4,5 до заперечення). Приймаючи до уваги викладене, вважає, що ОСОБА_3 не зверталася до позивача з заявою про відшкодування шкоди. Про те, що заяву про відшкодування шкоди ОСОБА_3 не писала, свідчить повідомлення ОСОБА_4 про ДТП від 16 вересня 2021 року, арк. справи 14, написаний ідентичним почерком, що і заява про відшкодування шкоди ОСОБА_3 на арк. справи 17.
28.10.2024 року надійшли витребувані судом матеріали кримінальної справи.
Ухвалою суду від 7 грудня 2024 року за клопотанням представника відповідача суд перейшов від розгляду цивільної справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження у справі.
02.12.2024 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи та витребуванні доказів-відмовлено, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_7 про визнання дій представника відповідача зловживання процесуальними правами та застосування попередження - відмовлено, закрито підготовче судове засідання справу призначено до розгляду.
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі до розгляду Дніпровським районним судом м. Києва справи № 337/1913/24 відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, наполягає на задоволенні, суду пояснила, що виплата ОСОБА_3 проведена позивачем у відповідності до норм чинного законодавства на підставі її звернення, до якого надані усі необхідні на підтвердження її особи, належності їй пошкодженого автомобілю, тощо. Нею був наданий автомобіль на огляд та надані належні їй реквізити банківського рахунку для зарахування страхового відшкодування. ОСОБА_3 мала право на виплату відповідача, яку й отримала відповідно до норм чинного законодавства, а тому МТСБ має законне право отримати в порядку регресу таке відшкодування від відповідача. Представником відповідача не підтверджений факт відшкодування відповідачем заподіяної шкоди третій особі.
Представник відповідача просить у позові відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_3 була відшкодована шкода відповідачем під час кримінального провадження, а тому остання не зверталася до позивача за отриманням страхових виплат. Заява від її імені написана не нею, підпис на заяві суттєво відрізається від її підпису в паспорті та в заяві , що є в матеріалах кримінального провадження, при цьому повідомлення про ДТП від імені сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ( який був за кермом пошкодженого авто під час ДТП) та заява від імені ОСОБА_3 від 16 вересня 2021 року до позивача про відшкодування написана одним почерком, що свідчить про існування якоїсь корупційної схеми. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, причину відсутності суду не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позову у встановлений строк суду не надав.
Третя особа ОСОБА_3 у судове не з'явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталася.
При цьому учасниками провадження не було заявлено про необхідність надання у судовому засіданні особистих пояснень осіб, що не з'явилися до судового засідання, тому у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу їхню відсутність.
Вислухавши доводи учасників провадження, розглянувши матеріали справи та матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 , з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Отже, між сторонами правовідносини з приводу відшкодування витрат в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою, що врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( чинним на час виникнення та існування правовідносин) та нормами Цивільного Кодексу України.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.5 даної статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 4.2 ст.22 ЦК України, встановлює, що до збитків належать в тому числі і втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно ст.21 Закону України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно ст.29 Закону України№ 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 39 Закону № 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За положеннями цієї норми МТСБУ є самоврядною організацією її засновників (членів) та гарантом відшкодування шкоди, яка має завдання щодо: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються уповноваженим органом; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників (частина друга статті 39 цього Закону).
Відповідно п.38.2 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: 38.2.1) до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно п.39.1 ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ст.30 Закону № 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до абз.1 ст.28 Закону № 1961-IV Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, що пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 566 від 09.07.2010 року (в редакції чинній на момент ДТП) встановлено розмір страхової суми за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000.00 гривень на одного потерпілого.
