1Справа № 335/13881/24 3/335/171/2025
24 січня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізької області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
23.12.2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізької області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №193415 від 10.12.2024, зі змісту якого вбачається, що 10.12.2024 о 17:00 год. м. Запоріжжя, вул. Михайла Гончаренка, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Tesla model Y, д.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз'яснення йому прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП не визнав та пояснив про обставини його вчинення.
Так, ОСОБА_1 пояснив, що він виїхав з парковочного місця і зупинився у своїй полосі для того, щоб продовжити рух прямо. В цей же час побачив, що з іншого боку, заднім ходом виїхав автомобіль Ford і заднім правим крилом в'їхав в заднє ліве крило автомобіля ОСОБА_1 . Останній подав звуковий сигнал, але водій автомобіля Ford не зреагував та вдруге вдарив автомобіль ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 також зазначив, що протоколи працівниками поліції були складені відносно водіїв обох транспортних засобів. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 ОСОБА_2 - водія автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2 , визнано винною у скоєнні ДТП, свою вину ОСОБА_2 не визнала.
В судове засідання 24.01.2025 викликався водій автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 . Проте, в судове засідання не з'явився. Повістка, яка надсилалася на адресу ОСОБА_2 , зазначену у поясненнях останньої, повернулася на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно із ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане порушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вже зазначалося, зі змісту протоколу вбачається, що 10.12.2024 о 17:00 год. м. Запоріжжя, вул. Михайла Гончаренка, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Tesla model Y, д.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду. ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України
Відповідно до п. 10.9. ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд виходить з наступного.
Об'єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає в певних діях (бездіяльності) водія, якими порушується відповідний пункт ПДР України, що перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП. Це випливає зі змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, яка по своїй суті є відсилочною до Правил дорожнього руху України.
Для визначення перебування цього порушення в причинному зв'язку з подією ДТП в наведеній дорожній обстановці необхідні вихідні дані, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, в тому числі в частині технічної спроможності пояснень осіб щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, без чого неможливо зробити висновок про винуватість особи у вчиненому правопорушенні.
В протоколі серії ЕПР1 №193415 від 10.12.2024 зазначено, що водій ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом, скоїв зіткнення з автомобілем Ford Fusion, який рухався позаду
В той же час, як вбачається з долученої до матеріалів справи Схеми місця ДТП, автомобіль Ford Fusion рухався не позаду автомобіля Tesla model Y, а виїжджав з протилежного боку дороги заднім ходом. Також з вказаної схеми вбачається, що зіткнення допустив водій автомобіля Ford Fusion.
Тобто, обставини, зазначені у протоколі, суперечать схемі місця ДТП та фотознімкам з місця ДТП, які також долучені до матеріалів справи.
Крім того, в поясненнях водія автомобіля Ford Fusion - ОСОБА_2 зазначено: «Виїжджала з парковки задом, своєї провини не визнаю, так я його не бачила, сталося зіткнення. Інша машина теж виїжджала з паркування, вдарилися посередині дороги. А він сказав, що мене бачив.».
Дослідивши докази в справі, суд приходить до висновку, що вони не доводять наявності в діях водія ОСОБА_1 порушень ПДР України, що перебувають в причинному зв'язку з подією ДТП, а суд у відповідності до чинних норм законодавства не здобуває докази в справі про адміністративні правопорушення, цей обов'язок покладено на орган, який склав протокол, з огляду на необхідність дотримання принципу безсторонності та змагальності процесу.
Переконливих доказів, які б спростовували пояснення водія ОСОБА_1 відносно причин зіткнення транспортних засобів та доводили б порушення ним п. 10.9. ПДР, що перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП, суду не надано, а тому відсутні правові підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Суд, також враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу диспозитивності і незалежності суду, та задля забезпечення принципу змагальності сторони обвинувачення зі стороною захисту на суддю не може бути покладений тягар виклику свідків, витребування доказів тощо, щоб усунути недостатність або погану якість зібраних доказів, тобто суд не може брати на себе функції обвинувачення, оскільки це є несумісним із завданням здійснення правосуддя на основі суворого додержання законності.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.К. Сиротенко