Справа № 202/90/25
Провадження № 1-кс/202/326/2025
15 січня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 07.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041660001163 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369-2 КК України,-
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання в якому слідчий просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було вилучено 10.01.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 07.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041660001163, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що в рамках кримінального провадження №12024040000001092 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 3692 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що
ОСОБА_6 діяла спільно з невстановленою в ході проведення досудового розслідування особою, а саме із співвиконавцем вказаного злочину, відносної якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження за №12024041660001163 від 07.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369-2 КК України.
Проведеними заходами встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення причетна директор Придніпровського металургійного фахового коледжу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.01.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369-2 КК України, а саме у вчиненні злочину, вчиненого за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , займає посаду директора Придніпровського металургійного фахового коледжу.
Відповідно до наказу № 101-од від 26 грудня 2023 року ОСОБА_5 увійшла до складу приймальної комісії для вступу на навчання до коледжу та призначена головою приймальної комісії.
Відповідно до наказу № 101-од від 26 грудня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 увійшла до складу приймальної комісії для вступу на навчання до коледжу та призначена відповідальним секретарем приймальної комісії.
Згідно наказу № 35-од від 10 квітня 2024 року ОСОБА_6 призначена відповідальною за виконання наказу про склад комісії з проведення співбесід при вступі на навчання 2024 року до заступника директора з навчально-методичної роботи Придніпровського металургійного фахового коледжу.
На початку липня 2024 року до заступника директора з навчально-методичної роботи Придніпровського металургійного фахового коледжу ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з приводу вступу останніх на денну форму навчання до Придніпровського металургійного фахового коледжу.
У подальшому, у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виник єдиний злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - на уповноважених осіб приймальної комісії Придніпровського металургійного фахового коледжу, відповідальних за вступ на денну форму навчання до вказаного коледжу, які відповідно до підпункту «в» п. 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції від 04.05.2024) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
В подальшому, ОСОБА_6 , відповідно до відведеної їй ролі, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, повідомила ОСОБА_7 , що у неї та у ОСОБА_5 є домовленості з уповноваженими особами приймальної комісії Придніпровського металургійного фахового коледжу на прийняття рішення про зарахування до навчального закладу та виключно за умови передачі грошових коштів у розмірі 2000 (двох тисяч) доларів США ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовляться про успішне проходження іспитів та зарахування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Придніпровського металургійного фахового коледжу.
Надалі, 20 серпня 2024 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, ОСОБА_5 за попередньою змовою ОСОБА_6 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави - уповноваженими особами приймальної комісії Дніпровського політехнічного фахового коледжу, відповідальних за вступ до вказаного коледжу, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні Придніпровського металургійного фахового коледжу за адресою: м. Кам'янське, проспект Аношкіна буд. 86, отримали від ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , грошові кошти у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США (станом на 20.08.2024 становить 61945 гривень 5 копійок), за вступ останніх на денну форму навчання до Придніпровського металургійного фахового коледжу.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст. 369-2 КК України.
10.01.2025 на підставі ухвали слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук за адресою:
АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.01.2025 старшим слідчим СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом, про що винесено відповідну постанову.
Так, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені речі, містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В зв'язку з чим слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судове засідання слідчий не з'явився, надав заяву про розгляду клопотання за його відсутності, в заяві вказав, що клопотання підтримує.
Представник власника майна в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання без його участі, в заяві просив відмовити у задоволені клопотання, оскільки вилучене майно не відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним здійснити розгляд клопотання за відсутності осіб, які беруть участь у судовому засіданні, не здійснюючи аудіо-, відеофіксацію судового засідання, відповідно до вимог ч. 4 ст.107 КПК України.
Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 07.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041660001163 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 10.01.2025, 10.01.2025 на підставі ухвали слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчого від 10.01.2025, вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом, про що винесено відповідну постанову.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування при зведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, та приймає до уваги, що органом досудового розслідування доведено, що вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також суд враховує наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При вирішення питання про можливість накладення арешту на майно, слідчий суддя виходить з того, що матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було вилучено 10.01.2025, містить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
На думку слідчого судді, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки зазначені предмети містять відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні внесеному 07.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041660001163 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369-2 КК України, на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було вилучено 10.01.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокурору та іншим заінтересованим особам.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1