Судом встановлено, що 8.01.2021, приблизно об 11-00 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ТОYОТА САМRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Діагональна, рухаючись з боку вул. Південне шосе в напрямку вул. Північне шосе в м. Запоріжжі. В салоні автомобіля, в якості пасажира перебувала ОСОБА_8 . В цей же час, у зустрічному для водія ОСОБА_2 напрямку, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух водій ОСОБА_4 , в салоні автомобіля якого перебувала пасажир ОСОБА_6 . Під час руху поблизу буд. №11 по вул. Діагональній, водій ОСОБА_2 , з метою виконання маневру розвороту, виїхав в розрив розподільного газону, після чого, діючи в порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, де вказано:
10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
10.4 «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам…», не переконався в безпеці своїх дій, дорогу водієві ОСОБА_4 , який рухався прямо у зустрічному напрямку не надав, натомість, продовжуючи виконання маневру розвороту, здійснив виїзд на проїзну частину по якій рухався водій ОСОБА_4 , внаслідок чого допустив зіткнення передньої правої бічної частини керованого ним транспортного засобу із передньою, частиною автомобілю під керуванням водія ОСОБА_4 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 942п від 09.06.2021, пасажиру ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «закрита травма грудної клітки: перелом 6-го ребра зліва по середній аксилярній лінії, без зміщення кісткових уламків, що кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 376/к від 25.05.2021, пасажиру ОСОБА_8 , були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «закрита травма грудної клітки: переломи 1-2 ребер справа по передній аксилярній ліній, переломи 8,9,10 ребер справа по лопатковій лінії, перелом тіла правої лопатки із наступним проведенням остеосинтезу перелому (03.02.2021), що кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Закрита тупа травма таза: перелом верхньої гілки лонної кістки справа, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Закрита тупа травма правої гомілки: переломи нижньої третини малогомілкової кістки та внутрішньої кісточки, розрив дистального міжберцевого синдесмозу, із наступним проведенням остеосинтезу перелому (03.02.2021), що кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я».
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/108-21/7482-ІТ від 02.07.2021 в даній дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
Своїми необережними діями водій ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Зазначене підтверджено ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 28 січня 2022 року, Справа № 332/2835/21, Провадження № 1-кп/332/44/22, згідно якої кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082050000055 від 28.01.2021 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 286 ч. 1 КК України було закрито, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ч. 1 ст. 45 КК України. Цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - залишені без розгляду.
Зазначена ухвала винесена судом за участі захисника: Шокота А.С., потерпілої: ОСОБА_8 , представника потерпілої: ОСОБА_9 , тобто у відсутність ОСОБА_3 .
Отже, ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2022 року встановлено факт порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Факт заподіяння ОСОБА_10 внаслідок протиправної поведінки механічних пошкоджень автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є третя особа по справі ОСОБА_3 відповідачем не оспорюється.
На момент вчинення ДТП у ОСОБА_2 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхового сертифікату «Зелена картка». Зазначений факт у судовому засіданні представником відповідача не заперечувався та підтверджений наявними в матеріалах справи, а саме відомостями з Централізованої бази даних МТСБУ, даними повідомлення про ДТП та довідки НПУ про обставини ДТП, з яких вбачається, що винуватець ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , - без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхового сертифікату «Зелена картка».
Отже, ОСОБА_2 , як винуватець дорожньо-транспортної пригоди повинен був самостійно вжити заходів щодо відшкодування усім особам заподіяної шкоди.
Під час судового засідання представником відповідача були висунуті доводи щодо самостійного відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_2 під час кримінального провадження. Однак такі доводи судом не приймаються з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів провадження № 1-кп/332/44/22, Справа № 332/2835/21, а саме з даних обвинувального акту та Реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні не визнавался. 01.09.2020 року ОСОБА_3 під час судового провадження звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила вважати себе цивільним позивачем за кримінальним провадженням та стягнути з ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 270000 грн. Матеріали кримінального провадження не містять рішення суду, у тому числі і протокольної ухвали, щодо визнання ОСОБА_3 цивільним позивачем, а ОСОБА_2 цивільним відповідачем за пред'явленими вимогами, розписок про вручення їм пам'яток про права та обов'язки як цивільного позивача та відповідача та викликів судовими повістками ОСОБА_3 до судового засідання.
Як вбачається із відеозапису судового засідання та протоколу судового засідання 28 січня 2022 року ОСОБА_3 у судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження присутня не була, учасники провадження під час розгляду клопотання щодо звільнення ОСОБА_2 повідомляли про відшкодування заподіяної шкоди потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Заяву від імені ОСОБА_3 , що зареєстрована в канцелярії суду від 28 січня 2022 року вх.№ 1374, в якому вона просить залишити заявлений цивільний позов без розгляду була подана у судовому засіданні адвокатом Щербань Т.Ю., яка також була представником потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , на підставі договорів на надання правничої допомоги, що наявні в матеріалах провадження.
