23.01.2025
ЄУН 337/5724/24
3/337/6/2025
23 січня 2025 року суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Калугіна Ганна Борисівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи: військовослужбовець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 148850 від 12.10.2024 встановлено, що 12.10.2024 о 11:40 год. в м. Запоріжжі по вул. Хортицьке шосе, буд. 2А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2109 державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, не природня блідніть шкіри обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Про повторність попереджений. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР України, чим порушив п. 2.5 ПДР України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, зі слів його захисника - Келембета С.В., Найдьонов Т.Г. знаходиться на лікарняному.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Келембет С.В. подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, пояснив, що поліцейські неправомірно зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування особою транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 7 Закону України «Про національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
В другій частині цієї статті зазначається, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 3 розділу І зазначеної Інструкції визначає, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 3 розділу І зазначеної Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно пункту 6 розділу І зазначеної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
Згідно пункту 6 розділу ІІ зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Згідно пункту 7 розділу І зазначеної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Відповідно до пунктів 4, 6 постанови КМУ від 17 грудня 2008 № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», ст. 266 КУпАП, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши відеозапис з бодікамер поліцейських, який проводився в момент зупинки транспортного засобу, а також письмові докази у справі, давши їм належну та всебічну оцінку у їх сукупності, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства суддя приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наступними підставами.
Аналіз вищенаведених норм закону вимагає від поліцейського обов'язкове виконання ряду послідовних дій щодо зупинки водія, виявлення ознак сп'яніння та подальшої вимоги пройти огляд на стан сп'яніння. Таким чином, законній вимозі поліцейського до водія пройти огляд на стан сп'яніння повинні обов'язково передувати законна зупинка транспортного засобу та безпосереднє виявлення ознак сп'яніння у водія.
Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні відеозапису бодікамери поліцейського, патрульні слідували на виклик, але, побачивши транспортний засіб ОСОБА_1 , розпочали слідувати за ним, через те, що один з працівників поліції вважав, що транспортним засобом керує особа, яка вживає наркотичні засоби. Патрульні на своєму автомобілі слідували за транспортним засобом ОСОБА_1 , доки останній не звернув на заправку і не зупинився. Після чого патрульний автомобіль також зупинився, із нього вийшли працівники поліції, які, підійшовши до ОСОБА_1 , попросили його від'їхати в сторону та перепаркуватись, а потім та повідомили його про те, що він не увімкнув поворот. У цей час, один з поліцейських відповів по рації, що їх патруль запізнюється на виклик у зв'язку з перевіркою водія. Після того, як працівниками поліції було перевірено справність світового сигналу повороту ТЗ, який був справним, та здійснено огляд транспортного засобу ОСОБА_1 , йому було повідомлено про те, що у нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння. При цьому з відеозапису явних ознак будь якого сп'яніння не вбачається.
Цим повністю не підтверджується факт законної зупинки транспортного засобу із інформуванням водія про конкретну причину зупинення з детальним описом підстави зупинки, як того вимагає стаття 35 Закону України «Про національну поліцію».
Всі подальші дії поліцейських, які відбулись щодо водія після його незаконної зупинки оцінюються судом як не законні. При цьому, суд звертає увагу, що ознаки сп'яніння, які викладені в адміністративному протоколі - зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, не природня блідніть шкіри обличчя працівником поліції не виявлялись і не знайшли свого підтвердження під час дослідження відезапису з бодікамер поліцейських, отже нічим не доводяться, таким чином не підтверджується факт виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння відповідно до вимог зазначених вище Інструкції та Постанови КМУ. В даному випадку суддя знаходить, що письмове зазначення поліцейським в подальшому ознак сп'яніння в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним фактичним обставинам.
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Отже, надані суду докази є недопустимими, оскільки отримані внаслідок незаконної зупинки.
Підсумовуючи викладене, суддя вважає, що обставини вчинення адміністративного правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, які б свідчили про наявність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, оцінивши надані суду докази, суддя вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 245, 251, 268, 280, 283, 284 КУпАП України, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Г.Б. Калугіна