В матеріалах кримінального провадження наявні заяви потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди, натомість будь-які заяви, розписки щодо відшкодування заподіяної шкоди матеріали провадження не містять, також представником відповідача не надано суду жодного доказу на підтвердження відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2 . ОСОБА_3 як власниці пошкодженого ним майна, а тому доводи представника відповідача ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди третій особі ОСОБА_3 є голослівними та відкидаються судом.
Подання ОСОБА_3 заяви про залишення позову без розгляду, жодним чином не вплинуло на існування правовідносин щодо відшкодування їй шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, і право вимоги по відшкодуванню такої шкоди у неї збереглося; зазначене узгоджується з вимогами ч.2 ст.257 ЦПК України відповідно до якої, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно з зазначеними позовними вимогами.
При цьому суд зауважує, що у суду відсутні підстави вважати, що заява про залишення позову без розгляду була написана особисто ОСОБА_3 , як стверджує представник відповідача ОСОБА_1 , оскільки остання особистої участі під час розгляду кримінального провадження не брала, заява від її імені була подана у судовому засіданні адвокатом Щербань Т.Ю, при цьому де та ким ця заява була написана та підписана, суду невідомо, а тому доводи щодо власноруч виготовлення тексту письмової заяви про залишення цивільного позову у кримінальному провадження та її підписання саме ОСОБА_3 , за відсутності жодного доказу, є непереконливими.
16.09.2021 року власник пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування збитків, на виконання вимог ст.35 Закону № 1961-IV, звернулася до МТСБУ з відповідною заявою, на підставі якої МТСБУ було відкрито регресну справу № 79636.
При цьому до зазначеної заяви ОСОБА_3 , крім інших необхідних документів, надала копію свого паспорту та ідентифікаційного коду та дані належного їх розрахункового рахунку в АТ «Приватбанк», на який просила зарахувати належне відшкодування.
Враховуючи факт надання ОСОБА_11 необхідних документів на підтвердження своєї особи та належності банківського рахунку до заяви, що складена від її імені, за відсутності доказів протилежного, у суду відсутні підстави вважати, що заява від її імені виконана не нею та в останньої відсутнє волевиявлення, спрямоване на задоволення бажання отримати належну їй виплату. На глибоке переконання суду, належним та допустимим доказом надання завідомо неправдивих документів позивачеві для виплати сторонньою особою, яка відмінна від особи ОСОБА_11 та заволодіння в подальшому грошовими коштами, міг би бути обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який наразі відсутній.
На виконання своїх обов'язків, передбачених п.34.1 ст.34 Закону № 1961-IV, МТСБУ направило свого представника (працівника або експерта) для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу. Внаслідок такого огляду, який був здійснений 26.10.2021 року, та проведення автотоварознавчого дослідження було складено Звіт № 961 від 05.01.2022 року, за висновками якого визнано, що проведення відновлювального ремонту транспортного засобу є економічно недоцільним.
Згідно з висновками Звіту № 961 від 05.01.2022 року здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу є економічно недоцільним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує вартість автомобіля до ДТП; тобто «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , є фізичного знищеним; вартість відновлювального ремонту без урахування зносу становить 906 805,61 грн, вартість автомобіля до ДТП становила 275 873,92 грн.
Відповідно до рахунку № 913 від 04.01.2022 року та платіжної інструкції № 300115 вартість проведеного дослідження щодо розміру збитків становить 1 500,00 грн.
Зазначений Звіт № 961 складений на підставі огляду об'єкту оцінки проведеного 26.10.2021 року за адресою АДРЕСА_1 за відсутності іншого учасника ДТП, який викликався на огляд телеграмою. В матеріалах справи є телеграма на ім'я ОСОБА_2 . Таким чином. Враховуючи, що огляд проводився 26.10.2021 за місцем мешкання ОСОБА_11 ( адреса АДРЕСА_1 зазначалася неї у цивільному позові та заяві про залишення його без розгляду у кримінальному провадженні, відповідає даним паспорту на її ім'я), враховуючи зазначення про іншого учасника ДТП, за відсутності доказів протилежного, у суду наявні усі підстави вважати, що саме власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 надала його для огляду, бажаючи отримати страхову виплату.
Протокол огляду , фототаблиця, копія телеграми та інші додатки до Звіту засвідчені печаткою та власним підписом ОСОБА_5 . Крім того, файл надіслання Звіту з додатками підписаний електронним підписом ОСОБА_5 . Представником відповідача не заявлялося клопотання щодо огляду у судовому засіданні електронних документів, надісланих у підписаному електронним підписом файлі позивачеві, тому за відсутності доказів протилежного, у суду відсутні сумні вважати, що надані до звіту документи, які містять інформацію, що частково відображена у звіті ОСОБА_5 , не містять підпису особи. Яка їх виготовила.
Доводи представника відповідача щодо відсутності дати огляду у складеному протоколі та дати звіту є помилковими, оскільки як вбачається з тесту Протоколу № 519 зазначено у графі «дата огляду» 26.10.2021, у Звіті № 961 зазначено дату оцінки 28 січня 2021 року ( на дату ДТП).
Вартість надання вказаних послуг оцінювачем становила 1 552,32 грн., що підтверджується доданими копіями рахунку на оплату, акту надання послуг та платіжної інструкції № 817525.
Для здійснення розрахунку вартості КТЗ «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП та розміру регламентної виплати було розміщено інформацію про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи. В результаті чого було встановлено залишкову вартість автомобіля у сумі 75 000,00 грн.
МТСБУ було здійснено розрахунок розміру шкоди та регламентної виплати, відповідно до якого різниця вартості автомобіля до та після ДТП становила 200 873,92 грн.
В зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, з урахуванням лімітів страхової відповідальності, МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі - в розмірі 130 000,00 грн. за шкоду заподіяну в результаті фізичного знищення транспортного засобу.
Оскільки зазначена шкода, у визначеному спеціалістом розмірі, потерпілій особі особисто винуватцем ДТП, яким є ОСОБА_2 відшкодована не була, на підставі наказу МТСБУ № 3/1431 від 10.03.2022 року МТСБУ 05.01.2023р. здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 130 000,00 грн. за шкоду заподіяну в результаті фізичного знищення транспортного засобу, що підтверджено довідкою про розмір відшкодування шкоди № 1 від 23.02.2022 року та платіжною інструкцією № 817864. При цьому договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.
Згідно платіжної інструкції№ 817864 від 14 березня 2022 страхова виплата була проведена позивачем на розрахунковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 , отримувач ОСОБА_3 зазначений розрахунковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 зазначеній і в заяві ОСОБА_3 від 26 вересня 2022 року. Жодних доказів на спростування факту неотримання ОСОБА_12 зазначених грошових коштів, або отримання їх третьою особою відповідачем не надано. Клопотань про ідентифікацію особи, якій належить розрахунковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 , з боку відповідача заявлено не було.
На підставі викладеного, суд вважає цілком доведеним факт, що третя особа ОСОБА_3 мала право на отримання відшкодування від МТСБ, скористувалася таким правом, а МТСБУ виконало покладений на нього даним законодавчим положенням обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно- правову відповідальність.
Так як цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди, то Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до ст.1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону № 1961-IV, після проведення виплати потерпілій особі набуло право вимоги до відповідача стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Доводи представника відповідача щодо відсутності у справі доказів можливого відшкодування заподіяної шкоди ПрАТ «СК «АСКО Донбас Північний», який є страховиком за полісом ОСЦПВ укладеним щодо транспортного засобу належного ОСОБА_3 не спростовують виводи, висунуті судом, оскільки договір обов'язкового виду страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виключає настання цивільно-правової відповідальності у такого страховика за шкоду заподіяну третіми особами для страхувальника за таким договором, шляхом пошкодження об'єкту страхування.
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що відповідачем жодних доказів на спростування встановлених обставин не надано, суд вважає, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України Заявлені до відповідача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 1187 ЦК України, ЗУ “Про страхування», ст.ст. 12, 89, 141, 279, 263, 264, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України, представник позивача: Висоцька Христина Олегівна до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України ( НОМЕР_5 в AT «Укрексімбанк» м.Київ Код ЄДРПОУ 21647131, м.Київ Русанівський бульвар.8 ) кошти в розмірі понесених витрат:130 000,00 грн. - регламентна виплата за шкоду пов'язану з пошкодженням транспортного засобу; 3 052,32 грн. - витрати пов'язані зі встановлення розміру збитків; суму сплаченого судового збору - 3 028,00 грн, а всього 136 080 грн. 32 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний тест рішення виготовлений 24 січня 2025 року, копію рішення надіслати учасникам провадження.
Суддя: Л.Г. Салтан